В Івано-Франківську відбулося обговорення “Здійснення права власності в Україні: погляд зблизька”
5 жовтня в Івано-Франківську відбулося обговорення “Здійснення права власності в Україні: погляд зблизька”. Захід організував Центр громадської адвокатури в межах проекту “Покращення умов реалізації та захисту права власності як основного речового права” за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження”.
Представник Центру Леонід Тарасенко зауважив, що право власності є одним із чотирьох прав (поряд із доступом до правосуддя, трудовими правами та правом на започаткування власної справи), яких, за висновками Комісії ООН із посилення правових можливостей бідних верств населення, громадяни України не можуть належним чином реалізувати. За його словами, проблеми в реалізації права власності зумовлено складністю багатьох процедур, пов’язаних із його оформленням (щодо самочинного будівництва, переоформлення державних актів на землю старого зразка на нові тощо), процесуальними перешкодами, незнанням громадянами основних засад реалізації своїх прав.
Юрист із соціальних питань Центру громадської адвокатури Оксана Коваль підкреслила, що соціальні виплати теж слід розглядати як елемент права на власність і це право масово порушують в Україні. “Держава намагається зробити все можливе, щоб не виплачувати найчисленнішим категоріям громадян (таким, як “діти війни”, “чорнобильці”, “афганці” тощо) соціальних доплат, які гарантовано законом, хоча Європейський суд неодноразово вказував Україні на це порушення”, – сказала вона.
Андрій Бурий (Фонд “Право та демократія”) відзначив важливу роль суду в захисті права власності. “Суди не завжди оперативно розглядають справи, пов’язані з захистом права власності, що зумовлює значні труднощі в подальшій реалізації цього права. Якщо судова система ефективно функціонуватиме й буде спрямована на швидкий захист порушених прав громадян, передусім права власності, це сприятиме підвищенню довіри до судової гілки влади та впровадженню принципу верховенства права в Україні”, – додав він.
Під час обговорення було представлено найпоширеніші порушення права власності: невиконання судових рішень про захист права власності, порушення права на соціальні виплати, неефективне розпоряджання комунальним майном, порушення процедури викупу нерухомого майна у громадян для суспільних потреб, складна процедура легалізації самочинного будівництва, складна процедура оформлення спадкових прав, складність оформлення права власності ОСББ на прибудинкову територію, позбавлення права власності малолітніх на об’єкти нерухомого майна внаслідок незаконних дій батьків, органів опіки та піклування, покупців такого майна, нотаріусів тощо, створення перешкод у користуванні та розпоряджанні іноземною валютою (в контексті останніх дій НБУ щодо правил обміну іноземної валюти) тощо.
Було встановлено, що суди нерідко ухвалюють рішення про захист права власності всупереч вимогам закону та позиції Верховного Суду України, зокрема визнають право власності на майно за окремими суб’єктами, коли немає для цього правових підстав, визнають дійсними договори про набуття майна у власність, які не може бути визнано такими. Крім того, часто громадяни змушені звертатися до суду, коли існує легший спосіб усунути перешкоди: зокрема, у справах про визнання права власності на певне майно можна звернутися не до суду, а до уповноваженого органу по дублікат правовстановлювального документа; у справах про визнання права на спадщину та визначення часток у спадковому майні потреби звертатися до суду теж немає, бо це має робити нотаріус за місцем відкриття спадщини. Експерти відзначили, що таких справ є досить багато й вони значно завантажують судову систему, а цього можна було б уникнути, якби громадяни знали, що право власності можна реалізувати та захистити в інший встановлений законом спосіб.
Центр громадської адвокатури
(032) 2 444 659
cga@lawngo.net
***
Програма “Верховенство права” підтримує організації громадянського суспільства, діяльність яких спрямовано на захист прав людини й основоположних свобод, а також сприяє підвищенню правової свідомості та громадської активності на центральному й місцевому рівнях.
