Національний превентивний механізм (НПМ) відзначив днями 5 років. НПМ - це незалежний національний орган, який створений і діє відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань. До цього органу входять волонтери, які регулярно моніторять усі місця несвободи, щоб попереджати там жорстоке поводження з людьми.
Національний превентивний механізм (НПМ) відзначив днями 5 років. НПМ – це незалежний національний орган, який створений і діє відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань. До цього органу входять волонтери, які регулярно моніторять усі місця несвободи, щоб попереджати там жорстоке поводження з людьми.
Україна ратифікувала Факультативний протокол у 2006 році, однак НПМ був створений тільки через 6 років – у 2012 році. В Україні Національний превентивний механізм заснований і працює при Уповноваженому Верховної Ради з прав людини (Омбудсмані). Така модель називається «Омбудсман+», тому що діяльність здійснюється фахівцями офісу Уповноваженого і представниками громадськості.
Завдяки такій моделі громадськість отримала право без попереджень відвідувати місця несвободи. Учасники візитів мають доступ до всіх документів, а також до конфіденційного спілкування з персоналом та людьми, яких утримують у закладі.
Монітори відвідують місця несвободи без попередження, щоб бачити ситуацію такою, яка вона є насправді. Учасники НПМ збирають інформацію про умови утримання людей, про ставлення персоналу до них, про випадки насильства чи залякування. При цьому до функцій НПМ не належить розслідування виявлених порушень і покарання винних.
Отримана в ході моніторингу інформація та аналіз виявлених проблем дозволяють давати державним органам рекомендації для покращення ситуації.
Всього станом на 2017 рік в Україні діє близько 4,5 тисяч місць несвободи, до яких належать в’язниці, слідчі ізолятори, дитячі будинки, пункти прийому біженців, психіатричні лікарні, притулки, пансіонати для літніх людей тощо.
Протягом наступних п’яти років Національний превентивний механізм в Україні зосередить свою роботу на 7 основних напрямках, задля реалізації своєї місії – створити такі умови, за яких катування в місцях несвободи неможливі.
Інституційний розвиток
Ефективність функціонування НПМ як нового соціального інституту, спрямованого на попередження катувань та жорстокого поводження в Україні, значною мірою залежить від належної організації самого НПМ, його внутрішньої структури, організаційного, фінансового та людського потенціалу, здатності гнучко реагувати на зміни у навколишньому середовищі тощо.
Для цього команда НПМ прцюватиме над вдосконаленням існуючої моделі НПМ, запровадженням системи оцінки ефективності діяльності НПМ, розбудовою його інституційної та аналітичної спроможності, чітким плануванням операційної та стратегічної діяльності, постійним вдосконаленням професійного рівня працівників Департаменту НПМ і громадських моніторів та розвиток регіональної мережі.
Системний моніторинг місць несвободи
В Україні станом на 2017 рік нараховується близько 4,5 тисяч місць несвободи (без урахування зони АТО). За перші п’ять років монітори відвідали лише четверту частину закритих закладів.
Оскільки ключовою функцією діяльності НПМ є, в першу чергу, проведення регулярних візитів до місць несвободи, важливого значення набуває збалансоване та орієнтоване на потреби і проблеми планування. Зокрема, розробка та впровадження річних планів візитів НПМ. У цьому контексті важливого значення набуває також оцінка та вдосконалення існуючої методології проведення візитів до місць несвободи і візуалізація досвіду візитів НПМ.
Функціональність місць несвободи
Регулярні візити до місць несвободи дозволяють зібрати достатньо інформації про стан дотримання прав людини в місцях несвободи. Проте при оцінці зібраної інформації виникає необхідність більш глибшого аналізу – наскільки місця несвободи виконують ті функції, які закладались першочергово при їх утворенні, наскільки обрані моделі функціонування є оптимальними з точки зору прав та інтересів їхніх клієнтів.
Важливо підвищувати гарантії захисту прав осіб, які перебувають у місцях несвободи: покращувати експертну та методологічну складову оцінки можливостей органів, в управлінні яких є місця несвободи, працювати з вирішенням виявлених під час візитів НПМ системних проблем. Зокрема, створення належних індикаторів оцінки ефективності функціонування місць несвободи, розробка альтернативних моделей заради усунення недоліків в організації діяльності є логічним продовженням здійснення регулярних візитів і дозволяє змінити саму концепцію функціонування різних типів місць несвободи в країні.
Дотримання приватності у місцях несвободи
Приватність гарантується як законодавством України, так і міжнародними документами, обов’язковість яких визнана всіма демократичними та цивілізованими державами. В Україні часто ігнорується важливість даного права, а особливо тих осіб, які перебувають у місцях несвободи.
