Більшість українців – до 72% – не довіряють політичним партіям. І однією з ключових причин недовіри є їх тіньове фінансування. Водночас нещодавні соціологічні опитування, проведені Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва», свідчать: однією з найважливіших подій цього року українці вважають активізацію антикорупційної діяльності (зокрема, ухвалення Закону «Про боротьбу з політичною корупцією»), перші кейси від НАБУ, старт роботи НАЗК.
Більшість українців – до 72% – не довіряють політичним партіям. І однією з ключових причин недовіри є їх тіньове фінансування. Водночас нещодавні соціологічні опитування, проведені Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва», свідчать: однією з найважливіших подій цього року українці вважають активізацію антикорупційної діяльності (зокрема, ухвалення Закону «Про боротьбу з політичною корупцією»), перші кейси від НАБУ, старт роботи НАЗК.
Здавалося, передумови для проведення реформ щодо фінансування політичних партій створено і механізм заміни «чорних» партійних кас на прозоре й зрозуміле державне фінансування запущено. Проте чимало суперечливих законодавчих питань, популізм політиків та неприховане бажання олігархів і далі впливати на владу гальмують цей процес. У цій непростій ситуації антикорупційне лобі з числа прогресивних державних діячів і громадських активістів намагається шукати нові можливості. І пропонує перейняти вже апробований досвід європейських країн, адаптуючи його під українські реалії.
Питання, чим Україні може придатися досвід Латвії, вивчали в річницю антикорупційного закону представники Національного агентства з питань запобігання корупції, громадських організацій та журналісти у Ризі. Візит нашої делегації відбувся на запрошення Transparency International Латвія за підтримки МЗС Латвії та Міжнародного фонду «Відродження».
Про найцікавіше і найповчальніше з поїздки – в інтерв’ю учасника делегації, директора програмної ініціативи «Демократична практика» МФ «Відродження» Олексія Орловського.
Закон України «Про боротьбу з політичною корупцією» і поява НАЗК змінили правила партбудівництва. Партійний бізнес, який активно розвивався 25 років, звісно, не збанкрутував, але змушений переформатовуватись з огляду на нові законодавчі умови. У нас немає такого потужного стимулу, який мала Латвія, – входження в ЄС. Олексію, які ще відмінності антикорупційної реформи між нашими країнами Ви відзначили б?
В Латвії контроль над партійними фінансами здійснюється з 2003 року. Країна тоді тільки готувалася до входження в ЄС, відтак перейшла на, так би мовити, євростандарти і щодо контролю за діяльністю політсил. Для цього у 2002 році ухвалили нове антикорупційне законодавство та створили Бюро із запобігання та боротьби з корупцією (КNAB). Слід відзначити, що на відміну від України, в Латвії це єдиний орган, який одночасно займається як питаннями запобігання корупції, так і боротьби із нею. В Україні, як відомо, такі функції виконують два окремих органи – НАЗК та НАБУ відповідно. Очевидно, що КNAB має доступ до всіх баз даних, а переважна більшість громадян вважає його діяльність доволі результативною.
Хто забезпечує роботу КNAB?
Штат Бюро складається зі 135 співробітників, 11 з яких – це відділ по фінансуванню політичних партій. Неупередженість – одна з головних вимог до КNABівців: жоден співробітник КNAB не може бути членом тої чи іншої політичної партії. В той час, як у нас НАЗК – орган колегіальний, керівник КNAB особисто відповідає за діяльність Бюро. Він обирається на 5 років шляхом відкритого конкурсу. До слова, чинний керівник Бюро Ярослав Стрельченок – єдиний, хто зміг протриматися весь період на своїй посаді. Повноваження всіх його попередників припинялися достроково. Зокрема, одного із колишніх керівників КNABу звільнили через зловживання з фінансами та використання посади з корисливою метою. Незабаром, у листопаді, там обиратимуть нового керівника. Наразі визначено десять претендентів, йде спецперевірка їхньої «профпридатності», після чого інформація про кандидатів, які залишилися, буде публічно оприлюднена. А далі – комісія, до якої входять керівник Державної канцелярії Кабінету Міністрів, голова Поліції безпеки (внутрішня безпека), голова Бюро по захисту Конституції (зовнішня безпека) та Генеральний прокурор проведуть співбесіди та письмові тести із відібраними кандидатами. Зрештою, кандидатуру, котра набере більшість голосів членів комісії, подадуть на розгляд Сейму (таку назву і Латвії має парламент). Якщо голоси в комісії розподіляться порівну, то Сейму буде запропоновано, наприклад, дві кандидатури на вибір.
