Німеччина – економічна серцевина Європейського Союзу

У виданні "Буковинське віче" опубліковано статтю Альфреда Вірлінґа про економіку Німеччини

У виданні “Буковинське віче” опубліковано статтю Альфреда Вірлінґа про економіку Німеччини. Переклад та адаптацію тексту здійснила Діана Козоріз. Матеріал підготовано за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду “Відродження”.

Німеччина – економічна серцевина Європейського Союзу
Альфред Вірлінґ

Економіка Німеччини – тема, яка заслуговує особливої уваги. Розвиток цієї країни може бути прикладом для будь-якої іншої держави світу. Коли говорять про німецьку економіку, відразу асоціюють її з однією із найрозвинутіших, і це справді так. Проте, не варто думати, що німці завжди жили заможно і спокійно, що в них не було криз. Тільки уявіть, Німеччина в минулому столітті пережила дві світові війни. Не тільки пережила, а й розпочала їх, програла і відчула на собі всі наслідки поразки – розподіл країни між переможцями, заборону важкої промисловості, тотальний занепад духу німців. Та все ж сьогодні Німеччина на коні. В чому ж феномен цієї країни?

Розпочнемо з того, що після Другої світової війни Німеччина була розділена аж на дванадцять окремих територій, які належали до сфер впливу США, Франції, Великобританії, Росії. Згодом було створено дві країни – Федеративна Республіка Німеччина, що підпорядковувалася Заходу, і Німецька демократична республіка, яка «дахувалась» Росією. У такому розподілі Німеччина проіснувала аж до 1990 року. А 3 листопада цього року врешті відбувся акт злуки, і держава знову стала єдиною. Уявіть собі, що Німеччина стала незалежною і самостійною всього на рік раніше, ніж Україна, але результати розвитку – різняться непомірно. Чому?

По-перше, наголошу, що після Другої світової ФРН отримала від США хоч і з обмеженням використання, проте значні дотації на відбудову післявоєнної економіки. По-друге, ФРН увійшла до списку країн, які започаткували Європейський Союз, тоді його праосновою було Європейське співтовариство вугілля і сталі. Таким чином, економіки шести країн – Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Франції, ФРН і Великобританії працювали як кожна на себе, так і на союзника.

Після возз’єднання у 1990 році Німеччина зіштовхнулася з тим, що східна частина, що належала до сфери впливу СРСР значно відставала в економічному розвитку, також була значна проблема зі світосприйняттям німців. Адже кілька поколінь виховувалися за різними ідеологіями – західною і комуністичною. У Німеччині і досі існують терміни «весті» і «оззі» – тобто «східняки» і «западенці». Але працьовитість, пунктуальність і відповідальінсть німців все ж дають результати. Німеччина належить до найрозвинутіших країн світу та є основним донором Європейського Союзу, його економічною серцевиною. Держава наповнює бюджет Європейського Союзу на 15-17 %.

Німецька економіка є найбільшою у Європі та четвертою у світі. А все тому, що починаючи ще з середини минулого століття і особливо тепер держава експортує тільки готову продукцію, ніякої дешевої сировини. Це не вигідно і не престижно для розвиненої країни. Німецька економіка є промислово орієнтованою. Держава експортує автомобілі, БМВ, Опель, Мерседес, Фольксваген – кращі світові марки – це все німецьке. Окрім того, експортує електротехніку, продукти металургії, хімічної та важкої промисловості. Проте Німеччина практично не імпортує продукти харчової промисловості та сільського господарства. За різними даними, останній галузі належить всього 2-3 відсотки економіки. Німці розуміють, сільське господарство повинно існувати, щоб люди харчувалися, а розвивати країну і заробляти гроші варто завдяки високим технологіям.

Цікавим є той факт, що майже кожного року німецький бюджет має профіцит ний характер, в той час, як у більші соті країн світу бюджети дефіцитні, тобто не вистачає коштів на всі потреби, а в Німеччині вони в надлишку. Хоча так говорити не зовсім вірно, адже профіцит вимірюється кількістю вироблених товарів. Можливо, саме тому протягом кількох років Німеччина була світовим лідером по експорту товарів, обійшовши навіть Китай. До речі, як не дивно, Китай є одним із основних економічних партнерів Німеччина на ряду з Францією та Нідерландами.

У ході глобалізації Німеччина утримує позиції лідерства і розташовує чимало заводів в інших країнах, це пов’язано із дешевшою робочою силою та необхідністю «рухати капітал», тобто вкладати зароблені кошти. Адже вони не можуть просто лежати і інфляціювати, капітал повинен працювати.

Таким чином, очевидно, що історія німецької економіки не була безхмарною і як окрема одиниця серед світових незалежних економік має всього 24-річну історію, на рік більшу, ніж українська. Тож може бути якісним прикладом для розвитку України.

Контакти:
“Буковинське віче”
Леся Воронюк
lesiavoroniuk@gmail.com

***

Європейська програма Міжнародного фонду “Відродження” сприяє європейській інтеграції України через поєднання зовнішних вимог Європейського Союзу, які випливають із підписаних міжнародних домовленостей, з підтримкою їх відстоювання та просування з боку українського громадянського суспільства, громадських організацій, які працюють заради утвердження європейських цінностей відкритого суспільства в Україні.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: