До Міжнародного дня захисту жертв катувань, що відзначається 26 червня, у Центр візуальної культури в Києві відкрився виставково-дискусійний проект «Місця несвободи». На виставці представлені документальні фотографії, зроблені громадськими моніторами Національного превентивного механізму (НПМ) та співробітниками Офісу Омбудсмана під час візитів у місця несвободи без попередження. Відвідувачі зможуть відчути себе в атмосфері закритих установах, які їхні мешканці не можуть самостійно полишити.
До Міжнародного дня захисту жертв катувань, що відзначається 26 червня, у Центрі візуальної культури в Києві відкрився виставково-дискусійний проект «Місця несвободи».
На виставці представлені документальні фотографії, зроблені громадськими моніторами Національного превентивного механізму (НПМ) та співробітниками Офісу Омбудсмана під час візитів у місця несвободи без попередження. Відвідувачі зможуть відчути себе в атмосфері закритих установах, які їхні мешканці не можуть самостійно полишити.
Василина Яворська, менеджерка програмної ініціативи «Права людини і правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження» під час відкриття зауважила: «Фонд від початків підтримував розбудову системи Національний превентивний механізм – НПМ. Ця виставка дозволяє візуалізувати, що насправді відбувається у місцях несвободи. Для нас важливо, що нині широкий загал може це все побачити, не лише з професійної, правозахисної точки зору, але й як просто люди, які розуміють, що місця несвободи не мають бути катівнями».
Під час заходу також представили звіт за результатами роботи моніторів НПМ. Так, протягом минулого року НПМ, до якого входять співробітники Офісу Омбудсмана та громадські монітори, понад 280 разів відвідував місця несвободи України без попередження. А за 5 років роботи вдалося відчинити двері понад 1000 закритих закладів із майже 4500.
«Ми будемо ретельно працювати над змінами у місцях із підвищеним ризиком для життя та здоров’я. Це, наприклад, місця несвободи, пов’язані з етапуванням, конвоюванням, заклади в зоні збройного конфлікту, приватні місця несвободи, незаконні місця несвободи. Щодо двох останніх типів – будемо для початку добиватися доступу до них, оскільки раніше монітори НПМ були позбавлені можливості відвідувати, наприклад, неофіційні місця тримання СБУ в зоні АТО або приватні наркодиспансери», – говорить моніторка НПМ, голова правління Центру інформації про права людини Тетяна Печончик.
У 2016 році правозахисники переконалися в тому, що у зоні бойових дій існує не лише серйозна проблема із катуваннями, а і з тим, що велика кількість місць несвободи просто не готові до евакуації. У сірій зоні залишаються інтернати та пансіонати, які стануть смертельною пасткою для своїх мешканців у разі загострення конфлікту.
На місця несвободи, пов’язані з етапуванням та конвоюванням, надходить чи не найбільше скарг через жорстоке поводження, запевняє Євген Лєванцов, керівник відділу моніторингу правоохоронних органів Секретаріату Уповноваженого ВР України з прав людини. Під час перевезення людей в автозаках правоохоронці надто часто використовують фізичну силу та спецзасоби, пояснює він.
Моніторинг НПМ став підставою для демонтажу кліток на всіх станціях метрополітену не лише Києва, а і Дніпра та Харкова. Візити без попередження вплинули на зміни і в інших сферах: Уряд прийняв нові положення про інтернати, а Президент доручив змінити законодавство щодо прав людей з інвалідністю.
«НПМ – це інструмент, який реально працює, відкриваючи двері закритих установ. Про це свідчать результати проведених у минулому році п’ятдесяти повторних відвідувань місць несвободи, де ми бачимо певні покращення. Про моніторинг місць несвободи знають як керівники та працівники установ, так і люди, які перебувають там та звертаються до омбудсмана з проханням про перевірку», – зауважує Катерина Чумак, керівниця Департаменту з питань реалізації НПМ Секретаріату Уповноваженого ВР України з прав людини.
Регулярність візитів забезпечують волонтери, які разом із працівниками Офісу Омбудсмана перевіряють закриті заклади країни. Як наголошують правозахисники, участь громадськості гарантує прозорість та незалежність механізму.
«На сьогодні в НПМ майже 150 громадських моніторів, які разом з працівниками Офісу Омбудсмана відвідують місця несвободи без попередження. Наші волонтери є в кожній області: від двох до восьми людей. Ми прагнемо до того, щоб в кожному регіоні була достатня кількість професійних та активних моніторів, аби гарантувати постійний моніторинг закритих закладів», – підкреслює моніторка НПМ, програмна директорка ГО «Україна без тортур» Марина Гоменюк.
Для додаткових коментарів щодо НПМ можна звернутися до Василини Яворської, менеджерки програмної ініціативи «Права людини і правосуддя», надіславши запит на pr@irf.ua.