Нинішнім українським законодавством передбачено кілька джерел фінансування політичних партій. Це і державне фінансування. Це і «окремі фізичні особи» – і от в цьому головна проблема. Бо ці «особи» і є тіньовими фінансистами партій, по суті, їх розпорядниками.
Латвії знадобилося десять років, аби дійти висновку: прозоре фінансування партій може гарантувати лише держава. Тож політичні партії там фінансуються з державного бюджету. Пожертви від окремих громадян також передбачено, але вони мають відповідати їх реальним доходам за останні 3 роки. При цьому, декларація такої особи в частині відповідності доходів і витрат ретельно перевіряється КNABом. Крім того, відбувається поступове зменшення сум коштів, які може пожертвувати одна людина. Якщо раніше максимальний розмір внеску на одну особу становив біля 35 тисяч євро, то тепер це 18,5 – тобто 50 мінімальних зарплат. В Латвії також неприпустиме отримання партіями анонімних коштів, позик та кредитів. Неможливо також отримувати фінансування від юридичних осіб. У випадку отримання «подарунка» партія має повідомити про це. До речі, вся інформація щодо фінансової та господарської діяльності кожної з партій є на її сайті у відкритому доступі.
Сьогодні фінансування політичних партій (а у нас за рахунок платників податків фінансуються тільки парламентські партії) – це 442 мільйони з держбюджету. Тобто коштує кожному українцеві 11 гривень 90 копійок на рік. Скільки платять латвійці?
В Латвії держфінансування отримують партії, які на виборах набрали 2% голосів. Втім, до Сайму потрапляють політичні партії, які набрали більше 5% голосів виборців. На сьогодні це 6 партій. Їх спільний «бюджет» за рахунок коштів держави близько 600 тисяч євро на рік, тобто 70 центів за кожен голос виборця. При цьому, у законодавстві закріплено вичерпний перелік можливих напрямків витрат, на які можна спрямувати такі кошти – від зарплати бухгалтеру до політичної агітації. Однак, таке регламентування в частині обмеження сприймається неоднозначно, навіть серед громадських експертів. Є чимало людей, які вважають такі обмеження зайвими.
Контролер за партфінансами в Україні – НАЗК – визнає, що заплатити штраф у 6,8 тисячі гривень нашим партіям простіше, ніж подати чесний звіт про свої фінанси. В Латвії за порушення законодавства щодо цього партіям загрожує не просто штраф у тисячі євро, а й навіть арешт «благодійників»…
До 31 березня кожного року всі партії, а таких у Латвії сьогодні близько 50, подають до КNABу річний звіт в частині власного фінансування. Якщо якась партія цього не робить, штраф за прострочення складає для початку 700 євро, а потім може вирости і до 7 тисяч. А закінчитися все може тим, що КNAB подасть позов до суду про призупинення діяльності партії. Так, завдяки цьому, від 2003 року з політичної арени Латвії зійшли вже 12 партій. Щодо тих партій, які беруть участь у виборах, здійснюється додатковий контроль. Скажімо, за 15 днів до виборів вони зобов’язані оприлюднити декларацію про свої фінанси, а впродовж 30 днів після виборів – про витрати під час виборів.
КNAB жорстко моніторить реальні обсяги фінансування на виборах і у випадках порушення звертається до суду. Є приклади, коли суд призначав штрафи до 1 мільйона латів, а це майже 1,5 мільйона євро. Загалом за 12 років держскарбниця Латвії за рахунок партій-порушниць поповнилася на 3,5 мільйона. А щодо арештів, то так збіглося, що саме під час нашого візиту КNAB разом із поліцією затримали мера Юрмали Гатіса Труксніса та бізнесмена-мільйонера Юліса Круміньша за перевищення ліміту фінансування партій. Останній підозрюється у фінансуванні партій під час виборів на понад 40 тисяч євро.
