Молодь є індикатором змін, що визначає потенціал розвитку суспільства, вона об’єднує та розвиває досвід попередніх поколінь, сприяючи соціальному прогресу, і є головною рушійною силою позитивних змін та розвитку будь-якого суспільства чи суспільного руху.
В умовах карантинних обмежень зрозумілим стала низька присутність ромського молодіжного руху в онлайн-просторі, попри те, що переваги онлайн-простору для активістів очевидні: він більш доступний та вільний, ніж традиційні майданчики, окрім цього, онлайн-простір може виступати першим кроком до більш рішучої громадської діяльності, адже, з одного боку, створює можливість для пошуку однодумців, а з іншого
боку, стає імпульсом групи для переходу в офлайн-простір.
Втім, спостереження свідчать про те, що «ромські флешмоби» зазвичай не виходять за межі кола правозахисників. Сьогодні ромський молодіжний рух перебуває у новій фазі життєвого циклу: одне молодіжне покоління, пройшовши ряд заходів з мобілізації, мотивації та підвищення експертності, або перейшли у фазу «зрілі активісти», й ефективно працюють у своїх нішах, або реалізовують себе поза громадським сектором. Тоді як «нова кров» потребує мобілізації та подальшої підтримки у вихованні цінностей, формуванні світогляду, зміцненню позиції, здобутті навичок та знань, аби продовжувати розвивати свої громади на місцях.
Саме тому агенція «Vox Populi Agency» провела дослідження в рамках проєкту «Школа ромського діяча 2.0: онлайн-ера», що реалізовувала ГО «Рома України «ТЕРНІПЕ».
Метою дослідження є зрозуміти ефективний підхід, систему мотивації та залучення ромської молоді до громадського активізму через аналіз досвіду колишніх, діючих та потенційних молодих ромських активістів та активісток.
В рамках дослідження команда поставила перед собою завдання знайти відповіді на такі запитання:
- яке бачення активізму є у ромської молоді?
- як ромська молодь потрапляє у громадську діяльність
- чому ромська молодь приходить у громадську діяльність?
- чому ромська молодь покидає громадську діяльність?
- які сфери правозахисту ромська молодь вважає пріоритетними?
- які перепони виникають на шляху у молодих активістів?
- які навички активізму є, а яких бракує?
- якою мірою громадський рух представлений у соціальних мережах?
- чи є співпраця в умовах дистанціювання між активістами з різних міст?
Кілька цікавих результатів з опитування:
Переважна більшість активістів (67%) і колишніх активістів (81%) мають вищу освіту. Серед тих, хто не займався громадською діяльністю, майже половина (52%) респондентів мають початкову або середню освіту, решта – вищу.
За ознакою соціального статусу серед активістів та колишніх активістів в значній мірі представлені спеціалісти (відповідно, 21% та 19%), особи з нестабільним заробітком (15% та 21%), особи, що навчаються (15% та 9%), підприємці/фермери (11.5% та 7%). Особливістю зайнятості в групі активістів є те, що 16% респондентів
назвали своїм основним родом занять, громадську або волонтерську діяльність.
Серед колишніх активістів майже п’ята частина самозайнятих (20%) та 16% тих, хто веде домашнє господарство (у групі активістів осіб з такими статусами по 5%).
Активісти оцінюють рівень свого добробуту більш оптимістично, ніж колишні активісти. Так, 10% активістів оцінили рівень добробуту свого домогосподарства як низький проти 33% в групі колишніх активістів і, відповідно, майже половина активістів (47.5%) вважає свій добробут високим, проти третини (33%) колишніх
активістів.
Абсолютна більшість як активістів (85%), так і колишніх активістів (86%) проживає в місцевості з населенням, яке складається з людей різних національностей.
Ближнє коло теперішніх та колишніх активістів є дуже подібним – тільки в 7% респондентів воно складається виключно з ромів, в третини (відповідно, 36% та 35%) переважно з ромів. У решти до ближнього кола входять в рівній мірі роми та люди поза межами ромської спільноти (41% у активістів та 44% у колишніх активістів) або ж переважно люди поза межами ромської спільноти (відповідно, 16% та 14%). В більшості тих, хто не був залучений до громадської діяльності, навпаки, в ближньому колі переважають роми: виключно роми в 16% респондентів і переважно роми майже в половини таких респондентів (48%).
Абсолютна більшість активістів (95%) має родичів, друзів або знайомих, які займаються або займалися громадською діяльністю. Для колишніх активістів цей показник становить 70%, а для тих, хто не був залучений до громадської діяльності, – 80%.
Серед тих, хто не займався громадською діяльністю, частина респондентів хотіла б долучитися до неї. Перш за все вони бачать себе у організації культурних, освітніх, просвітницьких та інших заходів (44%), діяльності громадських організацій (40%), волонтерській та благодійній діяльності (28%).
Діяльність колишніх активістів була чітко сфокусована на захисті прав ромів – 58% респондентів цієї категорії вказали цю тему. Будь-якою з інших тем займалося не більше чверті респондентів цієї групи.
На думку учасників дослідження найбільш актуальними для ромського населення різновидами громадської діяльності є підготовка ромських дітей до школи (42%), протидія стереотипам щодо ромів (34%) та підтримка в оволодінні базовими трудовими навичками для подальшого працевлаштування (26%).
Майже половина активістів (47.5%) та дві третини колишніх активістів (70%) не мають досвіду ведення громадської діяльності онлайн. Найчастіше, ці дві групивикористовували онлайн інструменти для інформування цільових аудиторій – відповідно, 29.5% та 9%. Інстаграм та фейсбук виявилися найбільш популярним
каналами для ведення громадської діяльності онлайн – по 68% активістів, які ведуть громадську діяльність онлайн користуються ними. Переважна більшість активістів, які ведуть громадську діяльність онлайн (79%), вважають її ефективною для досягнення своїх завдань.
Це дослідження проводилось в рамках проєкту «Школа ромського діяча 2.0: онлайн-ера», що реалізовувала ГО «Рома України «ТЕРНІПЕ» за фінансової підтримки Ромської програми Міжнародного фонду «Відродження».
Погляди, викладені у цьому звіті, відображають позицію авторів і не обов’язково збігаються з позицією Міжнародного фонду «Відродження».
