Презентація дослідження: Система реєстрації місця проживання

Презентація результатів дослідження “Система реєстрації місця проживання в Україні: виклики для суспільства та наслідки для держави».

Презентація результатів дослідження “Система реєстрації місця проживання в Україні:  виклики для суспільства та наслідки для держави».

Графік зустрічей:

м. Краматорськ – 28 листопада, час: 12:00 – 13:30, адреса: вулиця Ярослава Мудрого, 48А (Торгівельно-промислова палата)

м. Одеса – 29 листопада, час: 12:00 – 13:30, адреса: вулиця Грецька, 1А (Impact Hub)

м. Львів – 30 листопада, час: 10:00 – 11:30, адреса: вулиця Ковжуна 1, офіс 1 (офіс КримSOS).

 Останні декілька років показали, що в України є потенціал здійснювати серйозні реформи. У 2016 році нарешті розпочалася паспортна реформа, що передбачає заміну паспортних книжечок на ID-картки. Триває реформа з децентралізації управління. Заплановані зміни стосуються багатьох галузей державного управління. Передовсім, йдеться про реформування механізму розподілу коштів між бюджетами та фактичне запровадження Єдиного державного демографічного реєстру і Єдиного територіального реєстру громади. Ці зміни однозначно ставлять під питання чинну систему реєстрації місця проживання.

Реєстрація місця проживання (РМП) – важливий інструмент державного управління. До реєстрації прив’язана модель фінансування галузі охорони здоров’я та наповнення місцевих бюджетів. Кількість зареєстрованих осіб є ключовим показником, що використовується у методології оцінки кількості населення Державною службою статистики. Зареєстроване місце проживання є виборчою адресою та адресою, за якою держава веде з особою офіційну кореспонденцію.

Проблема в тому, що значна частина населення не реєструє фактичне місце проживання. Нераціональний розподіл бюджетних коштів між регіонами, відсутність електронного реєстру призводить до обмеження реалізації прав та обов’язків людини, неможливості отримати низки адміністративних послуг. Особи, що проживають не за місцем реєстрації рідше звертаються до закладів охорони здоров’я та вимушені витрачати значно більше ресурсів, щоб отримати адміністративну послугу «за місцем реєстрації». Довгострокові внутрішні мігранти обмежені у реалізації права голосу в тому населеному пункті, де знаходиться центр їх життєвих інтересів. В свою чергу, це підживлює побутову корупцію та створює умови для розширення ринку посередницьких послуг. Усвідомлення неефективності чинної системи реєстрації актуалізувало вимушене переміщення значної кількості населення у зв’язку з військовим конфліктом на Сході України та окупацією АР Крим.

Попри зміни, що відбувалися протягом останніх років, система реєстрації досі не працює належним чином. Метою нашого дослідження, було з’ясувати причини неефективної роботи системи реєстрації місця проживання.

Вихідною гіпотезою цього дослідження була теорія подвійної інституціоналізації[1]. Руйнування старих інститутів на законодавчому рівні не завжди означає, що соціальні правила, порядок та цінності, що супроводжували існування старих інститутів, втрачають свою легітимність, а нові легальні інститути одразу її отримують, створюючи під себе новий соціальний порядок. Новий «на папері інститут», як правило, супроводжується старою соціальною інфраструктурою. У той час, як в законодавстві закладена одна модель РМП, на практиці зберігаються елементи старої, включаючи не тільки процедуру, але і соціальні позиції, рольові приписи, а також застаріле знання, яким керуються люди у тих чи інших ситуаціях.

Метою цього дослідження було зрозуміти: де знаходиться джерело проблеми? В нормах закону чи у практиці правозастосування? У першій частині аналітичного документу ми спробували оцінити обсяги незареєстрованого населення та описали низку функцій, які виконує реєстрація місця проживання на рівні державного управління. Друга частина присвячена огляду законодавства, що регулює порядок реєстрації та зняття з реєстрації, а також зв’язок між РМП та правом власності. Третя частина представляє результати якісного соціологічного дослідження, мета якого зрозуміти громадську думку та реальні стратегії поведінки, що використовують різні групи населення. В останній частині ми наводимо можливі шляхи вирішення проблеми.

Від команди, що реалізовувала дослідження:

“В результаті дослідження ми зрозуміли, що важка, неповоротка система реєстрації місця проживання (яка в народі – «прописка») вже тривалий час не відповідає сучасним потребам населення України та не готова до гнучкого реагування на сучасні виклики, такі як, висока мобільність громадян в середині країни. Непрозорість цієї системи призводить до двох серйозних наслідків – великий люфт для утворення корупційних схем та поява недержавних альтернативних сервісів, які би мала виконувати держава. І це лише верхівка айсбергу проблеми, якою просякли майже усі сфери державного управління.” Людмила Янкіна,  керівник проекту, ГО “Центр інформації про права людини”.

