Це проміжний аналітичний звіт у рамках проєкту «Біженці з України: наміри повернутися, вплив на українську економіку та рекомендації щодо державної політики». Ми будемо вдячні за відгуки та зауваження до цього звіту. Фінальний звіт, який буде враховувати коментарі, а також другу хвилю опитування біженців, буде опублікований влітку.
У цьому звіті ми проаналізували, скільки українців виїхали за кордон, ким саме вони є та які умови перебування у них в Європі. Станом на кінець 2022 року за кордоном (крім росії та Білорусі) перебувало 3,8–4,7 млн українських біженців, і є ризик, що ще 100–200 тис. виїде до кінця зими 2022-23 рр. через проблеми із енергопостачанням.
Переважна більшість українців, що перебувають за кордоном, – це жінки (найбільша частка жінок 35–49 років) та діти. Найбільше біженців виїхало до Польщі, Німеччини, Чехії та Італії. Із Запорізької області виїхала майже чверть усіх мешканців, а із Києва та Київської області – майже п’ята частина. Значна частина біженців втратила велику частину доходів після початку війни.
В Європейському Союзі усі українці мають право на отримання статусу тимчасового захисту. Хоча цей статус і надає право на проживання, роботу, освіту та медицину в усіх країнах ЄС, умови життя українців в різних країнах ЄС суттєво різняться, оскільки деякі із них, як-от Німеччина, забезпечують суттєві соціальні виплати, а в інших, як-от у Польщі, такі виплати є невисокими або відсутні зовсім.
Провівши кластерний аналіз, ми виділили чотири групи біженців та окреслили їхні портрети. Перша група – це класичні біженці: переважно жінки середнього віку з дітьми, які виїхали до Польщі. Друга група – це квазітрудові мігранти, що виїхали за кордон не лише через війну, а й для роботи. Третя група – професіонали, люди, які частіше за інші групи працюють за спеціальністю та менше готові працювати не за нею. Четверта група – люди із зони бойових дій: це українці, які найбільше постраждали від війни.
У другій частині звіту ми проаналізували перспективи повернення українців. Спершу презентували огляд літератури про ситуацію із поверненням біженців після війн в інших країнах. На особливу увагу тут заслуговує приклад Боснії, яка, як і Україна, розташована в Європі. Після війни у Боснії багато біженців залишилось за кордоном, тож важливо проаналізувати їх досвід, щоб не зробити схожих помилок під час повоєнного відновлення.
У наступній частині проаналізовано дані опитування про плани повернення українських переселенців. Хоча переважна кількість українців, що зараз перебувають за кордоном, кажуть, що планують повернутись та надають перевагу життю в Україні, ми не впевнені, що вони усі насправді повернуться. Для цього є багато причин.
По-перше, чим довше триватиме війна, тим більше українців знайдуть роботу за кордоном та адаптуються до життя там. По-друге, навіть якщо життя в Україні подобається більше, ніж життя за кордоном, деякі українці вважають, що перспективи для їхніх дітей кращі за кордоном, тому готові терпіти тимчасові незручності заради майбутнього дітей.
Окрім того, людям, що виїхали за кордон із зони бойових дій, може бути нікуди повертатись, тож повернення залежить від швидкого відновлення їхніх регіонів або ж надання підтримки для переїзду в інші регіони України. Іншими потенційними причинами того, чому більша кількість українців може залишитись за кордоном, є небажання респондентів опитувань давати «соціально небажані відповіді», а також інтерпретація «повернення в Україну» як тимчасового відвідування.
Далі ми підрахували, скільки, хто саме із біженців та за яких умов можуть повернутись до України, а також, як неповернення біженців може вплинути на українську економіку. За нашими розрахунками, за кордоном можуть залишитись від 860 тис. до 2,7 млн українців. Більш схильними до повернення є люди похилого віку, люди з нижчим рівнем освіти, а також ті, хто працював до війни. Неповернення українців матиме суттєвий вплив на українську економіку, яка може втратити від 2,55 до 7,71 % свого ВВП.
Наприкінці ми детально розглянули два фактори, що можуть вплинути на те, чи повернуться українці, а саме: як місцеві мешканці в інших країнах ставляться до українських біженців, а також як українці адаптуються до ринків праці ЄС. Європейці ставляться до українських біженців здебільшого позитивно, хоча деякі українці відзначають, що з часом ставлення дещо погіршується.
Українці адаптуються до ринків праці ЄС швидше за біженців попередніх хвиль, що не дивно, зважаючи на високий рівень освіти й кваліфікації українців, надання ЄС усім українцям статусу тимчасового захисту, який надає право на роботу одразу, а також готовність українців на додаткові зусилля для пошуку роботи.
Ці фактори вказують на те, що українцям буде легше адаптуватись до життя за кордоном, аніж біженцям попередніх хвиль, що збільшує ризик того, що вони не повернуться в Україну.
Дослідження було проведено за підтримки Міжнародного Фонду “Відродження”.
