Стаття підготовлена в рамках проекту Міжнародного фонду “Відродження” та газети “Буковинське віче” “Україна-ЄС: повсякденне життя українця та європейця”.
Стаття підготовлена в рамках проекту Міжнародного фонду “Відродження” та газети “Буковинське віче” “Україна-ЄС: повсякденне життя українця та європейця”.
Фактор науки – завжди і всюди
Сучасний розвиток суспільних відносин створюється тільки за рахунок нових форм взаємозв’язку науки і пересічних громадян. Саме наука утримує звання найактуальнішої сфери діяльності незалежно від історичної епохи чи кризових явищ. Але є одна цікава особливість – істина заключається у тому, що науково-дослідницькі роботи потребують чималої підтримки з боку держави. І саме наукову вибагливість не так вже й просто задовольнити. У світі існує чимала кількість наукових центрів, які підтримують людство в тонусі, але доведено, що найефективнішими виявляються європейські наукові центри. Вони успадкували цю якість від колиски науки – Давньої Греції. Тут зароджувалася істина. Цікаво, що серед вільних афінян не існувало неграмотних людей. В той же час освіту могли здобути з дванадцяти років тільки хлопчики, а дівчат навчали азам домашнього господарства їхні родичі. І, що принципово, це не заважало залишити за собою відчутний слід в науці.
Всі знали і знають ціну своїм знанням. Час минає, змінюються тільки форми. Або, як нині прийнято казати «O tempora! O mores!». Вже до навчання відносяться з повною відповідальністю перед суспільством, сповідують демократичні принципи, де всі рівні в можливостях.
Європейська наука займає лідерські позиції в світі за ефективністю
Незаперечним у світі залишається факт, що об’єднавши зусилля можна досягти максимального результату. Власне, такої точки зору притримується європейське наукове середовище. Державна підтримка науки в Європі значно відрізняється від, наприклад, такої ж підтримки в країнах колишнього СРСР. Не секрет також, що економічна криза перших десяти років XXI ст. вплинула на рівень національного фінансування науки в Європі.
Так, в умовах боротьби з кризою навіть найрозвиненіші країни переглядають політику фінансування наукових досліджень. У Великій Британії, яка ще з приходом до влади лейбористів взяла курс на інтенсивний розвиток сектору досліджень та інновацій, профільний міністр лорд Пол Дрейсон відкрито заявив про державну підтримку передусім тих галузей, де Велика Британія «зможе стати світовим лідером». Лідерами за обсягами інвестицій у науково-дослідних і дослідно-конструкторських роботах стали фармацевтика й біотехнологія (89% усіх капіталовкладень у галузі припало на частку двох компаній – GlaxoSmithKline і Astra Zeneca). Другу позицію посідає авіакосмічна й оборонна галузь, третю – комп’ютерна, четверту – автомобільна. Уряд Великобританії підтримує курс на підтримку науки, в тому числі шляхом надання податкових пільг компаніям, котрі активно інвестують у створення наукоємних технологій.
Якщо вдатися до показників, то згідно доповіді Єврокомісії тільки за 2008/2009 зазначалося: 2006 року Велика Британія витратила на науково-дослідницьку роботу понад 34 млрд. євро (з часткою в 15,9% від витрат за цією статтею в ЄС), вийшла на третє місце після Франції (37,8 млрд. євро) і Німеччини (58,8 млрд. євро).
Поряд із тим, лідером серед країн-членів Євросоюзу і за видатками на науково-дослідницьку роботу (за середніх в ЄС 1,8% ВВП на науку в цій країні витрачається 2,5% ВВП), і за кількістю та якістю новітніх розробок є Німеччина.
Про наукову солідарність в ЄС
Результати, які показує науковий прогрес мають пряме відношення до солідарності, що проявляється країнами-членами ЄС. Задля розширення можливостей в науці у країнах ЄС створюються спеціальні державні і комерційні програми, у рамках яких можна отримати фінансові ресурси на дослідницьку роботу:
– Європейський науковий фонд (можливе фінансування вчених із країн колишнього СРСР);
– Європейська дослідницька рада (підтримка наукової діяльності в рамках Євросоюзу);
– Європейська асоціація просування науки й технологій (асиміляція наукових досліджень у політичну сферу на території Європейського союзу);
– Європейський дослідницький простір (підвищення ефективності дослідницької діяльності членів Євросоюзу).
Крім загальноєвропейських стипендій, кожна країна Євросоюзу пропонує свої власні програми фінансування дослідницької роботи. Підтримка надається в різних формах різними організаціями (вони можуть задіяти як ресурси державного сектора, так і капітали приватних компаній). Наприклад, деякі європейські університети в обмін на участь у своїх дослідницьких програмах пропонують претендентам лекторську діяльність або інші види зайнятості. Інші ж організації виділяють гранти кандидатам, не висуваючи додаткових вимог.
Такі можливості створюють шанси для молодих науковців запозичувати максимальну кількість досвіду і практики. Звісно, наукові пошуки не закінчуються терміном тривалості програми. Вони підштовхують людство до нових ідей і прогресу.
Грегорі Перон, переклад та адаптація тексту Андрія Волошина
