Які цінності об’єднують Європу? Звідки вони взялися, інстинктивно зрозумілі як в Парижі, так і Братиславі? Демократичні і європейські цінності – це одне і те ж саме? А ліберальні? Це за них стояв Євромайдан? Приймати біженців – це європейська цінність? А допомагати Україні? А не плювати під ноги на вулиці? Є якийсь зведений кодекс, в якому написано, що по-європейськи, а що – ні? Що це взагалі таке – європейські цінності?
Якщо ви увімкнете канали «Наш», «Прямий» і «Громадське», там рано чи пізно згадають ці два слова. І, швидше іншого, матимуть на увазі абсолютно різні речі. Як так сталося, що «європейські цінності» стали настільки багатозначними?
Ми не претендуємо на остаточні відповіді. Але спробуємо розповісти про те, звідки взялися, як сформувалися і ким були прийняті цінності, якими живе Європа.
Давайте розберемось.
Походження цінностей
Ще 100 років тому вряд чи ми б дискутували про спільні європейські цінності – здавалось, їх немає. Були цінності ліберальні і консервативні, були соціалістичні і націоналістичні, одні цінності вважали найважливішими у Франції, інші – в Німеччині. Були християнські цінності, але якщо придивитися – то були католицькі, православні чи протестантські цінності, останні з яких також можна ділити.
Здавалося, спільне бачення універсальних європейських цінностей раптово виникає лише після Другої світової війни, як спроба склеїти розбитий континент і протиставити щось комуністичній загрозі з Росії. Але це лише на перший погляд. Трохи глибше ми побачимо європейські цінності як пазл, чиї шматочки формувалися протягом тисячоліть, щоб скластися в зображення 70 років тому.
То ж як це було?
Як і в усьому, що стосується історії Європи, варто почати з часів Античності. Ні, греки, римляни, германці і скіфи не влаштовували спільний брейншторм на тему того, що їх об’єднує. Але греки змогли запропонувати достатньо красиву систему управління, яка суттєво переживе їх цивілізацію – демократію.
Правителів можна обирати. Громадяни самі можуть обиратися. Ті, кого обрали, підзвітні тим, хто обирав. Не звучить як rocket science, але мине ще 2,5 тисяч років, поки ці ідеї не стануть загальноприйнятими. І хоч в багатьох інших питаннях бородатим чоловікам у простирадлах ще було над чим попрацювати (привіт, рабство), перша цеглина майбутніх цінностей була закладена.
Римляни також пробували бавитись в демократію, але недовго. Натомість дійшли далі в іншому важливому принципі, що пізніше стане визначальним для Європи. «Dura lex sed lex» – закон суворий, але він закон. Рим – це дороги, легіони та акведуки, але разом з тим – і закони, чиє верховенство було беззаперечним. Звісно, там ще був Імператор, який одночасно і зв’язаний законами, і над ними. Але якщо у вас є 120 мільйонів, і 119 мільйонів 999 тисяч 999 людей зобов’язані безвідмовно підпорядковуватись законам, а 1 людина – не зовсім, це доволі непоганий результат.
Перші християни додали до переліку вірусних політичних ідей ще кілька, серед яких і абсолютна рівність усіх перед Богом, і важливість співчуття до ближнього. І хоча ще багато століть святі отці знаходитимуть виправдання для побудованих на нерівності системах управління (а в Росії – досі), – зерно було засіяне.
Ренесанс з його індивідуалізмом та реформація з ідеями рівності доклали свого, але наступною точкою відліку стали праці британського філософа Джона Локка. Він вперше прямо і без сентиментів до монархів написав про те, що фундаментальні свободи людини мають бути непорушними – життя, рівність, свобода та право приватної власності. Схожі думки взяли на озброєння Імануіл Кант, Жан-Жак Руссо і решта мислителів Просвітництва, і разом з Великою французською революцією подарували нам не тільки гільйотину, але й мем, що актуальний досі – «Свобода, рівність, братерство». У французів не так, щоб все вийшло, трохи більше постаралися по той бік океану у США. За Європейськими лекалами нащадки емігрантів з Європи там почали формувати новий тип політичної єдності, заснованої на цінностях. І хоча там теж залишалося над цим працювати (привіт, рабство) – процес став незворотнім.
