В липні 2014-го року, США та ЄС наклали перші санкції, що були покликані зупинити військові дії росії на Донбасі та обмежити можливості для російського військово-промислового комплексу. Як показали події лютого 2022 року, ці та подальші санкції не змогли стримати окупантів від їх прагнень до знищення України та українців. Більше того, коли українські інженери почали розбирати трофейну техніку, то знайшли там західні плати, мікрочіпи, комплектуючі, частина з яких була ввезена після 2014-го.
Санкції – один з механізмів, який має допомогти Україні перемогти росію. Тому важливо слідкувати за їх дотриманням, виявляти способи, якими окупанти обходять їх і на усіх рівнях зберігати тиск на країну-агресора. Про те, як громадянське суспільство може допомогти з дотриманням санкцій ми поговорили з Глібом Канєвським, керівником новоствореного проєкту Trap Aggressor.
Гліб Канєвський є керівником ГО StateWatch, яка до 2022 року займалася антикорупційними розслідуваннями, громадським контролем, реформами в сферах правопорядку та антикорупції. Після повномасштабного вторгнення Гліб та його команда вирішили відкласти старі тематики і сконцентрувати зусилля на актуальнішій задачі: допомогти уряду стримати агресора через контроль над виконанням санкційних обмежень.
«Ми мали купу проєктів, які відвалилися самі по собі – все це втратило актуальність. Хтось виїхав з країни, хтось залишився, частина людей волонтерила. Наприклад, я розвозив гуманітарку по лікарнях Київської області, – розповідає Гліб. – Але коли окупантів вдалося вигнати за межі Київської області, змогли зібрати команду назад. Думали і радились, чи є сенс продовжувати спільну роботу, чи кожен буде ефективнішим, продовжуючи волонтерити на своєму рівні. І зрозуміли, що у нас усіх лишився один незакритий гештальт».
Цим гештальтом стали санкції щодо росії і їх порушення. Гліб згадує, як і він сам, і українські лідери думок з надією та радістю сприймали санкції проти Росії у 2014 році. Усім здавалося, що Росія може збанкрутувати, а грошей на фінансування її армії просто не залишиться. Сьогодні США, країни ЄС та інші партнери України вводять нові санкції проти російських виробництв, банків, її економіки. Багато з цих санкцій частково перегукуються з тими, які накладалися з 2014 року. У команди StateWatch виникло дежавю: знову гучні заяви від політиків, радість від українських лідерів думок і неочевидні перспективи. «Ми бачимо, що за ці 8 років росія змогла підготувати військо до вторгнення в Україну, щоб не зважаючи на будь-які правила ведення війни знищувати українців. Виникає логічне питання: так а що там санкції? Чи не зможе росія знову звикнути, оклигати, підзібрати сили і з новою армією рушити на цивілізований світ», – пояснює Гліб. Так з’явився проєкт Trap Aggressor.
Кошти на роботу аналітиків проєкту Trap Aggressor надав Міжнародний фонд «Відродження».
Команда проєкту поставила собі за мету тверезо проаналізувати старі та нові санкції, оцінити їх вплив, дослідити, чи обов’язково вони спрацюють і які як росія може їх обійти. Вони аналізують доступну інформацію українською, російською та англійською мовами про наслідки санкцій, які були запровадженні з 2014 року. Розпочали з аналізу впливу на військово-промиловий комплекс рф.
Аналітики пояснюють: санкції 2014-го завдали впливу і нашкодили і російському ВПК, і економіці. Вірогідно, це могло б зупинити росію, якби уряд агресорів сидів склавши руки. Натомість кремль активно працює над тим, щоб ці санкції обходити. Винаходяться різноманітні схеми за допомогою країн, що не приєдналися до санкційної політики. Паралельно працюють лобісти, які розповідають про те, що санкції потрібно послабити, а нові накладати не можна.
Інформація, яку вдається знайти аналітикам Trap Aggressor, вони передають в НАЗК, яке з 24 лютого працює також для протидії російському бізнесу в Україні та закордоном. Також ця інформація потрапляє в Міністерство закордонних справ, яке спирається на неї в міжнародних переговорах про санкції проти окупантів. «І в НАЗК, і в МЗС, і ОП розуміють, що виконання санкцій – це питання життя і смерті, – каже Гліб. – Українська влада більше не може покладатися на партнерів, і просто вірити, що все буде добре. Ми усі тепер маємо об’єднатися, щоб просувати нові санкції, усувати прогалини в уже запроваджених обмеженнях, шукати можливості для того, щоб зупинити економіку росії».
У Trap Aggressor вважають, що немає сенсу в запровадженні санкцій проти ВПК без введення ембарго на газ і нафту. «Сьогодні усі радіють санкціям, які накладаються на військово-промисловий комплекс. Але чи справді це зупинить росію? Я вважаю, що поки окупанти отримують велетенські гроші за нафту і газ, вони зможуть і далі навантажувати свої оборонні підприємства. Так, це вже не будуть хороші танки з тепловізорами і сучасною електронікою. Але це все ще будуть сотні чи тисячі танків, які можуть стріляти і убивати невинних людей. Вони знову будуть брати масою і кількістю», – каже Гліб Канєвський.
Так само у Trap Aggressor планують підтримувати постійний суспільний тиск, щоб навіть у разі Української перемоги Захід не забув про санкції та відповідальність росії. На думку Гліба, будь-яка угода з росією не зможе гарантувати, що вона відмовиться від своїх планів загарбати України і Європу. Відтак, Київ має моральне право вимагати і поглиблення санкцій, і, не менш важливо, посилення координації країн-партнерів між собою щодо дотримання цих санкцій. Такий механзім допоможе не лише зупинити росію, але й бути готовим дати гідну відсіч іншому агресивному тирану, який може з’явитися будь-де у світі.
Вже зараз у Trap Aggressor бачать спроби європейського бізнесу врятувати спільні з росіянами проєкти, зокрема, в сфері розробки нових родовищ. «Важливо пояснити світу, що санкції – це не лише набір процедур. Мовляв, ось це написано і його робити не можна. А те, що не написано – значить можна. Треба пояснити західному бізнесу, що росія – це ворог усього цивілізованого світу, який одержимий жагою до знищення, тому з нею не можна мати ніяких справ», – пояснює остаточну мету Trap Aggressor Гліб.
Дізнатися більше
