Із 8 до 14-го квітня Ромська Програма Міжнародного фонду «Відродження» загостила літераторів та художників на літературно-мистецькій резиденції «СпільноART» (місто Яремче). Проект ставив за мету створити простір для спільного творчого процесу письменників і митців українського й ромського походження, а також з інших етнічних громад, для вільної саморефлексії та самопрезентації, здобуття нових знань і навичок, навчаючись у професіоналів своєї справи. За словами організаторів, результатом резиденції стане інноваційний якісний літературний і мистецький продукт — ілюстрована антологія малої прози, яка розкриє різні аспекти ідентичності та співжиття української і ромської громад.
Резиденція зібрала 33 учасники, з 8-ми регіонів України, які протягом тижня відвідали 15 лекцій та майстер-класів від знаних письменників, художників, ілюстраторів та дизайнерів, та провели разом понад 70 годин творчості.
![](https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2019/07/DSC08330-1024x644-1024x644.png)
Зокрема, відбулися майстер-класи від поетеси, письменниці, літературознавиці Маріанни Кіяновської, іконописця Остапа Лозинського, журналістки, авторки репортажного спецпроекту «Наші Інші» в онлайн-журналі «The Ukrainians» Олесі Яремчук, ілюстраторки Віолетти Борігард, поетки, сценаристки Люби Якимчук, графічного дизайнера Юрка Барабаша, художника Яреми Стецика, журналіста, письменника, драматурга Олександра Гавроша.
«Україна — дуже полікультурна країна, тут віками уживається багато різних національностей і народностей, але попри те, ми споглядаємо відсутність нормального рівня толерантності, — розповідає про актуальність ініціативи Радослава Чекмишева, Менеджерка Інціатив у сфері культури Міжнародного фонду «Відродження», керівниця проекту літературно-мистецької резиденції «СпільноART», — Ті радикальні рухи, які ми спостерігаємо останнім часом в Україні, змушують напружуватися і ще раз порушувати тему толерантності і комфортного співжиття в громаді.
Адже в умовах війни на Сході України, наша внутрішня безпека — це ключова цінність, навколо якої ми всі маємо об’єднуватися. Тому роми — це про те, аби жити комфортно в спільному просторі, це про те, аби пізнавати одне одного, створювати щось нове та інноваційне. Це про те, аби говорити, можливо, різними мовами, але розуміти однакові змісти».
![](https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2019/07/DSC08559.jpg)
«Мені цікаво поєднувати різні види мистецтва, — говорить Радослава, — тому поєднання літератури і візуального мистецтва, мені здається, зможе створити той вплив на читача і на глядача нашого кінцевого продукту, завдяки якому ми зможемо реалізувати наш задум в повній мірі. Ми сподіваємося, що за результатами резиденції ми зможемо створити ілюстровану антологію малої прози, яка розкриє різні аспекти і різні теми співжиття в громаді українського і ромського народів».
За словами Радослави Чекмишевої, видання має вийти у світ до Форуму видавців у вересні цього року.
Роман Кабачій, куратор літературно-мистецької резиденції «СпільноART» розповів Громадському Простору: «Сюди запрошено молодих художників та письменників, які попрацюють над спільною антологією текстів та малюнків на тематику іншості, ситуацією національних меншин в Україні, їхніх громад, з акцентом, передусім, на ромів. Сюди подалися люди з різних регіонів України — Харківщина, Полтавщина, Дніпропетровщина, Херсонщина, Миколаївщина, це якщо брати Схід. Також представлено Захід — є Закарпаття, Тернопіль, Львів… Тому репрезентативність дуже гарна.
![](https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2019/07/DSC08483.jpg)
Ми задоволені тим, як працюють і вчаться учасники. Сподіваюся, що на виході буде цікава, гарна книжка із добрими текстами та ілюстраціями. Наші художники хоч і дуже різні за стилями, але всі, безумовно, талановиті. Текстовики теж різні, ми також залучимо молодих письменників, які не брали участь у резиденції, але знайомі з темою, наприклад, Андрія Любку».
«Це важливо, тому що суспільство розвивається досить бурхливо, — пояснює Роман Кабачій, — Багато хто стає заручником якихось інформаційних кампаній. З однієї сторони, про ромів стає більше інформації, більше ромів інтегруються у суспільство, є кільканадцять ромів, які закінчили Будапештський університет і повертаються з певними ідеями, але в той же час ми маємо напади на ромські табори, навіть із вбивствами, і це не може не хвилювати. Тому хочеться, аби суспільство було готове до того, що потрібно працювати на рівні культури з такими темами».
Микола Бурлуцький, керівник громадської організації «Чачімо», радник з ромських питань при Харківській обласній державній адміністрації розповів учасниками резиденції про деякі аспекти ромської культури та спробував розвіяти основні стереотипи, пов’язані із життям ромів в Україні. (Читайте також: Микола Бурлуцький: багато ромів мають освіту, але вони не ходять з плакатами «Я – ром!»).
![](https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2019/07/spilnoart-1024x678.jpg)
Власні вірші ромською мовою зачитала Раїса Набаранчук (ромська поетеса Рані Романі), а також відповіла на численні запитання учасників резиденції про сучасне життя ромів в Україні.
![](https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2019/07/DSC08049-1024x669.png)
![](https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2019/07/DSC07977-1024x683.png)
Учасники, зокрема, відвідали Літературний целанівський центр та книгарню «Букініст» у Чернівцях, а також Музей Небесної Сотні та Промприлад. Реновація у Івано-Франківську — інноваційний центр на базі старого заводу, який працює на перетині чотирьох напрямків розвитку регіону: нової економіки та урбаністики, сучасного мистецтва та освіти.
