6 вересня команда дослідницької компанії Ipsos представила звіт дослідження соціальної згуртованості з фокусом на українські громади в умовах війни, яке замовила програма «Громадянська стійкість» Міжнародного фонду «Відродження».
Серед цільових аудиторій, з потребами яких працює програма, — внутрішньо переміщені особи, ветерани та їх родини, сімʼї військових та цивільні, що постраждали від війни. Директорка програми Ксенія Шаповал пояснює, що в розрізі воєнного часу стає все складніше проводити чіткі межі між цими групами і, відповідно, між їхніми потребами. Адже більшість досвідів переплітаються — ветерани втрачають домівку і змушені переїжджати в інші громади; ВПО мають близьких, які воюють, або загинули на фронті; здобувають психологічні та фізичні травми, повʼязані з війною.
Тому виклики, над подоланням яких працює програма «Громадянська стійкість», і які було покликане проаналізувати дослідження, стають наскрізними. Крім того, в одній громаді одночасно проживає більш ніж одна вразлива група, і кожна має свої потреби, свій рівень довіри до держави та інших співмешканців громади, свої драйвери згуртованості. Усе це також аналізувала команда Ipsos в рамках дослідження.
Його мета — виявити ключові аспекти соціальних відносини, соціальної активності, суспільно-політичних викликів, пріоритизації потреб на національному рівні та на рівні фокусних громад, до складу яких увійшли 51 територіальна громада з 14 областей України. Дослідження проводилось на основі кількісного методу та методології виміру соціальної згуртованості, яка розроблена компанією Ipsos, та використовується у різних країнах.
«Це дослідження було потрібне, аби зрозуміти напруги і виклики, які можуть виникати в громадах, і навпаки — побачити що нас гуртує, допомагає працювати разом і є тим драйвером, який в цілому гуртує суспільство сьогодні.», — говорить Вікторія Стократюк, менеджерка програми «Громадянська стійкість».
Підсумки аналізу представляли директорка Ipsos Україна Ірина Балєва та керівниця відділу маркетингових досліджень Market Understanding Ольга Гаригіна.
Що таке соціальна згуртованість?
За визначенням, яким команда Ipsos послуговувалась в досліджені, термін «соціальна згуртованість» повʼязаний з тим, як члени громади, визначені географічно, живуть і працюють разом. Згуртоване суспільство характеризується стійкими соціальними стосунками, високим рівнем включеності у життя громади, позитивним емоційним звʼязком між його членами та суспільством і чітко вираженою спрямованістю на загальне благо.
Рівень згуртованості визначається як горизонтальними звʼязками між спільнотами (довіра, солідарність, співпраця, взаємодопомога, спільні цінності і сприйняття інших соціальних груп), так і стосунками людей з владою і її установами (громадянська ідентичність, довіра до системи і рівня справедливості, повага до законів тощо).
Ipsos визначає три основні компоненти, за якими вимірює рівень згуртованості:
- соціальні відносини
- включення або повʼязаність
- фокус на спільне благо
На рівень згуртованості впливає багато факторів, проте набільше згрутованості «сприяє« спільна загроза – фізична, екзистенційна. Наприклад, у період пандемії рівень згуртованості навіть у тих країнах, де зазвичай суспільство більш індивідуалістичне, суттєво підіймався. Українське суспільство – не виняток.
«Соціальна згуртованість — це можна сказати імунна відповідь нашого суспільства на ту загрозу, яка зараз існує», – говорить директорка Ipsos Україна Ірина Балєва, – «Ми маємо високий показник у соціальних відносинах, у включенні і повʼязаності… 45% людей демонструє високий індивідуальний рівень соціальної згуртованості, а майже кожен пʼятий (22%) має нейтральний індекс. І кожен третій — 33% показує низьку соціальну згуртованість. Загалом це добра цифра, але навіть за структурою індексу зрозуміло, що є до чого придивлятися».
Менше довіри і згуртованості наше суспільство виявляє там, де це повʼязане з темою корупції, перевищення владою своїх повноважень. Як каже Ірина Балєва – це є та компонента, яка суттєво знижує загальний індекс згуртованості.
