Євгенія Навроцька, представниця Закарпатського обласного ромського об’єднання "Романі черхень", опублікувала на порталі "Правовий простір" статтю про покази 10-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини "Docudays UA" в Ужгороді
Євгенія Навроцька, представниця Закарпатського обласного ромського об’єднання “Романі черхень”, опублікувала на порталі “Правовий простір” статтю про покази 10-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини “Docudays UA” в Ужгороді. Ініціативу підтримує програма “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження”.
Навчання по документальних фільмах
Євгенія Навроцька
12 грудня 2013 року в Ужгородській ЗОШ № 13 відбувся показ документальних фільмів у рамках 10-го Мандрівного міжнародного фестивалю документальних фільмів про права людини «Docudays UA», який гостював у нашому місті 5-13 грудня. Для учнів були показані два фільми. Перший – це «Ромська мрія» (Україна, режисер Роман Бондарчук), а другий – «Раби» (Швеція, режисери Давід Ароновіч та Ханна Хейльборн). Організувало показ цих фільмів Карпатське агентство з прав людини «Вестед» (м. Ужгород) разом з факультетом європейського права та правознавства УжНУ.
Довідка про фестиваль
Уперше фестиваль під назвою «Дні кіно про права людини» відбувся 2003 року. Тоді програма включала документальні та ігрові фільми. Більшість із них були українськими прем’єрами. Організатори від початку вирішили, що покази відбуватимуться не лише в столиці, а й у регіонах України.Другий фестиваль відбувся 2005-го й мав додаткову назву «Український контекст». Цього разу програма складалася здебільшого з неігрових фільмів. Після показів у Будинку кіно в Києві фестиваль вирушив у подорож областями України. Так виник Мандрівний фестиваль «Дні кіно про права людини».
Наступного року на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі (IDFA)«Український контекст» було прийнято до міжнародної Мережі фестивалів про права людини Human Rights Film Network (HRFN).
У 2006-му на фестивалі вперше працює журі, а наступного року свій приз запроваджують також українські журналісти. 2008-го року програму було розділено на два конкурси: творчий і правозахисний, відтоді на фестивалі також працює два склади журі – журі творчого конкурсу і журі правозахисного конкурсу. Крім того, 2008-го фестиваль було остаточно перейменовано на Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Фестиваль традиційно проходить протягом останнього тижня березня в київському Будинку кіно.
Під час показу першого фільму «Ромська мрія» учні емоційно сприймали кадри, які вони бачили. Діти впізнали Дениса Вароді – який зараз навчає музику в їхній школі. Коли показували Діану Піжу – діти уважно слухали про її мрію стати хореографом. Із заздрістю переглядали частину фільму з Мирославом Горватом, який розповідав про свою роботу на телебаченні.
Після демонстрації фільму відбулася дискусія з учнями, які дали їм свою оцінку.
Річард Рац, учень 8 класу на запитання про своє найбільше враження відповів так: «Мені сподобався фільм «Раби». Я вперше побачив розповідь дітей, яких викрали від батьків. І добре, що ці діти не змирилися з цим і змогли втекти від своїх викрадачів».
Про фільм «Ромська мрія»
«Ромська мрія» – це чотири історії про мешканців таборів Закарпаття. Дениса, Мирослава, Діану та Ренату вважають успішними в ромському середовищі, тож вони прагнуть бути взірцями. Цикл «Ромська мрія» – це дослідження українськими документалістами проблем ромів Закарпатської області.
1. «Денис» Денис виховувався в інтернаті, тепер він веде тут музичний гурток. Живе у таборі в будинку тещі з дружиною і трьома дітьми. Але на роботу ходить лише в класичних костюмах з краваткою й до блиску начищених черевиках. Денис купив ділянку землі в селі, мріє збудувати там будинок і виїхати з табору.
2. «Мирослав» Мирослав працює в обласній телерадіокомпанії, знімає та веде щотижневу програму для ромів. Теми програм Мирослава охоплюють і спортивні змагання за участю ромів, і роботу ромських організацій, навіть історичні оповіді, які мають пробуджувати повагу до свого народу.
3. «Діана» Діані 23 роки, вона мешкає у таборі «Радванка». Мати двох дітей від двох шлюбів не полишає мрії вивчитися й стати професійним хореографом. Діана веде танцювальний гурток у місцевій ромській школі. Жінка переконана, що нація припиняє своє існування тоді, коли люди перестають виконувати народні танці.
4. «Рената» Рената народилася в таборі в Мукачевому. Вона вивчилася на юриста в Міжрегіональній академії управління персоналом (МАУП) і переїхала з батьками у квартиру. Нещодавно Рената почала працювати в центрі правової інформації та консультації, створеному в колишньому будинку батьків дівчини. Уперше в історії мукачівського табору ромів безкоштовно консультує юрист. Дівчина допомагає відновлювати паспорти, оформляти свідоцтва про народження дітей, представляє інтереси ромів у судах.
Про фільм «Раби»
«Усіх нас викрали: маму, батька, сестру та мене. Потім батьків убили, а нас із сестрою розлучили. Мені було п’ять, – розповідає Абук стишеним голосом. – Я залишився в одного з викрадачів, щоб доглядати його кіз.» «Раби» – це фільм про дев’ятирічного Абука та п’ятнадцятирічну Макієк. Суданська міліція, яку фінансує уряд, забрала їх, як і тисячі інших дітей, у рабство. Через деякий час брата і сестру звільнив Комітет протидії викраденню жінок та дітей (CEAWC), що його очолює Джеймс Аґуер. Сюжет фільму «Раби» заснований на інтерв’ю 2003 року. Це друга спільна робота Давіда Ароновіча та Ханни Хейльборн (дизайн – Матс Йогансон, Acne JR) про дітей, котрі опинилися у скрутних життєвих ситуаціях.
Світлана Гулянич – заступник директора з навчально-виховної роботи Ужгородської ЗОШ № 13, також зазначила, що фільм «Раби» справив на неї велике враження: «Було важко сприйняти те, що такі речі відбуваються і в наш час. Відносно фільму «Ромська мрія», то він був дуже цікавим для наших дітей тому що мотивує їх досягати більшого в житті».
Світлана Олійник – психолог школи, зазначила: «Я вважаю, що присутні діти винесуть дуже багато для себе з цього перегляду. В першу чергу вони будуть розуміти, хто такі батьки і як важко жити дитині без них. Старші діти задумаються над тим, що у світі є війни, і цінуватимуть те, що вони живуть в мирному суспільстві».
Маряна Савко, директор школи: «Демонстрація таких фільмів має велике виховне значення. Показується реальне життя людей без прикрас та життя інших дітей у світі».
Марія Менжул з КАПЛ «Вестед»: «Наша громадська організація допомагає в організації показів цих фільмів в Ужгороді. 9 грудня ми запросили учнів старших класів ужгородської ЗОШ № 5 до нас в університет на факультет європейського права і правознавства, де ми показали їм чотири документальні фільми» – «Раби», «Мадагаскар: подорожні нотатки», «Ромська мрія» та «Від шепоту до крику». А 10 грудня для студентів юридичного факультету демонстрували ці фільми та ще один фільм – «Ісландія: нульовий рік». 11 грудня для учнів природничо-гуманітарного коледжу при УжНУ та угорської гімназії міста демонструвалися три фільми – «Щаблі демократії», «Раби» та «Брак доказів». І сьогодні, 12 грудня, в ужгородській ЗОШ № 13 ми провели подібний показ для учнів-ромів. Вважаю, що демонстрація цих фільмів – це впровадження нових інноваційних методів і технологій у виховний та навчальний процес студентської та учнівської молоді».
Контакти:
Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини
“Docudays UA”
Вікторія Лещенко
095 636 36 35
guest.doc@gmail.com
Олеся Мигаль
097 516 11 36
mygal.olesya@gmail.com
***
Мета програми “Верховенство права” – підтримати ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на захист прав людини й основоположних свобод, сприяти підвищенню правової свідомості та громадської активності на центральному та місцевому рівнях.
