Сприятлива політична ситуація та потужний суспільний запит на антикорупційні заходи можуть бути використані для пришвидшення руху України до виконання стандарту Ініціативи прозорості видобувних галузей (ЕІТІ).
Сприятлива політична ситуація та потужний суспільний запит на антикорупційні заходи можуть бути використані для пришвидшення руху України до виконання стандарту Ініціативи прозорості видобувних галузей (ЕІТІ). Про це говорили експерти під час конференції «Стан і перспективи імплементації ЕІТІ в Україні», що була організована Київським міжнародним енергетичним клубом «Q-Club» за підтримки Інституту управління природними ресурсами (Natural Resource Governance Institute), Міжнародного секретаріату ЕІТІ та Міжнародного фонду «Відродження»
На переконання заступника голови НАК «Нафтогаз України» Олександра Тодійчука, в питанні запровадження стандартів прозорості Україні слід орієнтуватися на передові країни – наприклад, Норвегію. Цю позицію підтримав відомий експерт, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар, який наполіг на якнайвищому рівні політичного представництва уряду в ЕІТІ (поки уповноваженим Кабміну з реалізації ЕІТІ за посадою є міністр енергетики).
Президент Grant Thornton в Україні Олександр Чалий назвав три стратегічні ризики для ЕІТІ, пов’язані із загальною архітектурою енергетичних ринків України: діючі бізнес-моделі (прозорість не є елементом прибутковості), монополізацію (інтерес недопущення конкуренції), приватизацію (інтерес заниження вартості активів).
«Динаміка розвитку ЕІТІ свідчить, що цей стандарт став дійсно світовим – лише в 2014 році до Ініціативи приєдналися США та Великобританія, заяву про наміри приєднатись зробила Німеччина. На черзі — Австралія, Франція, Італія. Але і ЄС, і США на практиці вже реалізовують цей стандарт у своєм
у законодавстві. До речі, Україна теж має рухатись цим шляхом, оскільки європейська Директива з питань прозорості та підзвітності, яка включена до плану імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС», – повідомила Олена Павленко, президент аналітичного центру DiXi Group. Серед ключових викликів для процесу ЕІТІ в Україні, на які вона звернула увагу, є рішення щодо угоди зі Світовим банком про фінансування робочого плану, налагодження міжвідомчого діалогу (зокрема з Мінфіном) та співпраці у трикутнику «Президент – Парламент – Уряд».
Окреме питання – це розширення стандарту ЕІТІ на вугільну галузь, особливо в умовах ведення військових дій на Донбасі. Станіслав Ігнатьєв з Інституту місцевого розвитку (Харків) поділився даними спеціального дослідження, яке показало складну ситуацію з відрахуваннями вуглевидобувних компаній до місцевих бюджетів та на користь профспілкових організацій. Попри це, учасники заходу відмітили значну допомогу з боку громадських організацій, Міжнародного секретаріату ЕІТІ, залученого консультанта зі Світового банку.
На конференції також виступив Олексій Орловський, директор програмної ініціатви «Демократична практика» Міжнародного фонду «Відродження», який багато років підтримує процес ЕІТІ в Україні. Він зазначив, що варто говорити не лише про виклики, а й про історії успіху: для прикладу, транзит і транспортування вуглеводнів були включені до стандарту ЕІТІ після пілотного проекту групи країн, у т.ч. України.
Підтримку ініціативі висловили працівники Міненерговугілля, члени Багатосторонньої групи зацікавлених сторін з реалізації ЕІТІ, представники профільного комітету Верховної Ради, Світового банку, фахівці диппредставництв ЄС, США, Німеччини, Норвегії, Великобританії, Швеції та ін., видобувних компаній України, експертного середовища.
Наступна велика дискусія стосувалася системи звітності видобувних компаній. Як пояснив Олександр Шумський з Державної фіскальної служби, на сьогодні гравці ринку ведуть щонайменше два-три різних види звітності – статистичну, податкову, бухгалтерську (за міжнародними стандартами). Учасники заходу відзначили, що існує ще один вид звітності – управлінська, яка дає розуміння реальної собівартості продукції та прибутковості.
Відтак, при запровадженні стандарту ЕІТІ є потреба не вводити нову форму звітності, що негативно сприймається бізнесом, а ввести галузеве звітування виключно за міжнародними стандартами IFRS або FASB, що сумісно з вимогами ЕІТІ та дозволяє показати реальну інвестиційну привабливість активів.
Загалом, гравці ринку погодились, що ЕІТІ – це плюс для приватних компаній,оскільки більша публічність робить їх більш привабливими для інвесторів. Також вони зацікавлені знати, куди держава витрачає кошти, сплачені ними у вигляді податків, зборів та інших платежів.
Причому, у кампанії на користь запровадження ЕІТІ важлива не лише позиція бізнесу, а й територіальних громад, місцевих громадських організацій. Власне, лейтмотивом дискусії стало переконання учасників у тому, що саме поінформованість суспільства, включення громадськості та більший суспільний тиск зможуть підштовхнути енергетичний сектор України до більшої прозорості.