Замовчується той факт, що порушення права на приватність, як правило, не є відособленим, і спричиняє низку порушень інших прав та свобод людини. Втручання в особисте та сімейне життя; таємниця листування, телефонних розмов; знімання фізичної особи, в тому числі таємне; несанкціоновані негласні слідчі дії; незаконні прослуховування та стеження; примусове медичне обстеження та лікування; втручання в сімейне життя гомосексуальних осіб – далеко не повний перелік порушень, які фіксуються в Україні.
Положення Конституції України, які є нормами прямої дії, досить широко тлумачать право на приватність. Воно не є абсолютним, проте можливості його обмеження повинні чітко регламентовані і не можуть бути змінені на шкоду особі.
Доступ до медичної допомоги у місцях несвободи
Право на отримання медичної допомоги є одним з основних і невід’ємних прав осіб, які перебувають в місцях несвободи. Наявна модель системи охорони здоров’я в Україні не здатна зберегти здоров’я людей, які перебувають в місцях несвободи, а також забезпечити доступність та якість медичних послуг відповідно до національних та міжнародних стандартів. Серед причин такої ситуації – системні проблеми фінансування та матеріально-технічного забезпечення (так понад 80% медичного обладнання вичерпало свій ресурс і морально застаріло), управлінські недоліки, неукомплектованість штату медичних працівників та неналежна їх кваліфікація.
Як наслідок, за останні роки залишається високим рівень смертності в місцях несвободи від соціально-небезпечних захворювань, таких як СНІД та ВІЛ-асоційований туберкульоз. Збільшилася кількість рішень Європейського суду з прав людини проти України, де було визнано неналежне медичне забезпечення в’язнів. У 2015-2016 роках прийнято 13 рішень про ненадання медичної допомоги у пенітенціарних закладах, за якими Україна повинна виплатити заявникам більше 200 тисяч євро.
Враховуючи це, а також реформу системи охорони здоров’я, яка розпочалася в Україні, важливо забезпечити право на належну, своєчасну, кваліфіковану та якісну медичну допомогу всім особам, які знаходяться в місцях несвободи, а тому цей напрямок є одним із пріоритетів на наступні п’ять років.
Захист прав людини тих, хто має підвищений ризик для життя
Як показали перші п’ять років роботи НПМ в Україні, окремі місця несвободи є небезпечними для життя та здоров’я людей, які там утримуються. До таких місць, за результатами оцінювання, проведеного учасниками НПМ, зокрема, належать приватні місця несвободи (в тому числі, наркологічні та реабілітаційні центри, будинки-інтернати), незаконні місця несвободи (неофіційні, не передбачені законом місця тримання людей), місця несвободи, що розташовані в зоні збройного конфлікту на Донбасі (заклади усіх типів, включаючи пенітенціарні установи, заклади системи освіти, охорони здоров’я та соціального захисту), а також транзитні місця несвободи (наприклад, вагонзаки, автозаки, збірні відділення в ізоляторах).
Причини підвищеного ризику у цих закладах для життя, здоров’я і безпеки людей – різні. Це і законодавчі прогалини та законодавча неврегульованість, і недоступність для незалежного моніторингу (як у випадку приватних та неофіційних місць несвободи), і безпосередня близькості до регіону проведення бойових дій (як у випадку місць несвободи в зоні АТО).
Через збільшення кількості тривожних сигналів, які свідчать про кричущі порушення прав людини в окремих типах місць несвободи, подекуди відсутність до них доступу, а також безкарність за тортури і нелюдське поводження в таких закладах, НПМ вважає недопущення тримання людей в небезпечних умовах одним із пріоритетів своєї діяльності на наступні п’ять років.
Ефективні механізми реагування на випадки катувань
Ефективність моніторингових візитів до місць несвободи, як і діяльність НПМ в цілому, багато в чому залежить від наявності в державі дієвих механізмів реагування на випадки катувань. Для місць несвободи ця проблема є надзвичайно актуальною, адже жертви катувань фактично залишаються наодинці з проблемою, абсолютно беззахисні від можливих подальших порушень з боку персоналу. Відповідно, відсутність подальшої реакції у вигляді ефективного розслідування кожного з таких фактів, виявлених в ході моніторингу, та притягнення винних осіб до належної відповідальності підриває довіру до НПМ, позбавляє жертв катувань бажання повідомляти про такі випадки.
Запровадження ефективних механізмів реагування передбачає створення незалежного державного органу, який має розслідувати факти катувань (Державне бюро розслідувань), створення дієвих механізмів документування всіх випадків катувань та жорстокого поводження, налагодження ефективної взаємодії та обміну інформації між цими механізмами та НПМ.
