Олексій Хмара, голова секретаріату Громадського Партнерства “Відкритий Уряд”, президент Творчого об'єднання “ТОРО” – Контактної групи в Україні “Transparency International”, виступив на Першій зустрічі представників держав, що приєдналися до міжнародної ініціативи “Партнерство “Відкритий Уряд” (Open Government Partnership)
Олексій Хмара, голова секретаріату Громадського Партнерства “Відкритий Уряд”, президент Творчого об’єднання “ТОРО” – Контактної групи в Україні “Transparency International”, виступив на Першій зустрічі представників держав, що приєдналися до міжнародної ініціативи “Партнерство “Відкритий Уряд” (Open Government Partnership). Зустріч відбулася 17-18 квітня в місті Бразиліа. Діяльність Громадського Партнерства підтримує програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”.
Україна й ініціатива “Партнерство “Відкритий Уряд”. Місія (не)здійсненна?
Олексій Хмара
Шановний голово, шановні колеги.
Я представляю Україну – країну, у якій розташовано географічний центр Європи й мешканці якої щиро хочуть стати частиною Європейського Союзу. І водночас я з країни, яка довгі 70 років була частиною Радянського Союзу – найбільш закритої політичної системи світу. Її відгомони ми бачимо дотепер на прикладі Північної Кореї.
Чому я про це згадую? Бо для країн мого регіону характерно таке поняття, як “фасадна демократія”. Це коли всі закони й державне управління нібито відповідають загальноприйнятим стандартам, але за якими не стоїть жодних реальних реформ, а відбувається лише їх постійна імітація.
Саме з таким бекграундом України приєдналася до ініціативи “Відкритий Уряд”. І пообіцяла за 6 місяців розробити якісний національний план щодо її впровадження, причому з максимальним залученням зусиль громадянського суспільства. Тут важливо зазначити, що до Бразилії українська делегація приїхала з національним планом, який отримав широку підтримку громадянського суспільства й уряду. Він більш ніж на 80% базується на пропозиціях громадських експертів.
Але сьогодні я хотів би зупиниться на деяких уроках, які винесла моя країна завдяки участі в ініціативі OGP. Ці уроки можуть бути корисні для багатьох присутніх у цьому залі.
Урок перший. Як залучити громадянське суспільство без реального залучення?
Варто знати, що в Україні при кожному місцевому чи національному органі влади створено громадську раду. Їх у країні понад 600, і в кожному з них працюють від 30 до 100 представників громадських організацій. На жаль, дуже часто ці ради малоефективні, їхня експертиза досить низькоякісна. А тому коли уряд України вирішив проводити національні консультації саме через громадські ради та ще в період різдвяних свят, ми зрозуміли: готується профанація вимог ініціативи OGP. Ми мали рацію: фактично всі 400 пропозицій до проекту урядового плану від громадських рад були дуже загального характеру. І це дозволило чиновникам вибрати зручні для себе формулювання й на їх підставі написати максимально неконкретний і зручний для себе план. Звичайно ж, це не сподобалося коаліції з понад 60 реальних неурядових організацій, яку я очолюю та яку всіляко підтримує фонд “Відродження” (представництво в Україні Фонду Сороса). І ми спробували зробити все можливе, щоб план України з упровадження OGP-ініціативи максимально відповідав духу та стандартам цієї ініціативи. І тут ми отримали другий урок.
Урок другий. Коли чужий король ближчий за свого президента?
На початку нашого діалогу з урядом України ми нагадували двох баранів, які зіткнулися лобами посеред вузького мосту. І ці барани були просто не готові поступитися хоча б сантиметром землі один одному. Хоча їхні дії були схожими, їх мотиви дуже різнилися. Громадськість не могла допустити прийняття неконкретною плану, який не відповідає реальним потребам країни. А влада просто не хотіла сприймати серйозно громадськість, яка, на думку влади, і так завжди чимось невдоволена й фактично тільки заважає працювати.
У цій ситуації не допомагали ні відкриті листи до Президента та Прем’єр-міністра країни з десятками підписами відомих громадських діячів, ні заяви міжнародних організацій про необхідність проведення відкритого діалогу. Уплинути на продуктивність комунікації допоміг формат OGP-ініціативи. Ви знаєте, що громадянське суспільство може надавати альтернативний звіт про підготовку країною національного плану та що цей звіт може істотно вплинути на фінальне рішення по країні. Цим ми і скористалися. І виявилося, що далеке бразильське сонце пече тім’я бюрократів значно сильніше, ніж гнівний погляд Президента країни.