Плюралізм, демократичність, рівність, верховенство права і людська гідність – ці принципи були актуальними і бажаними в усій Європі на захід від Сяну вже на початку ХХ століття. По той бік ідей та здорового глузду стояли нацизм та більшовизм, проте і вони виявились короткими спалахами, які підтвердили життєспроможність моделі, ґрунтованої на давніх європейських цінностях. Тож коли у середині ХХ століття постало питання про те, чим можна зшити розбиту і знекровлену вільну Європу – першою на поміч прийшла економіка, але одразу після неї – цінності демократичності, лібералізму, людяності та взаємодопомоги.
Не дарма найповніший виклад людських прав і свобод ми отримали ще у 1950-році у “Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод” новоствореної Ради Європи. В цьому документі його автори детально і по пунктах пояснили, що таке права і свободи людини, які з них є невід’ємними і в жодному разі не можуть бути порушеними.
Європейські лідери заговорили не про те, що їх роз’єднує, а те, що вони мають спільного. І попри різні мови, культури, релігії та погляди на історію, знайшли те, що лежало в фундаменті самої Європи – цінності.
Цінності в документах ЄС
Римський договір – перший документ, що дав старт Європейському Союзу, значно більше стосувався економіки, ніж політики. Проте вже там згадується, що метою Союзу є збереження миру і свободи. Проте перша офіційна поява списку цінностей як офіційного документа датується 1986 роком. У преамбулі Єдиного Європейського Акту європейські країни заявляли про свою «рішучість сприяти спільними зусиллями розвитку демократії, що спирається на основні права… і, в першу чергу, на право свободи, рівності і соціальної справедливості».
У Маастрихтському договорі, після якого ЄС став тим політичним союзом, до якого ми звикли, перелік повторюється і розширюється до «принципів свободи, демократії, поваги до прав людини, основних свобод і верховенства права».
З деякими варіаціями цей список залишається незмінним до Лісабонських угод 2009 року, які досі регулюють те, як працює ЄС. Там європейські цінності винесли в окремий перелік: повага до людської гідності, свобода, демократія, рівність, верховенство права та дотримання прав людини, включаючи права осіб, що належать до меншин. Додатково уточнюється, що усі цінності «характеризується плюралізмом, недискримінацією, терпимістю, справедливістю, солідарністю і рівністю жінок та чоловіків».
Чи є цей перелік вичерпним? Навряд чи. З часом цінності можуть трансформовуватись, розширюватись і включати все більше понять. Незмінними залишаються шість з них – людська гідність, свобода, демократія, рівність, верховенство права, права людини.
Що на практиці означають цінності?
Все ще доволі розмито, правда? Що ж мається на увазі за цими красивими словами?
ЄС на своєму сайті пояснює, що він має на увазі під кожним зі слонів, що утримують світ європейських цінностей.
Людська гідність – базова і недоторканна цінність. Її слід поважати, захищати і вона становить реальну основу фундаментальних прав. До гідності входять право на життя, заборона тортур, рабства тощо. Цього ж стосується і право на особисту недоторканність, свободу як від фізичного, так і психологічного впливу.
Свобода – це про повагу до приватного життя, свободу думки, релігії, зібрань, вираження поглядів та інформації. Вужче, в межах ЄС згадується і свобода вільно пересуватися та проживати в межах Союзу.
Демократія в її представницькому виді – безальтернативна політична система для Європи. Кожен громадянин має право обирати кандидатів або самому балотуватися на посади. Політичні права – однакові для усіх громадян без виключень.
Рівність – це рівні права всіх громадян перед законом. Принцип рівності жінок та чоловіків лежить в основі всієї європейської політики і застосовується у всіх сферах. І хоча нерівність все ще існує, ЄС активно працює над її подоланням.
Верховенство права. Ніщо не може бути вищим за закон. Його дотримання і справедливість підтримує незалежна судова влада. Наприклад, всередині Союзу останньою інстанцією є Суд ЄС, рішення якого визнають і виконують усі країни.