![](https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2019/07/DSC08155-1024x676.png)
![](https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2019/07/DSC08151-1024x686.png)
![](https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2019/07/DSC08470-1024x722.png)
«Мені було цікаво приїхати на цю резиденцію, насамперед, для того, щоб познайомитися з новими людьми. Ми займаємося літературою, пишемо тексти, блоги, книжки, але часто не знаємо людей, які це читають і не дуже близько знайомі з тими, хто це пише.
Протягом тижня ми обмінювалися ідеями, досвідом, показали одне одному, які ми є, що і чому ми робимо. У чомусь я побачив щось нове, у деяких речах я переконався у тому, про що й раніше думав. Надіюся, що майбутня антологія буде цікавою, хоча зараз поки що складно сказати, якою саме вона буде. Думаю, що в майбутньому, люди, які тут познайомилися будуть ще перетинатися, допомагати одне одному, тримати зв’язок», — ділиться своїми враженнями від резиденції ужгородський письменник Банди Шолтес.
![](https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2019/07/DSC08561.jpg)
«У моїх особистих інтересах — вже є поєднання художнього і літературного, тому мені було цікаво взяти тут участь і поспостерігати, як буде відбуватись взаємодія. Для мене це можливість працювати як з текстовим матеріалом, так і з візуальним. Власне, оце взаємодоповнення може допомогти розкривати зміст, і краще зрозуміти письменникам свою думку, і відповідно — художникам зрозуміти свою роботу з візуальним образом.
Мене хвилює тема інакшості, оскільки в мене є досвід в науковій роботі — роботі в психіатричній лікарні, тобто роботі з інакшими людьми, яких суспільство визнає інакшими. Власне, ромська тема для мене десь перегукується з проблемами, питаннями інакшості. Мені цікаво поглянути на інакшість, як на інакшість меншин», — розповідає учасниця резиденції зі Львова, мистецтвознавиця Анастасія Холявка.
![](https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2019/07/DSC08622.jpg)
Ростислав Кузик, поет, перформер, письменник (м. Львів), пояснює свою мотивацію участі у резиденції: «Цікаво було набратися досвіду і практичних знань про письмо, власне, про написання прозових текстів, тому що я віддаю собі належне і розумію, що мені там є набагато чого більше вчитися, ніж, скажімо, у написанні поезії. По-друге, резиденція зачіпає ромську тематику, це теж мені було цікаво. Адже до того я теж розумів, що роми — не тільки такі, якими їх звикло бачити наше суспільство, насправді, вони різні і до них не треба ставити поверхнево, а намагатися їх зрозуміти. Ця резиденція дає змогу поспілкуватися з ними і подивитися на них з іншого кута.
За ці кілька днів, наприклад, у мене багато стереотипів стосовно ромів, які я від себе відганяв (але вони все рівно були, бо я не знав, як є насправді), просто посипались, розбились. Це одна із тих речей, які є моїм особистим досягненням, поки я тут».
![](https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2019/07/DSC08632.jpg)
«Мене зачіпає тема ромів, тому що вони — серед нас, вони теж складають нашу культурну спадщину. Неможливо зменшити їх важливість у цій спадщині, — говорить Тетяна Литвин, художниця з Євпаторії, — Я захоплююся свободою, яка є всередині цих людей, що немає ніякої важкої руки, яка дала б їм владу, бо вони самі знають, що їм треба.
Спілкуючись тут з ромами, для себе я зрозуміла, як мені підійти до рома, привітатись з ним, що я можу з ним подружитись. Я звільнилась від багатьох стереотипів, які в мене були, тому що ми вже живемо в сучасній Україні, де є багато освічених ромів, серед них є письменники, художники. Це вже свідчить про їхню культуру. Дуже цікаво, що у своїх творах вони показують себе, але показують себе в Україні».
![](https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2019/07/DSC08717.jpg)
«Я все життя спостерігаю, що дуже багато цікавих, творчих ідей народжуються на стику, тому що люди по-різному дивляться на одне й те саме і по-різному це виражають, — Катерина Гладка, журналістка та письменниця (м. Київ) ділиться своїми думками, чому така взаємодія між творчими людьми різних напрямків є важливою, — Тому, наприклад, музиканти, художники, у даному випадку художники і літератори, можуть подивитися на одне й те саме з різних сторін і так може народитися щось третє.
Я пам’ятаю, що колись давно Мирослав Маринович говорив мені: якщо ти створюєш якусь спільноту або творчий простір, подбай про те, щоб це були зовсім різні люди. Він розповідав, як у їхньому середовищі, коли він ще був студентом, народжувалися дуже цікаві творчі ідеї навіть на стику, умовно кажучи, інженер та письменник. Це завжди така синергія — просто від різності народжується щось спільне. Це парадокс, але дуже цікавий».
![](https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2019/07/DSC08571.jpg)
Катерина Гладка пояснила свою небайдужість до ромської теми: «У мене, по-перше, був досвід спілкування з ромами. А по-друге, я дуже не люблю, коли хтось когось поневолює. Ці всі упередження за якоюсь ознакою… Я сама зіштовхувалася з тим, що мене намагалися «покласти» в якусь ознаку, і я дуже цього не люблю, у мене це все розмивається, розширюється. Тому я розумію, що це дуже цікава культура, її не можна судити по одному якомусь факту чи якійсь негативній історії.
Мені цікаво, що можна зробити спільного і чогось більш відкритого один до одного. Власне, у нас тут є учасник, якого ми всі відкрили, хоча він спочатку мовчав перші кілька днів, але коли заговорив, з’ясувалося, що там є про що говорити і навіть дуже є про що говорити».
Монтаж відео: Віталій Ніщименко
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: