7-8 листопада у Львові проходив третій, щорічний Український Центральноєвропейський Форум (UCEF 2023) – дискусійна платформа, яка об’єднала експертів з європейської інтеграції, геополітики, безпекових та інших питань з усього регіону.
Форум проводився аналітичним центром “Українська призма”, в партнерстві з Міжнародним фондом “Відродження” і за підтримки Європейського Союзу, а також Міжнародного Фонду “Вишеград” (International Visegrad Fund) та Українського представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта (Friedrich-Ebert-Stiftung Representation in Ukraine)
Загалом за два дні UCEF 2023 зібрав політиків, дослідників, представниць наукових кіл, ЗМІ та громадянського суспільства з 15 країн, для виявлення спільних викликів і створення спільного бачення майбутнього Центральної Європи.
З повним списком спікерок та спікерів Форуму, а також його програмою і записами дискусії можна ознайомитись на його сайті:
Цьогорічний форум мав на меті продовжити та поглибити спадщину Першого та Другого UCEF, що формували мережу експертної дипломатії в Центральній Європі, частиною якої є Україна. Щороку запрошені експерти та експертки приносять на Форум свої думки й експертизу щодо актуальних викликів і можливостей для регіону. Цьогоріч у центрі обговорень була Україна, а серед викликів обговорювалась російська агресія (та всі її політичні, економічні і соціальні наслідки), потенційна небезпека, яку несе Білорусь, доля Східного партнерства та сприйняття регіону, і зокрема України, іншими країнами. Серед можливостей виокремлювали європейську інтеграцію та політичне розширення ЄС, консолідованість українського суспільства, міжнародну підтримку партнерів та співпрацю між країнами регіону військово-промислову, дипломатичну, економічну тощо.
“Мета цього форуму – посилити спроможність регіону через аналіз поточних викликів і можливостей для нього. Це надзвичайно важливе питання як у контексті ситуативних потреб України (консолідація зовнішньої підтримки, розробка стійких шляхів підтримки обороноздатності та економіки тощо), так і в контексті побудови стійкого партнерства між країнами Центральної Європи.”, – пояснюють організатори.
Оскільки форум проводився напередодні оприлюднення рішення Єврокомісії рекомендувати почати переговори про вступ країн-кандидатів до ЄС, перша дискусійна панель була повністю присвячена цій темі, а також оцінці поточної ситуації і перспектив вступу України, Румунії й Молдови до Європейського Союзу і траєкторії процесу розширення ЄС.
Виконавчий директор нашого Фонду Олександр Сушко, що був спікером цієї панелі, зазначив, що станом на зараз перспектива вступу України до ЄС реальніша, ніж будь-коли раніше, а Україна вже є учасницею дебатів про європейське майбутнє:
“Коли йдеться про майбутні реформи ЄС, Україна залучена не як “споживач рішень”, а як стейкхолдер. Українська євроінтеграція зараз вже не гіпотетична, вона цілком реальна. І це закономірно породжує занепокоєння з боку ЄС та інших учасників євроінтеграційного процесу, базовані на певних уявленнях про Україну. Я не думаю, що це стане перепоною на шляху до євроінтеграції. Адже сприйняття – це не є щось стале, яке формується раз і назавжди. Ми можемо впливати на його зміну, ініціювати діалог з громадянським суспільством та іншими стейкхолдерами, і збільшувати знання про Україну. Я впевнений, що більшість таких уявних антагонізмів можуть бути розвʼязані саме через діалог”.
Крім нього в обговоренні брали участь директор Ради зовнішньої політики “Українська призма” Геннадій Максак, Посол Румунії в Україні Александру Віктор Мікула, Посол Молдови в Україні Валеріу Чівері та постійний представник Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні Фелікс Гетт.
Але навіть попри значний євроінтеграційний успіх, залишаються сфери, що потребують постійної уваги. Це і боротьба з корупцією, і незалежність судової системи та громадянські права. Обговорення в рамках форуму також стосувались готовності українського громадянського суспільства брати участь у вирішенні проблем, які потенційно виникатимуть у цих сферах.