Наша громадська коаліція силами найкращих в Україні незалежних експертів підготувала альтернативний національний план, який повністю відповідав вимогам OGP-ініціативи. І ми зайнялися просуванням громадського варіанту плану. Не буду в деталях описувати всі труднощі важкої 4-місячної адвокасі-кампанії. Скажу лише: що сильніше розгорявся вогонь громадського гніву, то швидше згорав урядовий варіант національного плану. І сьогодні ми маємо документ, який підписав Прем’єр-міністр України та який на 80% складається з пропозицій нашої коаліції.
Урок третій. Як від відкритості й партнерства виграли всі?
Коли наша громадська коаліція тільки починала роботу з просування в Україні ідей OGP-ініціативи, ми фактично взяли на себе зобов’язання уряду України. Ми створили веб-сайт, на якому регулярно оновлювали інформацію про те, що робиться в рамках ініціативи на національному й локальному рівнях. Ми тричі переглядали громадський варіант національного плану. Ми створили мережу регіональних консультантів з OGP-ініціативи й силами цієї мережі провели консультації з понад 500 реальними організаціями. Як виявилося, сайт нашої коаліції був популярніший, ніж аналогічні урядові ресурси. Мало того, часто саме від коаліції місцева влада дізнавалася, як їм проводити консультації з громадянами.
Але питання ефективного партнерства з урядом України для нас завжди залишалося важливим. Ми завжди тримали уряд у курсі всієї своєї роботи та як могли намагалися сприяти виконанню вимог OGP-ініціативи. Як це допомогло?
У середині лютого українська міліція закрила найпопулярніше у країні Інтернет-сховище фільмів і музики через звинувачення в порушенні сайтом авторських прав. В результаті обурені громадяни впродовж тижня здійснювали масові DDOS-атаки на сайти уряду, міліції та керівної партії. Цим вони заблокували низку важливих сайтів, у тому числі урядовий. На ньому якраз обговорювали проект національного плану. У цій ситуації сайт коаліції виявився єдиним джерелом інформації з OGP-ініціативи.
А коли часу на розробку плану в уряду залишилося критично мало, він узяв за основу запропоновану коаліцією модель роботи. І фактично за два тижні було підготовано якісний проект національного плану. Його одноголосно було схвалено на національному круглому столі, який модерував Прем’єр-міністр України за участю близько 150 відомих громадських активістів з усієї країни. Сьогодні робоча група, яка розробляла проект національного плану й була створена з представників влади та громадської коаліції, отримує статус постійної та буде відповідальною за впровадження в Україні OGP-ініціативи.
Про що говорять усі ці приклади?
Навіть у такому непростому регіоні, як країни колишнього Радянського Союзу, громадськість і влада можуть досягати реальних позитивних і вигідних для всіх результатів. Що для цього потрібно?
Громадськість насамперед має досконало знати питання, які вона порушує. Мати можливість широко представляти інформацію про реальний стан справ як у країні, так і серед міжнародної спільноти. А головне, повинна діяти, не втрачаючи віри й позитивного настрою.
Влада ж має підходити до таких процесів із боку вигоди. Фінансової вигоди: адже громадські експерти зазвичай надають свої якісні послуги pro bono. Іміджевої вигоди: у будь-якому демократичному клубі завжди позитивно сприймають випадок, коли влада працює в тісному контакті з громадянським суспільством, а особливо з авторитетними неурядовими організаціями. І нарешті, репутаційної вигоди: завдяки реальному залученню громадянського суспільства, реальному проведенню широкий консультацій із громадськістю рівень довіри до влади зростає.
А в таких непростих регіонах, як Україна, це дуже й дуже важливий аргумент.
Блог Олексія Хмари на офіційному сайті ініціативи
{qtube vid:=xPYp-No7HcA w:=480 h:=385 b:=1 ap:=0 rel:=0}
Громадське Партнерство “Відкритий Уряд”
Олексій Хмара
(052) 227 23 15
khmara@toro.org.ua
***
Мета програми “Громадянське суспільство та належне врядування” – запровадження сталого діалогу громадянського суспільства з владою в тих сферах реформ, які можуть сприяти розвитку громадянського суспільства, через участь основних зацікавлених сторін у прийнятті та моніторингу виконання рішень органів влади на всіх рівнях.
