Дзвін мечів, гул натовпу, запах свіжої випічки та дитячий сміх — так почався перший день лицарського турніру пам’яті Максима Шимка, Героя Небесної Сотні, історика й реконструктора, для якого середньовічна культура була не лише хобі, а способом життя.
Цьогоріч турнір зібрав у Вінниці понад три десятки реконструкторів, військових, волонтерів і родини з дітьми зі Львова, Івано Франківська, Чернівців, Житомира, Києва, Білої Церкви, Дніпра та звичайно з Вінниці. Організатор — історичне товариство «Аркона», у межах проєкту «Бугурт Січ», за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Мрія, що стала традицією
«Саме головне, чому відбувається цей турнір, — тому що наш Максим був реконструктором. Для нього дуже важливо було, щоб такий повномасштабний турнір проходив у Вінниці. Це була його мрія. І після його загибелі ми вирішили втілити її в життя», — розповідає мати Героя Небесної Сотні Зоя Кузьменко.
Для друзів і побратимів Максима цей день — не лише спортивне свято, а символ того, що пам’ять може мати меч і щит, що честь і гідність — це не старовинні слова, а жива реальність.
Коли броня дзвенить у ритмі серця
На ристалищі кипить боротьба: лицарі в повних обладунках сходяться у видовищних поєдинках. Кожен удар — точний, контрольований, сповнений сили. Виблискують шоломи, над головами чути оплески й вигуки підтримки.
Серед учасників — Владислав, військовослужбовець із вінницького клубу «Аркона». Він приїхав на турнір просто з відпустки:
«От вдалося вибратися. Дуже рідко буває така нагода. Але погода чудова, люди класні. Я військовослужбовець, і не завжди маю час тренуватися. А тут — моя друга сім’я. “Аркона” — це спільнота, де тебе розуміють.
Якщо хтось цікавиться історією чи хоче спробувати себе у справжніх обладунках — приходьте. Особливо хлопці й дівчата з 15 років. Якби в мене в юності була така можливість — я був би щасливий».
Його слова підтверджують і киянин В’ячеслав, реконструктор зі стажем:
«Кожного року, відколи існує цей турнір, наш клуб бере участь. Це справа честі. Ми підтримуємо пам’ять про Максима і продовжуємо його справу».
Історія поруч
Окрім змагань, відвідувачів чекали інтерактивні локації від Вінницького обласного краєзнавчого музею, тренінг із домедичної допомоги від Центру готовності цивільних, ярмарок шкільних виробів і хендмейду. Діти вчилися тримати тренувальні мечі, дорослі фотографувалися з реконструкторами, а навколо панувала атмосфера щирого свята.
Марія, переселенка з двома дітьми, ділиться враженнями:
«Ми вперше на цьому турнірі. Дізнались сьогодні історію Максима Шимка, гарно провели час, купили смаколики, я собі — сережки. Дуже гарне дійство. Вінниця завжди дивує кількістю чудових подій».
Сила, честь, свобода
У променях осіннього сонця, серед дзвону мечів і дитячого сміху, звучить невидимий лейтмотив: пам’ять про Максима Шимка — це пам’ять про гідність.
Про те, що справжній лицар — не лише воїн у броні, а той, хто стоїть за правду, свободу і любов до своєї землі.
Лицарський турнір його імені став доброю традицією, яка нагадує:
сила, честь і свобода — це не сторінки минулого, а жива основа сучасності.
Джерело: Vinnytsia Press Point