Крім того, відзначалась і роль Брюсселя та Києва, зокрема й у потребі трансформувати рамки співпраці, яка раніше регулювалась Східним Партнерством. Проте, на думку Дмитра Шульги, директора програми “Європа і Світ” Міжнародного фонду “Відродження”, рамки Східного партнерства уже не здатні охопити усі геополітичні нюанси стосунків України та ЄС, зокрема і через російську агресію:
“Остання редакція Східного партнерства ЄС не включала транскордонних інфраструктурних проєктів. Навіть між Україною та Молдовою, що зробити, на мою думку, найлегше. Мені здається, що Східне партнерство повільно вмирає, тому нам варто говорити не про нього, а про східну політику ЄС у цілому. І ці розмови обовʼязково мають включати обговорення того, чим є для ЄС росія. Адже росіяни практично кажуть, що в Україні вони воюють із “Заходом”, – вважає Дмитро Шульга.
Загалом темі європейської інтеграції та розширенню ЄС було присвяченого багато “ефірного часу” на форумі. Адже говорити про майбутнє Центральної Європи без цього контексту має так само мало сенсу, як і без обговорення ризиків, що несе росія та її антиукраїнські “дипломатичні” та “культурні” зусилля в світі. Особливо в країнах Глобального Півдня (Global South).
Тому остання панель першого дня була присвячена дослідженням того, як Центральна та Східна Європа може використати потенціал цього регіону, зокрема аби просувати свої регіональні та суто українські інтереси, а також протидіяти російській пропаганді і впливу в країнах Глобального Півдня. Учасниці та учасниці цієї панелі розглядали можливі стратегічні альянси та наративи, які країни ЦСЄ можуть для цього використовувати в африканських країнах, на Близькому Сході, в Латинській Америці тощо.
На другий день форуму учасники порушували такі теми, як досвід українців, які проживають за межами України через російську агресію, потенційні небезпеки, що несе Центральній та Східній Європі Білорусь, виклики ринкової інтеграції до ЄС, спричинені війною та роль комунікації у стосунках України та ЄС.
Наприклад, у панелі, присвяченій вимушеній міграції людей, учасники зосереджувались на дилемі “інтеграція чи повернення” і намагались зʼясувати, куди Україні краще спрямовувати свої ресурси – на поглибленні їх інтеграції у тих країнах, де люди вже закріпились чи на повернення громадян додому. Перший сценарій, на думку учасників, сприятиме появі України в суспільному дискурсі тих країн, де залишатимуться українці і створюватиме звʼязки для майбутніх міжнародних партнерств, і може добре спрацювати у довгостроковій перспективі. Другий сценарій матиме більш позитивні економічні наслідки для України та дозволить зберегти людський капітал країни, що надзвичайно важливо для її відновлення.
Крім викликів і дилем на форумі також обговорювали і досягнення, які Україна та інші країни регіону продемонстрували за останній рік. Відзначали Індекс Східного партнерства (глибокий і критичний аналіз євроінтеграційного процесу громадянським суспільством), дипломатичні перемоги МЗС України та суттєвий прогрес у реформуванні, необхідному для вступу до ЄС.
Хорошою завершальною нотою Форуму стало оприлюднення рішення ЄК рекомендувати країнам-членам ЄС розпочати переговори про вступ з Україною та Молдовою. Дмитро Шульга зазначив, що це рішення свідчить про те, що наш істотний прогрес у виконанні виставлених вимог щодо реформ, відзначений Європейською комісією, і це важливий крок у напрямку, яким Україна впевнено рухається до свого європейського дому.
Послухати обговорення на всіх панелях форуму можна на його сайті.
***
Форум проводився аналітичним центром “Українська призма”, в партнерстві з Міжнародним фондом “Відродження” і за підтримки Європейського Союзу, а також Міжнародного Фонду “Вишеград” (International Visegrad Fund) та Українського представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта (Friedrich-Ebert-Stiftung Representation in Ukraine).
