Оцінка досліджень у сфері публічної політики в Україні

Як відбувається взаємодія між аналітичними центрами та органами влади? Чи відбулися зміни у взаємодії із органами влади із часів Майдану? Що сприяло збільшенню пропозиції на ринку аналізу публічної політики?

Читайте звіт про дослідження у сфері публічної політики в Україні, підготовлений на замовлення Міжнародного фонду «Відродження» в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів.

Його метою є оцінка попиту і пропозиції досліджень публічної політики в Україні, аналіз змін на цьому ринку з часів Євромайдану та підготовка рекомендацій для донорів щодо більш ефективної підтримки досліджень публічної політики.

Вікно можливостей для просування реформ, що з’явилося в Україні після Революції гідності, сприяло збільшенню пропозиції на ринку аналізу публічної політики. Для прийняття рішень стосовно реформ в різних сферах добре відомі та досвідчені аналітичні центри змогли запропонувати свої аналітичні матеріали, розроблені в період до Євромайдану, а також з’явилися нові організації, які виявили попит на збільшення аналітики в секторі в якому вони працюють. Попит на аналітичні матеріали в сфері політики також зазнав змін.

Починаючи з 2014 року уряд започаткував широкомасштабні реформи в різних сферах, таких як боротьба з корупцією, децентралізація, судова, медична та освітня галузі. Реформа державного управління, зокрема, найбільше сприяла збільшенню попиту на дослідження політики. До обов’язків новостворених директоратів у міністерствах додався повний спектр робіт у сфері формування і реалізації державної політики, починаючи з визначення існуючих потреб і закінчуючи моніторингом реалізації. Кабінет міністрів вніс зміни до регламенту , які передбачають при формуванні державної політики використовувати аналітичні дані, оцінювати всі можливі варіанти, проводити обговорення зі стейкхолдерами та планувати проведення моніторингу і оцінювання реалізації політики. Комітети Верховної Ради і парламент в цілому також стали більш відкритими до обговорення та залучення пропозицій з боку громадянського суспільства.

У процесі дослідження політики аналітичні центри стикаються з такими труднощами, як відсутність експертів для проведення технічних досліджень, слабка державна система збору статистичних даних та нестабільність джерел фінансування. Зважаючи на це, аналітичні центри змушені йти на певні компроміси в пошуку балансу між тривалістю, якістю та глибиною досліджень і витратами на розвиток експертизи.

Реагуючи на запит органів влади, аналітичні центри діють за одним із трьох сценаріїв:

  • Центри, які залежать від проектного фінансування, зазвичай сприймають органи влади в якості бенефіціарів, а теми їхніх досліджень залежать від пріоритетів донорів. Після закінчення проекту вони можуть зупинити дослідження в певній темі й очікувати наступного фінансування для продовження роботи з цієї тематики. В таких відносинах, актуальність дослідження для процесу формування тієї чи іншої політики забезпечують донори при оголошенні пріоритетів фінансування проекту.
  • Дослідницькі установи, що націлені на адвокаційну діяльність, намагаються шляхом активної медійної роботи просувати теми, які не мають повної підтримки влади. Вони можуть публікувати незалежні звіти за результатами оцінки реалізації державної політики або залучати представників влади до обговорення досліджень з неоднозначними результатами, що не співпадають з владною позицією.
  • Високоспеціалізовані організації виконують роль консультантів для органів влади, надаючи ключові дані, на основі яких влада формує найважливіші політики. Представники влади вважають їх надійними експертами, до яких можна звернутися з запитом на проведення аналізу певної політики або залучити до участі в робочій групі з розробки ключових політик. Певні аналітичні центри вважають, що представники влади делегують їм частину своєї роботи.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: