Розвиток медіа-ініціатив на Донбасі

Інформаційна перемога в «гібридній війні» не менш важлива, ніж військові перемоги. На третьому році війни Українська держава з відносним успіхом відстоює основну «інформаційну територію».

Інформаційна перемога в «гібридній війні» не менш важлива, ніж військові перемоги. На третьому році війни Українська держава з відносним успіхом відстоює основну «інформаційну територію». Проте суттєво меншими видаються досягнення саме там, де вони найгостріше потрібні. Йдеться, зокрема, про Донбас, де вкрай необхідно як просувати український інформаційний продукт на тимчасово окуповані території, так і протидіяти інформаційній агресії Росії та проросійських бойовиків на території, підконтрольні Києву.

Непрямим свідченням  цього є той факт, що основне навантаження з розповсюдження об’єктивних даних та викриття російської пропаганди в цьому регіоні ще й досі несуть некомерційні ЗМІ та деякі міжнародні медіа, тоді як держава самоусувається від активнішої підтримки цього процесу. Зокрема, відповідну тематику «з місця» висвітлюють українські представництва Бі-Бі-Сі, «Радіо Свобода» та інших, в регіоні працюють «Громадське телебачення», «Громадське радіо», проекти Донецького інституту інформації (ДІІ) та низка незалежних онлайн-видань, чия аудиторія, однак, порівняно невелика.

Водночас аудиторія таких видань поступово зростає. Про це йшлося на презентації річного звіту ДІІ, що відбулася днями в Києві в #MediaHub. За даними звіту, зокрема, протягом 2016 року популярність сайту «Новости Донбасса» зросла на 10 %, «Громадського ТБ Донбасу» – на 35 %, «Донецької правди» – на 5 %.

Головну роль продовжує відігравати телебачення. Низка медіа-проектів, що були організовані чи продовжують підтримуватись ДІІ, мають загальну щоденну аудиторію близько 3 млн осіб. Серед них близько 1,5 млн – це аудиторія місцевих державних та недержавних телерадіокомпаній, котрі транслюють інформаційний продукт «Громадського ТБ Донбасу», та ще близько 1 млн дивляться програми «Громадського» в ефірі Донецької обласної телерадіокомпанії, котра зараз функціонує з території, підконтрольної Києву.

Разом із тим, протягом року ролики «Громадського ТБ Донбасу» на відповідному каналі YouTube переглянули майже 5 млн осіб. В 2016 році «Громадське ТБ Донбасу» стало незалежним мовником, що дозволить ДІІ в подальшому сконцентруватись на аналітичній роботі, зазначається у звіті. Основними напрямками досліджень мають стати:

а) інформаційна реінтеграція Донбасу,

б) експертиза використання інфраструктурних об’єктів телерадіомовлення,

в) моніторинг заяв представників влади щодо тимчасово окупованих районів.

Одним із результатів спільних зусиль громадських активістів та медійників уже стало присвоєння Донецькому національному університету імені Василя Стуса (ця ідея висувалась неодноразово, але до Революції Гідності блокувалась регіональною владою).

Заразом, у цьому році вдалося створити оновлену телестудію в Славянську та корпункт у Маріуполі, котрий готує щотижневу програму саме для мешканців цього міста. Журналістам вдалося налагодити інтерактивний зв’язок з мешканцями тимчасово окупованих територій. Проте ефірне мовлення на тимчасово окуповані райони спроможна забезпечити тільки держава. Поки, як констатує звіт, головним досягненням у цьому напрямку стало відновлення телерадіотрансляційної вежі на горі Карачун у Славянську, але цього замало.

Так само недостатньо уваги звертає держава й на фінансування та технічну підтримку вже діючих ЗМІ, котрі вдалося розбудувати останнім часом зусиллями небайдужих журналістів та за донорської підтримки низки міжнародних організацій. Зокрема Донецький інститут інформації підтримує МФВ у рамках «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів України», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні

Зображення: Донецький інститут інформації

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: