У Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбувся допрем’єрний показ документального фільму “Люди кольору свободи”. Стрічка розповідає про ненасильницький спротив українців на тимчасово окупованих територіях з 2014 року до сьогодні.
Про це повідомляє кореспондентка Еспресо Діана Польова.
Фільм створено творчою групою ГО “Тутешні” за сприяння Сил спеціальних операцій ЗСУ і підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.
Як розповіла сценаристка, продюсерка та голова ГО “Тутешні” Анна Слюсаренко, робота над фільмом тривала понад рік. Команда шукала нові способи, як безпечно й чесно дати голос тим, хто живе в окупації, — людям, які не можуть вільно висловитися, але залишаються українцями у своїй щоденній тиші спротиву.
“Нам важливо будувати містки між тими, хто залишився в окупації, і тими, хто живе на підконтрольній території. Ми хочемо, щоб ці люди знали: ми їх бачимо, чуємо і готові підтримувати”, — сказала Слюсаренко.
фото: Діана Польова
У фільмі використано особисті історії, а також голосові повідомлення й листи, отримані від жителів окупованих територій, які зважилися розповісти про своє життя попри небезпеку. Одна з героїнь — Людмила Гусєєнова, яка провела понад три роки в полоні в Донецьку за свою проукраїнську позицію.
Показ завершився збором коштів на підтримку цивільних жінок, які повернулися з російського полону — організатори закликали допомогти їм адаптуватися та забезпечити базові потреби.
Народний депутат Микола Княжицький, який також був присутній на показі, зазначив, що цей фільм — не про території, а про людей.
“Ми часто говоримо про те, які території мають повернутися в Україну, але рідко — про людей, які там живуть. Цей фільм — про їхню боротьбу, про їхні малі батьківщини, які є частиною Європи”, — наголосив він.
фото: Діана Польова
Створення та показ фільму автори називають своєрідним культурним маніфестом. Вони планують організувати широкі покази в Україні та за кордоном, зокрема за участі дипломатичних установ, а також шукатимуть способи, як передати цю стрічку на окуповані території, щоб люди там знали: вони не забуті.
Джерело: Еспресо