Права людини. Кожен має право бути вільним від дискримінації за ознакою статі, расового чи етнічного походження, релігії чи переконань, інвалідності, віку чи сексуальної орієнтації. Також кожен має право на захист персональних даних та право на доступ до правосуддя.
Як легко помітити, цінності взаємоперетинаються і взаємно підсилюються. Кожна окрема з них є покриває частину життєво-важливих питань, проте саме в своєму поєднанні вони забезпечують те, що ми маємо на увазі, коли говоримо про якість життя. Як трансформери складають Вольтрона, так людська гідність, свобода, демократія, рівність, верховенство права та права людини складаються у те, що і є європейськими цінностями.
І що б, здавалося, слова? Але цінності на те і є фундаментом, щоб підтримувати і визначати усю політику ЄС. Чи прагне Євросоюз прийняти усіх можливих біженців? Ні, але там вважають забезпечити гідні умови для тих, хто через певні обставини змушений був покинути домівку. Чи є у ЄС ЛГБТ-пропаганда? Звісно, що ні, але там поважають права людини і вважають, що вони мають бути рівними для усіх громадян. Чи зобов’язаний ЄС допомагати Україні в протидії Росії? Ні, але ЄС накладає санкції, адже Росія посягає на свободу та демократію в сусідній країні, хай ця країна і не є членом ЄС.
Європейські цінності і цінності Відкритого суспільства
Якщо довго спілкуватися з кимось з працівників Міжнародного фонду «Відродження», рано чи пізно він почне говорити про цінності Відкритого суспільства. Але якими є ці цінності і чи відрізняються вони від європейських цінностей?
Термін «Відкрите суспільство» зробив популярним філософ Карл Поппер завдяки своєму двохтомнику «Відкрите суспільство і його вороги». Але в самому творі він не дає переліку цінностей, які притаманні Відкритому суспільству.
Замість нього це робить його учень і засновник Міжнародного фонду «Відродження» Джордж Сорос. «Відкрите суспільство, – пише він, – це суспільство, яке базується на визнанні того факту, що ніхто не має монополії на істину, що різні люди мають різні погляди та інтереси, і що існує потреба в установах, які б захищали права усіх людей і давали б їм змогу жити разом в мирі і злагоді… Основними рисами, що характеризують відкрите суспільство, є верховенство права, демократично обрана влада, інститути громадянського суспільства, захист прав меншин».
Говорячи коротше, плюралізм ( в т.ч. свобода слова і думки), демократія, верховенство права, права людини, в т.ч. меншин, мир, громадянське суспільство.
По суті, цінності Відкритого суспільства є європейськими цінностями і навпаки. Можливо, Поппер і Сорос роблять невеликий крок вперед, говорячи про громадянське суспільство. Важливо не просто володіти правами, кажуть вони, необхідно також бути активними в їх обстоюванні. Важливо впливати на суспільство не тільки через вибори, а зробити демократію щоденною практикою, постійно вимагаючи позитивних змін.
Європейські цінності і Україна
350 років Україна частково або повністю перебувала в орбіті впливу Росії. Та чи віддалилися ми за цей час від європейського розуміння цінностей? Чи можемо ми говорити, що в питаннях цінностей Україна – це Європа?
Увага, спойлер: так.
Завдяки роботі соціологів ми знаємо, що українці готові поступитися матеріальним достатком заради свободи, справедливість вони бачать як рівність можливостей для самореалізації, а серед ключових цінностей, які вони називають – свобода, справедливість, гідність, відповідальність, рівність. Все більше українців вважають важливою цінністю толерантність. Тих, хто хотів би бачити Україну як частину ЄС, з кожним роком більшає.
І навіть більше. Як показують спеціалізовані дослідження, українці переважно підтримують європейські цінності та бачать у них основу для процвітання країни.
«Цінності мастяться на хліб», – любить говорити історик Ярослав Грицак. Сьогодні в Україні вже розуміють, що європейський світогляд і цінності – це ті ключі, які дозволяють відкрити шлях до кращого майбутнього, в тому числі й швидшого економічного розвитку.
