Після століть майже безперервного іноземного панування, ми українці 25 років тому, в 1991 році здобули свою незалежність від Радянського Союзу
Олександр Сушко
Після століть майже безперервного іноземного панування, ми українці 25 років тому, в 1991 році здобули свою незалежність від Радянського Союзу. В 2005 році після того, як через фальсифікацію виборів до влади прийшов Віктора Януковича, наша Помаранчева Революція допомогла здолати його. І в цьому місяці, ми відзначаємо два роки Майдану – Революції Гідності – коли ми вдруге скинули клептократичне правління Януковича. Здається, для українців Нова Україна є постійно недосяжною, чимось прийдешнім.
Але ситуація змінюється. Знову і знову, наша країна висловлює прагнення до більш повної інтеграції з Європейським Союзом. Сьогодні, і це вперше, коли Європейському Союзу – охопленому хвилею націоналізму і кризою біженців – ми можемо бути потрібні так сам, як ми потребуємо його. Ми унікальний вид в ці дні, народ, що підтримує Європейський Союз і його спільну ідентичність, а не зневажає її.
Сьогодні, за допомогою наших союзників, ми робимо успіхи на шляху до інтеграції. США обіцяли принаймні $ 2 млрд. у вигляді кредитних гарантій, і майже 760 мільйонів доларів прямої допомоги. У грудні Європейська комісія опублікувала звіт, який сигналізую про те, що Україна відповідає стандартам, що дозволяють українцям приєднатися до безвізового режиму з ЄС. А минулого тижня, Міністерство оборони США представило план, що передбачає значне збільшення кількості важкого озброєння, бронетехніки та іншого військового обладнання в країнах НАТО – Центральної та Східної Європи – як сигнал Росії, що вона має відступити.
Проте, народження Нової України буде нелегким. Росія анексувала Крим і зайняли частину Східної України, створивши, так званий, заморожений конфлікт, який Росія може розігрувати у своїх перемовинах. Навіть в таких умовах, деякі наші політики краще відстоюють і піклуються про власні інтереси, ніж державні. І, не дивлячись на низку змін в керівництві держави, ми не маємо практичного досвіду взаємної довірі, щоб працювати разом для розбудови демократії.
Російський президент Володимир Путін, поважає міжнародні правила і кордони – тільки тоді, коли вони збігаються з його власними інтересами. У нас немає ілюзій, що він може змінитися.
Але це не означає, що Захід і Україна повинні відмовитися від своїх прагнень до тісніших зв’язків. Надання допомоги Україні у сьогоднішньому протистоянні з Москвою, має для Заходу важливе значення, і може зменшити його витрати у конфронтації з більш потужною Росією в майбутньому. Посилення військової присутності НАТО в регіоні це початок, але ще більше ми очікуємо від Заходу виконання того, що вже було обіцяно: інвестування в Нову України, як потужну модель управління у Східній Європі, альтернативу фіктивній “суверенній демократії” Путіна.
Звичайно, українці повинні довести, що ми готові до цього виклику.
У минулому, ми ще не зробили цього. У 2005 році людей охопила апатія, невдовзі, після того, як Помаранчева Революція допомогла позбутися Януковича. Коли наступний режим виявився так само корумпованим і незграбним, громадяни просто стали пасивними і відстороненими.
Але рух Майдану (за назвою площі в Києві, де протестуючі вимагали змін) не пішов у небуття два роки тому, а став поворотним пунктом. На відміну від 2005 року, групи громадянського суспільства збереглися після другої відставки Януковича. Зараз, в нашій країні панує енергія, яку ми не відчували раніше – бажання і зростаюча спроможність захищати наші ключові цінності та інтереси.
Ми знаємо, що спочатку ми повинні побудувати дієздатну демократію. Уряд вже досяг певного прогресу, але наше громадянське суспільство вимагає більш рішучих кроків. Активні мережі громадян, з розвиненим почуттям громадянського обов’язку, відіграють дедалі більш значну роль у плануванні та адвокації життєво важливих реформ в галузі державного управління, судової системи, децентралізації, державних закупівель, інвестицій і багато іншого.
Демократія, крім іншого, передбачає державну монополію над усіма збройними формуваннями. Не дивлячись на те, що самоорганізовані добровольчі батальйони, деякі з крайньоправими поглядами, зіграли важливу роль у стримані просування Росії і її сепаратистських союзників під час кризи два роки тому, первинна умова ефективної державності є забезпечення повного підпорядкування таких груп централізованому контролю, і уряд зробив суттєвий прогрес в цьому питанні.
Ми також повинні забезпечити політичні свободи, незважаючи на триваючу «посередницьку війну» на Сході. В тих регіонах Східної України, що зараз перебувають під контролем сепаратистів, ми повинні гарантувати повний доступ для представників спостережних місій за припиненням вогню; демілітаризацію зони; домогтися виведення російських озброєних бойовиків і зброї; забезпечити безпеку людей з різними переконаннями; і відновити нормальне політичне і цивільне життя, в тому числі без обмежень активності українських політичних партій і громадських груп. Тільки після цього ми повинні рухатися вперед до дуже важливого кроку – вибори – вільне і справедливе змагання, які відповідають міжнародним стандартам. Перш за все, ми повинні викорінити всепроникаючу корупцію. Нове Національне бюро по боротьбі з корупцією створено і вже працює, але інше агентство метою якого є запобігання корупції та конфлікту інтересів серед чиновників укомплектоване ще не повністю.
Говорячи коротко, якщо ми хочемо бути частиною Європейського Союзу, ми повинні дотримуватися його ідеалів. Але ми також повинні стати його доданою вартістю.
На щастя, ми маємо вартість, яка можемо додати. По всій земній кулі, простір для демократії і верховенство права звужується. Європа запропонувала одну з найбільш ефективних моделей управління в історії, особливо для усунення спадщини ворожнечі, побудови стійкого миру і створення продуктивної економіки поряд з системою соціального захисту. Але ця модель проходить серйозне випробування зростанням повзучого націоналізму, який підживлюються, частково, острахом перед тероризмом і обуренням щодо напливу мігрантів. Ми є протиотрутою. Європа, як найшвидше, потребує нашого динамізм.
Нова Україна є метафорою, але вона підживлює новою жагою до свободи увесь регіон. Якщо ми будемо ставити кращими із року в рік, навіть повільно – ми будемо рухатися вперед. І, можливо, інші наслідуватимуть наш приклад.
Олександр Сушко, Голова Правління Міжнародного фонду «Відродження».
