Проект реалізується у співпраці з Інформаційною програмою Інституту Відкритого Суспільства та Консорціумом Електронна Інформація для бібліотек (www.eIFL.net).

У 2009 році планується діяльність щодо сприяння створення і розвитку архівів відкритого доступу в науково-освітніх організаціях і навчальних закладах з актуальними повнотекстовими науковими публікаціями, навчальними матеріалами. Інформування про відкритий доступ шляхом проведення інформаційних семінарів для зацікавлених сторін – науковців, бібліотекарів, науково-освітніх організацій з метою розвинути практики відкритого доступу, а також організація інформаційних семінарів для працівників ЗМІ, конкурсів для журналістів, які пишуть про відкритий доступ, конкурсів студентських досліджень тощо. Розширення спектру прав користувачів щодо доступу до інформації та її ефективного використання для особистого і суспільного розвитку.

З історії проекту:

2006-го року в рамках інформаційної кампанії МФВ разом з “Дзеркалом тижня” підготували інформаційну сторінку про доступ до знань та збалансовані права інтелектуальної власності:

http://www.zn.kiev.ua/nn/show/624/55153/ та http://www.zn.kiev.ua/nn/show/624/55155/

Гарячі дискусії про вплив законодавства про авторське право на доступ до знань у цифрову добу тривають вже кілька років. Експерти і політики намагаються разом знайти ефективні шляхи забезпечення доступу до культурної і наукової спадщини. Разом вони намагаються виробити збалансовану систему забезпечення прав авторів і користувачів.

За визначенням Всесвітньої організації інтелектуальної власності “авторське право і суміжні права – необхідна умова розвитку творчості, яка стимулює авторів шляхом визнання і справедливої матеріальної винагороди. Ця система охорони прав гарантує авторам поширення їх творів. І автори можуть не боятися несанкціонованого виготовлення копій чи піратства. А це, відповідно, забезпечує вільніший доступ населення країн світу до культурних цінностей, до знань і розваг, а також гарантує їх вищу якість.” (http://www.wipo.int/about-ip/ru/about_copyright.html#protect) Наскільки такий доступ є вільнішим в електронну добу? Адже більшість прав і далі належить правовласникам, попри те, що національні законодавства, як правило, захищають користувачів.

Проаналізуємо ситуацію на прикладі бібліотеки. Бібліотека купує книжки чи журнали в традиційному друкованому форматі і стає їх власником. В електронному світі електронні книжки та журнали бібліотека більше не купує, а лише орендує на певний визначений термін – платить не за продукцію, а за ліцензію. Чи може за таких умов бібліотека виконувати свою місію – зберігати нашу цифрову спадщину для наступних поколінь? Чи можна назвати наше суспільство інформаційним, якщо більшість інформації приватизована? Як забезпечити цей обіцяний “вільніший доступ населення країн світу до культурних цінностей, до знань і розваг”?

У відповідь на ці запитання 2004-го року постав проект міжнародного договору про захист доступу до знань. Його мета – розвиток суспільства знань, вирішення проблеми дисбалансу в законах про охорону інтелектуальної власності, захист інтересів користувачів і громадян. Розробники договору ставлять акцент на свободах, а не на обмеженнях. Вони пропонують по-новому поглянути на винятки і обмеження в авторському праві для бібліотек, осіб з особливими потребами, дистанційної освіти. А також на відкритий (вільний) доступ до наукової літератури, на зловживання правами і практику підриву вільної конкуренції у договірному ліцензуванні, на системи управління цифровими правами і системи забезпечення неправомірного подолання технічних засобів захисту цифрових прав, на бази даних патентів, які торкаються суспільного добробуту, на вільне (відкрите) програмне забезпечення і на відкриті (прозорі) стандарти.

Отже, у серпні 2004-го року 15 країн-членів ВОІВ (Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Домініканська Республіка, Єгипет, Іран, Куба, Кенія, Перу, Сієра Леоне, Танзанія, Уругвай, Еквадор, Південно-Африканська Республіка) включили проект Договору про Доступ до знань у пакет під назвою Програма розвитку Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Вони запропонували визначити розвиток як наріжну мету ВОІВ. Зрештою, про це зараз говорять не лише у ВОІВ, а і у Світовому банку та Світовій організації торгівлі. І знання у цих дискусіях розглядають як стратегічний елемент розвитку, який надає громадянам базові можливості для участі в інтелектуальному діалозі і глобальній економіці знань. Окрім того, автори проекту Договору запропонували демократичний і підзвітний процес ухвалення міжнародних договорів про охорону інтелектуальної власності. Щоб політичні документи про охорону інтелектуальної власності ґрунтувалися на емпіричних і вимірювальних доказах доцільності та ефективності цих договорів для усіх країн-учасників, а не лише для країн-експортерів контенту. Детальніше про це можна почитати на сайті http://www.access2knowledge.org.

Дискусії у ВОІВ щодо Договору про Доступ до знань тривають вже 2 роки, і зараз їх продовжили ще на 1 рік. Але важливий вже навіть сам факт дискусії про штучну монополію на знання. Окрім того, слід мати на увазі, що реформа ВОІВ поліпшить позицію користувачів не лише у країнах, що розвиваються, але в усіх країнах.