Географія і виклики згуртованості
У вибірку дослідження увійшли респондентки і респонденти з 51 територіальної громади з 14 областей України, які були поділені за тим, який досвід мають в умовах війни: прифронтові, деокуповані, перехідні, тилові громади і окремо Київ.
Дослідження показало, що чим далі від лінії фронту знаходиться громада, тим вищий рівень згуртованості вона має.
Окремо дослідження фокусувалось на національних та регіональних викликах за оцінками українців. До топ викликів національного рівня, після війни як такої, можна віднести політичну корупцію та управління (44%), економічну нестабільність та безробіття (37%), соціальну нерівність та бідність (36%), а також еміграцію і відтік людей з країни (32%) і демографічну кризу (28%).
Драйвери згуртованості
Одним із завдань дослідження був пошук тих механізмів, які ми можемо застосовувати уже зараз, аби підвищувати рівень згуртованості і направляти його на спільне благо.
Поза питанням корупції Ipsos визначив як ключові напрямки для цієї роботи:
- формування довіри до влади та інститутів;
- розвиток соціальних відносин;
- опрацювання критичних потреб громад.
Потужним драйвером згуртованості у випадку України авторки дослідження називають довіру до Збройних сил України (95% усіх опитаних), системи освіти, охорони здоровʼя і поліції та до місцевої влади – міських голів, очільників громади.
Співаторка дослідження Ольга Гаригіна, керівниця відділу маркетингових досліджень Market Understanding, відзначає, що довіра до тих, хто працює безпосередньо на місцях в громадах – надзвичайно важлива, якщо ми хочемо зберігати наш рівень згуртованості і підвищувати його.
На рівні соціальних відносин суспільство найбільше довіряє волонтерам і людям зі свого села, своєї громади чи міста. І в цілому, як показує дослідження, фіксується низький рівень недовіри до різних соціальних груп. Також респонденти з високим і середнім індивідуальним рівнем згуртованості мають вищий рівень прийняття цільових аудиторій, з яким працює “Відродження” в межах програми “Громадянська стійкість” – ветеранів, людей з інвалідністю та ВПО.
Готовність до взаємодопомоги – теж важливий драйвер згуртованості, і за підсумками дослідження в опитаних громадах цей показник в середньому сягає 67%.
Серед потреб, вирішення яких важливо пріоритизувати вже зараз, аби утримувати високий рівень згуртованості, авторки дослідження визначають такі:
Більше про кожен з компонентів дослідження, висновки і рекомендації можна дізнатись з самого дослідження.
Проглянувши запис його презентації на майданчиках нашого Фонду у Facebook та Youtube можна ознайомитись із думками учасників презентації щодо драйверів соціальної згуртованості, з якими вони уже працюють в своїх громадах. Обговорення модерувала Анна Валенса, к. філос.н., тренерка, фасилітаторка і членкиня української спільноти практиків діалогу (UCoDP).
Команда програми «Громадянська стійкість» відзначає, що це дослідження, насамперед, – документ для роздумів і взаємодії, зокрема і з цільовими аудиторіями програми, та підґрунтя до того, куди рухатись далі.
«Плануючи наступні етапи роботи нашої програми і стратегуючи ми хочемо грунтуватись на даних, які показують яким чином всередині громад різні цільові аудиторії, з якими ми працюємо, співіснують і комунікують. Чим дихають громади? Які потреби визначають для себе представники і представниці наших цільових аудиторій? Ми би не хотіли після закінчення війни отримати суспільство, побудоване на конфліктах. Хотілося б, щоб ми могли застосовувати і розвивати механізми, які нам уже допомагають знаходити внутрішнє порозуміння в громадах, містах, суспільстві.», – підсумовує директорка програми Ксенія Шаповал.
***
«Дослідження соціальної згуртованості – фокус на українські громади в контексті війни» було підготовлене компанією Ipsos на замовлення Міжнародного фонду «Відродження» за підсумками кількісного дослідження, проведеного в рамках проекту з визначення інструментів для систематичної оцінки та визначення пріоритетів ключових елементів, які впливають на соціальну згуртованість у громадах України, пом’якшують соціальну напругу (що може мати місце у процесі адаптації громади до нових груп, таких як ветерани та внутрішньо переміщені особи), сприяють довірі, інклюзивності та справедливості, соціальному залученню в громаду, спільним цінностям та ідентичності та співпраці.
