Справедливість в Україні: не гаяти часу

Віорел Урсу, регіональний менеджер програми “Євразія” Фундацій Відкритого Суспільства, опублікував на сайті Фундацій статтю про ситуацію в Україні

Віорел Урсу (на фото), регіональний менеджер програми “Євразія” Фундацій Відкритого Суспільства, опублікував на сайті Фундацій статтю про ситуацію в Україні.

Справедливість в Україні: не гаяти часу
Віорел Урсу

Майбутнє України залежить не тільки від нинішньої геополітичної кризи у Криму. Воно залежатиме також від рішень Києва – передусім від відповіді нової влади на засадничу вимогу справедливості, яка була каталізатором зимових виступів проти тодішнього Президента Януковича.

Протести, що спричинили історичні зміни в Україні в листопаді минулого року, були чимось значно більшим, ніж просто вимогою тісніше зблизитися з Євросоюзом. Українці вийшли на вулиці також і для того, щоб засудити повальну корупцію та втілювані нею соціальну несправедливість і зневагу до громадян. Переломним моментом була раптова відмова Президента підписувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Але протести стали чимось більшим – насамперед відмовою від несправедливості як способу життя.

Несправедливість існує в кожному аспекті життя в Україні – від колосальної корупції, яку практикував екс-президент Янукович і його соратники, до щоденних дрібних виявів несправедливості. Саме ця щоденна несправедливість – в освіті, міліції, охороні здоров’я та інших державних службах – спричинила найбільш руйнівний вплив на життя українців. Люди змушені давати хабарі вчителям, щоб їхні діти мали кращі умови у школі, лікарям, щоб отримати довідку, працівникам ДАІ, щоб уникнути величезних і непотрібних штрафів. Українці більше дивуються тоді, коли не потрібно давати хабарі посадовцям, ніж тоді, коли змушені їх давати. Корупція стала способом життя. За висновками одного з досліджень, понад половину опитаних позитивно оцінили давання хабара, заявивши, що це допомогло їм вирішити чимало життєвих проблем.

Революції, подібні до української, є брудними. Вони розгойдуються від однієї кризи до іншої. Побудувати що-небудь на цьому хиткому фундаменті дуже складно, а надто у світлі дій Росії в Криму. Але нова влада України не має використовувати це як виправдання.

Усе це не применшує важливості подій у Криму й тих людей, які опинилися в кризі. Цілковито ігнорувати Крим – це, звісно, дурість. Було б також нерозумно відмовитися від програми реформ, завдяки якій нинішні посадовці прийшли до влади. Крім того, демонстрація політичної волі до проведення основоположних реформ принесе й геополітичні вигоди, можливо, допомагаючи заспокоїти знервованих росіян, що мешкають в Україні й також прагнуть змін.

Більшість у Києві не має ілюзій щодо того, що влада Росії намагається створити безвихідь у Криму – заморожений конфлікт, щоб акумулювати ресурси, увагу й політичний капітал, а також унеможливити будь-які зміни. Росії вдалося зробити це в Молдові, влада якої використала придністровський конфлікт як привід понад двадцять років затягувати реформу правосуддя. Якщо реформи в Україні буде відкладено, це зіграє на руку Росії, як було в Молдові й інших місцях. Найкращий спосіб, яким нова українська влада може дати відсіч, – це проводити реформи якомога швидше й інтенсивніше.

Оголосивши рішучий бій корупції як на Заході, так і на Сході, новий уряд може продемонструвати, що має намір бути владою всієї України. Після нерозумної спроби скасувати закон, що уможливлював ширше використання російської мови (від чого вже відмовилися), влада має працювати ще більше, щоб довести, що вона відстоюватиме права всіх громадян.

Наразі завдання стоять складні, але не нездоланні. За два десятиліття після кінця комунізму Україна створила розгалужену мережу правозахисників і правозахисних груп, політичних аналітичних центрів і захисників свободи слова, які інтенсивно підтримують справжні реформи та відстоюють прозорість влади.

Якщо взяти реформування корумпованої системи вступу до вишів (2008 рік), або моніторинг держзакупівель 98 державних установ (2012 рік), або створення нової національної мережі безоплатної правової допомоги, то всі ці проекти було здійснено за підтримки місцевих НУО, в тому числі Міжнародного фонду “Відродження”, що є частиною Фундацій Відкритого Суспільства.

Створено міцний фундамент для подальшого розвитку журналістських розслідувань і незалежних ЗМІ. Незалежні медіа відіграли вирішальну роль у викритті корупції в Україні, що зрештою вивело людей на вулиці в листопаді минулого року. Сайти розслідувальної журналістики, серед яких “Наші гроші” та “Слідство.інфо”, виявили незаперечні докази корупції у владі. Після кількох таких розслідувань інша НУО – Центр протидії корупції – ініціювала відповідні законодавчі зміни.

Незалежні ЗМІ можуть і далі моніторити фінансові операції нової влади, а також її ставлення до меншин, включно з росіянами та кримськими татарами.

Нова українська влада має розпочати реформи негайно. Вона не повинна дозволити кризі у Криму цілком відвернути увагу від вимог справедливості та кращого життя, які сприяли її приходу. Зіткнувшись з анексією де-факто, новий уряд має зробити рішучий вибір, а громадянське суспільство та Європейський Союз повинні зробити все можливе, щоб допомогти Києву запустити реформи, і взяти частину тягаря на себе. Після революцій у Північній Африці й на Близькому Сході ми побачили крах ілюзій і розчарування. Маючи підтримку громадянського суспільства та європейських партнерів, Україна може уникнути подібної долі.

Контакти:
Фундації Відкритого Суспільства
Віорел Урсу
viorel.ursu@opensocietyfoundations.org

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: