Проєкт «На плаву», підтриманий Програмою «Соціальний капітал» нашого Фонду, народжувався нелегко, бо це про Херсон, в якому ситуація увесь час нестабільна.
Вона начебто і стабілізувалася після деокупації, але тривають обстріли, від яких сховатися неможливо – з Лівого берега летить так швидко, що сирени не допомагають. Візуально Херсон перетворився на «коробочку» – більшість вікон і вітрин забиті фанерними плитами, колір яких асоціюється з запустінням. Скрізь проростає трава. Фотографи зараз їдуть у Херсон, бо тут можна зняти кадри апокаліпсиса, що нагадують місто Прип’ять у Чорнобильській зоні. Проте, люди у місті є: залишилося близько 80 тисяч осіб, і вони ходять вулицями і радіють кожному проблиску життя.
Також у Херсоні є ті, хто «підсів на гуманітарку», або літні самотні люди, яким просто нема куди їхати. Проте багато й тих, хто не виїздить свідомо. Один з наших художників, що перебував у Херсоні під час окупації, говорив: «Ми говоримо, що Херсон – це Україна. А якщо всі поїдуть – то як ми це скажемо? Хтось має залишитися. Я вирішив, що буду тим «кимось». Люди не поїхали, бо самою своєю присутністю хотіли задекларувати, що це є наша земля, наш український Херсон.
Проте зрозуміло, що 8-місячна окупація не пройшла непомітно. Херсон втратив не лише матеріальні цінності (колекції музеїв, матеріальну базу установ культури, шкіл), але й свій людський потенціал.
Олена Афанасьєва, голова ГО Центр культурного розвитку «Тотем», кураторка проєкту «На плаву»: «За нашою оцінкою, 9 з 10 діячів культури були вимушені покинути Херсон. Спільнота, яку наша ГО будувала майже 25 років, була розірвана війною – зараз херсонські митці знаходяться в статусі ВПО в різних країнах. Я навіть не можу швидко назвати країну, де «наших» нема. З квітня 2022 року ми почали збирати нашу спільноту онлайн, щоб якось відновити наші зв’язки. Зараз це більше 50 культурних активістів. Разом ми святкували звільнення Херсона. Але разом з тим ми спостерігаємо, що рівень долученості до відновлення свого міста падає – здебільшого просто тому, що митці не мають «точки докладання зусиль». Коли ми придумуємо, що можемо разом зробити для Херсона – то активність різко зростає, всі хочуть зробити щось для свого міста, окрім гуманітарки».
Відновлювати роботу галерей чи культурних установ в Херсоні дійсно не на часі, але вже зараз можна і треба відновлювати присутність в місті нашої культури – так вирішили в Центрі культурного розвитку «Тотем». Активісти зрозуміли, що потрібно показувати – місто живе, воно тримається і чекає на відновлення. Власне, для херсонської творчої спільноти це питання не про повернення абстрактного «життя», а про конкретні зв’язки херсонців зі своїм містом – не тільки матеріальні, але й культурні – люди, аудиторія, друзі, знайомі локації, спільні спогади і спільні проєкти.
Коли проєкт був вже на старті, сталася чергова катастрофа – росіяни підірвали Каховську ГЕС. Кілька тижнів шоку і знову робота з гуманітаркою, потрібно було допомагати і людям, і рятувальникам. Але потім митці знову повернулися до ідеї проєкту, який отримав нову назву – «На плаву». Бо, так само як і місто, його культура демонструє неймовірну стійкість.
Центр культурного розвитку «Тотем» запропонував митцям, які знаходяться в Херсоні, і херсонським митцям «в екзилі» заповнити порожнечу вибитих вікон і вітрин вуличними виставками. Наразі ця ідея об’єднала більше 50 авторів. Це не просто наклеєні постери з роботами художників. Організатори хочуть втілити формат сайт-специфік виставок. Постійно збирається і оновлюється архів локацій, де можуть бути розташовані ці виставки. Головна умова – взаємодія робіт з середовищем. Це не просто картини, які з’являються у місті. Кожна вулична виставка – це щось особисте, що автор чи авторка хочуть сказати своєму місту тут і зараз.
Наприклад, мисткиня Анастасія Терещенко створила проєкт, який назвала «Донести фотографію». В окупації вона народила доньку Євдокію, це сталося 13 березня 2022 року. Лікарка, у якої Настя була на обліку, просила її після народження дитини принести її фотографію. Але молода мама не встигла. Тому вона вирішила на вікнах пологового будинку розмістити графічне полотно – картину, на якій її чоловік, художник Костянтин Терещенко зобразив їхню доньку.
Анастасія Терещенко, мисткиня, мати Євдокії каже: «Дуже часто у лікарів-гінекологів, які ведуть вагітність, усі стіни завішані фотографіями дітей. Так і в мого лікаря, у якого я стояла на обліку, всі стіни були в фотографіях новонароджених. З цих фото на мене дивилися дитячі очі і я немов чула: нас змогли виносити і народити – і ти зможеш. Це надавало сил і впевненості, це дуже підтримувало. Тому ця традиція – приносити лікарям знимки своїх малюків, – дуже важлива.
Моя лікарка мені теж казала: народиш – коли через два місяці прийдеш на огляд, не забудь принести фотографію. На огляд я прийшла перед самим від’їздом з Херсона, але фотографію не принесла – вже не було де роздрукувати. Але вже тоді була думка попросити мого чоловіка Костю намалювати Дусю та принести його малюнок замість фото. Перед від’їздом забракло часу, та й думки в окупації були про інше».
Художник Олександр Танасюк, який зараз знаходиться у Львові, свою виставку створив у вікнах магазину, який був захоплений окупантами. Росіяни там зробили власний магазин, який назвали «Black & White». Вивіска досі лишилася, тому у своїх роботах художник розмірковує про чорне і біле як боротьбу Добра зі Зла, боротьбу протилежностей, боротьбу світла з мороком.
Олександр Танасюк розповідає: «Під час окупації росіяни намагалися переконати нас, що чорне – то біле (і навпаки). Їм не вірили ми, і їм давно вже не вірить світ. Але дійсно – в умовах їхньої агресії наша реальність стала більш контрастною. Проте навіть чорно-біла реальність залишається українською. Через найтемнішу ніч ми бачимо світло. Через морок і темряву проступають рідні обличчя і силуети будинків, якими ми їх пам’ятаємо. Бо це НАШ Херсон. І боротьба триває».
Одна з робіт автора – це вид з вікна «Гончарівки», бібліотеки ім. Олеся Гончара, де до війни розташовувалася творча майстерня «Маяк», яку створив Олександр. Тут збиралися митці, щоб помалювати і помилуватися видами Херсона з вікон бібліотеки. Зараз бібліотека не лише пограбована, але й сильно постраждала від обстрілів. Інші роботи – це День визволення Херсона і волонтери, які рятують людей і тварин під час затоплення.
Реакції херсонців на вуличні виставки, які створює проєкт «На плаву», були передбачуваними. Люди дуже радіють, навіть попри те, що роботи сучасних митців іноді не одразу зрозумілі. Біля кожної роботи є опис, але людей радує просто те, що місто перетворюється і оживає. Звісно, можна було б просто роздрукувати постери з квітами чи гарними пейзажами – і це точно сприймалося б добре. Проте проєкт «НА ПЛАВУ» про інше. Це проєкт, який повертає Херсону мистецтво його художників.