Днями президент Венеціанської комісії Джанні Букіккіо заявив, що антикорупційний суд в Україні є необхідним і Рада Європи готова підтримати його створення. Чи є спеціалізований суд у Латвії?
Ні, немає. Ані спеціалізованого суду, ані спеціалізованої прокуратури. Проте латвійці вважають, що для такої великої країни, як Україна, в її нинішній ситуації, коли корупція носить епідеміологічний характер, це вкрай доцільне.
Нині на розгляд Верховної Ради Єгор Соболєв, Олег Берзюк та Олег Ляшко подали законопроект «Про заборону політичної реклами». Він пропонує заборонити рекламу політичних партій в аудіовізуальних ЗМІ та на носіях зовнішньої реклами. Нардепи переконані, що, зокрема, і завдяки цьому кроку ціна виборів упаде в рази, відтак можна буде говорити про реальний контроль над фінансами партій. Зареєстровано ще один проект закону – про значне обмеження політреклами в ЗМІ. У Латвії політиків теж змусили «йти в народ» не через екран ТБ, а в буквальному сенсі?
Це нормальна європейська практика – зустрічатись із виборцями безпосередньо. В Латвії політична реклама на телебаченні та в газетах заборонена за 30 днів до виборів. Майже немає бігбордів, до того ж вся зовнішня реклама дійсно зникає за день до виборів – до «дня тиші». Дозволена політреклама тільки на радіо, тому воно там досить популярне серед політиків. Якщо укладається угода на політичну рекламу, ЗМІ має повідомити про це Бюро із запобігання та боротьби з корупцією. ЗМІ, зрозуміло, заздалегідь публікують розцінки на розміщення такої реклами, що забезпечує рівний доступ до каналів мовлення з боку всіх зацікавлених партій.
Для демократичної практики нормою також є конструктивна співпраця органів державної влади з громадськими організаціями, експертним середовищем. Щодо антикорупційних реформ, то, вже більше року ефективно працює Рада громадських експертиз при Комітеті ВР з питань запобігання і протидії корупції, створення якої свого часу ініціював МФ «Відродження». А нещодавно виконавчий директор Фонду Євген Бистрицький запропонував НАЗК залучити молодих політиків до експертної робочої групи, яка би допомогла врегулювати всі суперечливі питання законодавства щодо фінансування політичних партій. Він пообіцяв, що Фонд підтримає діяльність такої робочої групи. Яким чином громадянське суспільство Латвії залучене до державотворення?
У 2005 році в Латвії було підписано меморандум про співпрацю між Кабміном та громадянським суспільством. Тоді з боку громадянського суспільства його підписали тільки 15 громадських організацій. Сьогодні від громадянського суспільства вже 404 підписанти. При Кабміні існує консультативний орган, який дуже нагадує наші громадські ради. Цей орган проводить свої засідання раз на місяць, і в тому ж залі, де засідає Кабінет Міністрів. Представники громадськості також можуть бути присутні на будь-якому засіданні уряду, виступати на них. Для цього достатньо заздалегідь попередити про таке бажання. Загалом у Латвії працюють 143 громадські ради при органах публічної влади. А на сайтах держорганів обов’язковим є розділ «Громадська участь».
В листопаді очікується візит латвійської делегації у відповідь. Яка програма на неї чекає в Україні?
Це буде триденний візит, в рамках якого, зокрема, відбудеться круглий стіл-презентація латвійського досвіду державного фінансування політичних партій для представників органів влади, неурядових організацій та ЗМІ. Крім того, заплановано проведення низки робочих зустрічей представників КNABу з їх колегами з НАЗК для передачі напрацьованого досвіду. За підсумками візиту латвійські колеги також мають надати допомогу своїм українським колегам щодо розробки спеціального методичного посібника по фінансуванню політичних партій.
