У кримських ЗМІ дедалі частіше засуджують “мову ворожнечі”
У лютому 2011 року в друкованих ЗМІ Криму зафіксовано 45 випадків застосування “мови ворожнечі” як чинника нетолерантного ставлення до представників інших етнічних груп і 25 випадків використання “мовного питання” як одного з чинників розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Про це свідчать результати моніторингу 29 загальнокримських і місцевих друкованих ЗМІ, який здійснює ГО “Євпаторійський центр регіонального розвитку” в межах проекту “Кримські ЗМІ. Мова ворожнечі” за підтримки програми “Посилення впливу громадянського суспільства” Міжнародного фонду “Відродження”.
У лютому на шпальтах кримських друкованих видань зріс рівень засудження “мови ворожнечі” з боку журналістів і політиків (8 випадків).
Традиційно носіями “мови ворожнечі” є журналістські статті та редакційні матеріали, анекдоти та висловлювання політиків. Найчастіше об’єктами нетолерантного ставлення в лютому були українці.
Найпоширенішими видами “мови ворожнечі” в лютому були такі:
– створення негативного образу етнічної групи (пов’язано не з конкретними звинуваченнями, а радше передано тоном тексту чи фрагмента тексту);
– звинувачення тієї чи іншої етнічної групи або її представників у націоналізмі, шовінізмі чи екстремізмі;
– згадка етнічної групи чи її представників у принизливому чи образливому контексті (або просто при згадці етноніма).
Порівняно з січнем дописувачі кримських газет частіше зачіпали “мовне питання”, зокрема збільшилася кількість випадків зневажливого ставлення до державної мови.
Частіше за інші друковані ЗМІ Криму використовували та підтримували “мову ворожнечі” у своїх лютневих матеріалах газети “Крымское время”, “Крымская правда”, “Комсомольская правда в Украине – Крым”.
Контакти: Євпаторійський центр регіонального розвитку, Аркадій Шарапов, 097 161 52 34, ecrr@ukr.net
***
Мета програми “Посилення впливу громадянського суспільства” – сприяти розвитку системи захисту прав громадян як споживачів державних і комунальних послуг, посилювати спроможність громадських організацій щодо вироблення політики та впливу на прийняття політичних рішень із суспільно важливих питань.
