У виданні "Буковинське віче" опубліковано статтю Альфреда Вірлінґа про статеве виховання дітей у Німеччині
У виданні “Буковинське віче” опубліковано статтю Альфреда Вірлінґа про статеве виховання дітей у Німеччині. Переклад та адаптацію тексту здійснила Діана Козоріз. Матеріал підготовано за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду “Відродження”.
Німецькі малюки не вірять у лелек
Альфред Вірлінґ
Країни Європи, а особливо держави Європейського Союзу, належать до найрозвинутіших у світі. Відповідно, технологізація суспільства і доступ до різноманітної інформації є вкрай високим. У переважній більшості випадків це, звісно, добре. Але є один момент, який особливо гостро турбує батьків. Це – доступ до Інтернету дітей та неетичні сайти. Ви можете сказати, що проблема вирішується, якщо не допускати дітей до комп’ютера. Але це не так. Дитина у сучасному світі повинна володіти ним бездоганно, щоб вчитися, комунікувати і, зрештою, працювати. Є спеціальні програми, які блокують підозрілі сайти, тобто сайти з порно, насильством, та проблема в тому, що таких сайтів щодень стає більше, тому захистити дитину цілком – неможливо. Тому німецьке суспільство, принаймні та частина, яка приймає рішення і закони, вирішило боротися з цим наступним шляхом – почати статеве, правильне, а не спотворене статеве виховання дитини ще у дитсадку. Та чи це так?
Психологи переконують, що в 3 роки дитина вже усвідомлює свою стать, має відчуття прихильності та сорому щодо іншої статі. Це виявляється у тому, що хлопчик може сам придумати пригостити дівчинку цукеркою, а дівчинка вже проти того, щоб її купав батько. Та щодо сексуального і статевого виховання у дитсадках є чимало «але». По-перше, кожна дитина дуже індивідуальна у швидкості розвитку. По-друге, це тема, яку не кожен зможе обговорювати у групі чи з вихователями. Доказом цього став інцидент, коли кількох дітей було госпіталізовано через психічну травму після такого уроку, адже дітям демонстрували доросле людське тіло. Очевидно, діти були не готові сприймати інформацію про статеві стосунки та вивчати біологію в такому вигляді. Школи зайшли ще далі. Такі уроки є обов’язковими, а не факультативними, і бували випадки, коли батьків заарештовували за те, що дитина не відвідує таких занять. Я вважаю це абсурдним, адже тема статевих стосунків – дуже делікатна. Батьки і учні повинні мати право відмовитися від відвідувань таких уроків.
Проте освітяни апелюють до того, що батьки, як правило, не займаються сексуальним вихованням дітей. Причини дві – зайнятість і сором обговорювати це. Часто діти черпають знання на вулиці, і це не найкращий варіант, – наголошують ті, хто вів ці уроки в школах. І в цих аргументах є сенс. Проте школа і система освіти все ж не повинні перегинати палицю. Крайнощі недоречні, коли йдеться про формування психічно здорової, повноцінної людини. Оптимальним варіантом було б все таки введення факультативу, який учні відвідували б за бажанням. Загалом, практично у всіх країнах-членах Європейського Союзу у зміст освіти введено таку тему, і це позитив.
Негативом є те, що часто вона не має психологічного та духовного контексту. Наприклад, школярів вчать, як не завагітніти чи не заразитися СНІДом, але не говорять про те, що варто ще трохи зачекати, до університету чи повноліття, що стосунки будуються не тільки на сексі і так далі. На жаль, у прогресивній Європі церква на разі мало впливає на виховання молоді, практично ніде давним давно не викладають християнську етику. Мабуть, це тенденція часу.
Контакти:
“Буковинське віче”
Леся Воронюк
lesiavoroniuk@gmail.com
***
Європейська програма Міжнародного фонду “Відродження” сприяє європейській інтеграції України через поєднання зовнішних вимог Європейського Союзу, які випливають із підписаних міжнародних домовленостей, з підтримкою їх відстоювання та просування з боку українського громадянського суспільства, громадських організацій, які працюють заради утвердження європейських цінностей відкритого суспільства в Україні.