Про причини такої ситуації розповідає аналітик центру CEDOS Анастасія Фітісова: “По-перше, процедура реєстрації – заскладна. Люди, які й так уникають взаємодій з державою через брак клієнтоорієнтованого підходу, стикаються з низкою викликів під час реєстрації: зібрати купу документів, привести власника. Фактично, особа повинна довести реєстратору, що вона має право зареєструватися в цьому приміщенні. Друга причина – оренда житла.  Існує величезний ринок тіньової оренди, відповідно ніхто не підписує з орендарями офіційні договори. Деякі власники бояться, що прописавши у себе чужу людину, вони можуть бути позбавлені права власності на житло. Деякі просто не бажають платити податки з отриманих від оренди доходів”.

Олександра Слободян, аналітик центру CEDOS наголошує на важливості РМП. “Реєстрація місця проживання є наскрізним інструментом державного управління. Вона дозволяє зафіксувати місце знаходження споживачів гарантованих державою послуг, тому відіграє ключову роль при формуванні доходів та видатків на соціальну сферу з місцевих бюджетів. Реєстрація місця проживання є виборчою адресою, тому вона визначає, де громадяни можуть обирати представників своїх інтересів  як на національному, так і на місцевому рівнях. Крім того, вона важлива для здійснення правосуддя та забезпечення правопорядку”.

За результатами дослідження аналітиками було запропоновано два шляхи вдосконалення системи РМП в Україні. Перший полягає в тому, щоб відв’язати адміністративні послуги та права від РМП, що потребує реформ у галузі охорони здоров’я, виборчому законодавстві, податковій галузі та соціальному забезпеченні. Другий передбачає спрощення процедури РМП та створення стимулів для реєстрації фактичного місця проживання. Ця стратегія вимагає прискорення паспортної реформи, наповнення Єдиного Демографічного Реєстру, поширення електронного врядування на рівень адміністративних послуг та уведення можливості реєструватися за місцем життєвих інтересів.

Аналітик центру CEDOSАндрій Солодько вважає, що введення поняття «центру життєвих інтересів» могло б стати додатковим механізмом спрощення РМП. Це дало б змогу створити сприятливіші умови для реєстрації, зареєструватися за місцем роботи, навчання чи перебування, користуватися соціальними благами, наданими державою, реалізовувати виборче право та отримувати адмінстративні послуги.

На переконання Віктора Тимощука, експерта ГО “Центру політико-правових реформ”, система реєстрації місця проживання потребує кардинальної зміни, зокрема переходу з фактично «дозвільного» порядку на повідомний (декларативний). “Лише так можна буде гарантувати нову якість в реалізації багатьох прав громадян, в тому числі щодо отримання публічних послуг. Очевидно, що це складна і система реформа, яка зачіпає багато інших сфер: комунальні платежі, права дітей, права власників нерухомості, відносини оренди, субсидії і т.д. Саме тому важливим є ґрунтований аналіз політики з питання реєстрації місця проживання, виявлення усіх ризиків, пошук оптимальних рішень”.

Думка іншої експертки ще раз підтверджує актуальність недосконалості РМП: “Якщо ввести в інтернет-пошуковик ключові слова “реєстрація місця проживання” чи “прописка”, на перших позиціях можна побачити десятки сайтів, які надають ці послуги за гроші. Це ненормальна ситуація. Існування такого “сегмента ринку” є можливим тільки тому, що в нашій країні немає ефективної системи реєстрації місця проживання, яка б дозволила людині оформити фактичне місце проживання без клопотів та зайвих витрат нервів і часу. Наша амбітна ціль – змінити цю систему і поставити в її центр людину, а не бюрократа чи посередницьку фірму – вважаєТетяна Печончик, голова правління ГО “Центр інформації про права людини”.

Цей захід є презентацією результатів дослідження, після чого відбуватиметься їхнє обговорення в ширших експертних колах та продовження дослідження.

Дослідження проводилось в межах ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яка реалізується МФ “Відродження” у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів (TTF) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. За підтримки Міністерства з тимчасово окупованих територій та ВПО, а також Міністерства юстиції України

Контакти: Алли Гузій, менеджера з комунікацій аналітичного центру CEDOS, +38 093 085 31 37, allaguziy@gmail.com.