У рамках Третього конгресу культури у Львові 7 вересня відбувся адвокаційний діалог громадських експертів і представників влади «Реформи і відновлення гуманітарної сфери України: інституції культури та національної пам’яті». Його було організовано Міжнародним фондом «Відродження» та Євгеном Бистрицьким на основі створеного коаліцією «Реанімаційного пакету реформ» разом зі Школою політичної аналітики та 50 незалежними громадськими експертами документу політик «Бачення України 2030: соціально-гуманітарна сфера».
Документ було виконано спільними зусиллями команд та колективів експертів: Школою політичної аналітики НаУКМА та Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ за підтримки Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. До документу увійшли такі блоки: Національна ідентичність, Громадянське суспільство та медіа, Права людини, Освіта, наука та інновації, Система охорони здоров’я в Україні, Молодь і спорт, Соціальна політика. В паралельній до основної програмі Конгресу культури було проведено адвокаційний діалог, що виніс на обговорення два аспекти блоку Національна ідентичність: Політика у сфері культури та Політика національної пам’яті. Модерував зустріч Петро Бурковський – виконавчий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, керівник проєктної групи «Національна ідентичність».
Відкриваючи обговорення, професор, доктор філософських наук, відповідальний редактор документу Євген Бистрицький сказав: «Зараз всім очевидно, що війна, що йде, це війна культур, адже вона спрямована проти української національної ідентичності. Культура як мотивація сьогодні надзвичайно важлива сфера, яка буде надалі розвиватися, відновлюватися. Культура та інституції культури є дуже важливі, адже є продуктом вільного громадянського суспільства, адже вона буде зсередини відновлювати нашу країну. Тому тут важлива повна відкритість та діалог влади з громадськістю».
Блок Політика у сфері культури представила аналітикиня Центру спільних дій Оксана Заболотна. На її думку, «найбільшою проблемою є те, що культурна політика уряду не встигає до розвитку політики культури самих громадян всередині країни. Управлінцям не вистачає часу та навичків аналітичної форми роботи, а також не має можливості прямого діалогу з громадськістю». Також Заболотна відзначила одною з основних проблем «політичне втручання в роботу системотворчих інституцій культури». Для подолання існуючих проблем аналітикиня назвала такі пропозиції, сформовані експертним пулом:
- створення умов для ефективного управління державними закладами культури;
- покращення процедури набору керівників закладів культури;
- формування незалежних наглядових рад та дорадчих органів;
- збереження доступу громадян до культурної інфраструктури в умовах децентралізації та подолання наслідків війни;
- оновлення нормативів забезпечення закладів культури та їх виконання;
- інституційна підтримка, стале та прозоре фінансування у сфері культури з боку держави;
Також Оксана Заболотна наголосила, що з початком повномасштабної війни стало гостро питання інституції культурних цінностей, які вивезені з України, тому «нам потрібно ефективно змінити цю систему, зокрема ввести в реєстр ті цінності, що були вивезені, або знаходяться на тимчасово окупованих територіях. Потрібно створити комісію, яка буде займатися не тільки їх фіксацією, але і поверненням та збереженням». Насамкінець Заболотна зазначила: «Неприпустимим є політичний тиск та переслідування керівництва культурних установ».
Присутній на обговоренні в.о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв визнав, що «держава сьогодні не є лідером змін. Але це природньо, адже держава ніколи не була лідером надзвичайно важливих реформ. Завжди реформи йшли від суспільства, але держава завжди мала та має вчасно побачити й відчути ці запити суспільства». Також Карандєєв сказав, що ініціює створення громадської ради при міністерстві, оскільки «міністерство втратило громадський діалог». «Громадськість не залежить від прізвища міністра, тому буде звучати логічно, що ми вже розпочинаємо цей процес», – зазначив в.о. міністра.
Блок Політика національної пам’яті представила керівниця програм Центру досліджень визвольного руху, голова правління ГО «Демократичний форум» Ярина Ясиневич. Вона нагадала команду, яка – окрім неї – працювала з цим документом: Петро Бурковський, Тарас Шамайда (РПР), Володимир Головко (Інститут історії України НАНУ), Андрій Когут (директор Галузевого Архіву СБУ), Оксана Полтавець (УІНП). Основний опір блоку було скеровано на зовнішню роботу України з представленням нашого історичного наративу (вихід до іноземних музеїв, меморіалів, місць пам’яті, наукових та навчальних кіл, витіснення русистики – «нам слід посилити український голос та інтеграцію в європейський пам’ятний простір, і осунути перебуванням України в тіні російських імперативів»). Також у контексті процесу деколонізації було сказано, що «потрібно зробити так, аби імперія не могла відновитися на нашій землі і, в принципі, ні де більше».
Також Ярина Ясиневич заявила, що «потрібна реконцептуалізація і відновлення курсу історії, у тому числі шкільної історії. Зараз відбуваються дебати, але сподіваюся, що вони будуть інтенсивніші, особливо при зміні міністра, який має європейське демократичне бачення щодо національної пам’яті. Так само це стосується експозицій музеїв». У представленому документі зазначено, що необхідно добудувати перший сучасний музей в Україні – Музей Голодомору, та створити музей сучасної російсько-української війни. Коментуючи цю тезу, старший науковий співробітник Національного музею історії України у Другій світовій війні Роман Кабачій зазначив: «Наш музей висунув пропозиції до Міністерства культури з приводу переозначення роботи музею, як Музею історії війни за незалежність. Я не проти сучасного Музею російсько-української війни. Зараз ми використовуємо те, що є. У нашому музеї працює 230 людей, це досить великий колектив, і він займався не лише Другою світовою війною, а й Першою, і з 2014 року активно займається сучасною війною. Хай ми зараз всі, не тільки наш музей, буде збирати артефакти і потім збудують новий музей. Проте зараз в Україні головна проблема в музеях – це Музей Голодомору. Давайте ми його добудуємо і доб’ємося, щоб ці гроші були виділені. А потім почнемо будувати другий сучасний музей».
На завершення обговорення історичного блоку заступник директора Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак сказав: «Українське суспільство насправді не орієнтоване на минуле, воно орієнтоване на майбутнє. І не знаю, чи звернули увагу, але до Дня Незалежності соціологічна група «Рейтинг» проводила опитування про ознаки патріотизму. І там було питання про які є для суспільства найважливіші чинники, які об’єднують українців. Там було прохання називати по три, найбільш важливі. Історію назвали лише 9%. Тобто насправді історія, минуле не є для нас чинником для об’єднання, але як чинник для роз’єднання історію назвали лише 1%. Тобто насправді українці готові приймати минуле таким, яким воно є».
