У цьому році відбулися дві події, які справили значний вплив на розуміння ролі благодійності в Україні. Першою такою подією став круглий стіл з питань добродійності [Philanthropic Roundtable], проведений Фондом Віктора Пінчука в ході Всесвітнього економічного форуму в Давосі [World Economic Forum in Davos]. Цей круглий стіл став першим заходом, присвяченим благодійності, організатором якого стала Україна та під час якого з промовами виступили такі видатні доповідачі, як Джордж Сорос [George Soros], д-р Тадатака Ямада, президент Всесвітньої програми охорони здоров’я Фонду Біла і Мелінди Гейтс [Dr Tadataka Yamada, Global Health Program President at the Bill and Melinda Gates Foundation], перша леді України Катерина Ющенко, голова Міжнародного благодійного фонду "Україна 3000", та Роберт Харрісон, головний керуючий директор Глобальної Ініціативи Клінтона [Robert Harrison, the Clinton Global Initiative’s CEO]. Другою важливою подією стала конференція "Розвиток благодійництва в Україні: від позитивної практики до сприятливого законодавства", організована Українським форумом благодійників (УФБ). У роботі конференції взяла участь рекордна кількість (понад 80) керівників активних приватних і корпоративних благодійних фондів, які здійснюють свою діяльність в Україні. Вони провели жваві дискусії на різні теми.

У цьому році відбулися дві події, які справили значний вплив на розуміння ролі благодійності в Україні. Першою такою подією став круглий стіл з питань добродійності [Philanthropic Roundtable], проведений Фондом Віктора Пінчука в ході Всесвітнього економічного форуму в Давосі [World Economic Forum in Davos]. Цей круглий стіл став першим заходом, присвяченим благодійності, організатором якого стала Україна та під час якого з промовами виступили такі видатні доповідачі, як Джордж Сорос [George Soros], д-р Тадатака Ямада, президент Всесвітньої програми охорони здоров’я Фонду Біла і Мелінди Гейтс [Dr Tadataka Yamada, Global Health Program President at the Bill and Melinda Gates Foundation], перша леді України Катерина Ющенко, голова Міжнародного благодійного фонду “Україна 3000”, та Роберт Харрісон, головний керуючий директор Глобальної Ініціативи Клінтона [Robert Harrison, the Clinton Global Initiative’s CEO]. Другою важливою подією стала конференція “Розвиток благодійництва в Україні: від позитивної практики до сприятливого законодавства”, організована Українським форумом благодійників (УФБ). У роботі конференції взяла участь рекордна кількість (понад 80) керівників активних приватних і корпоративних благодійних фондів, які здійснюють свою діяльність в Україні. Вони провели жваві дискусії на різні теми.  

Соціальна благодійність і благодійність, направлена на вироблення політик

У ході проведення обох заходів постала одна спільна тема. Учасники не тільки обговорили досвід і практику надання благодійної допомоги (в ході круглого столу в Давосі головна увага була приділена міжнародному досвіду в цій сфері). Вони також підняли питання двох основних видів благодійницької діяльності, які були визначені в Давосі як “соціальна благодійність” [‘welfare’ philanthropy] та “благодійність, направлена на вироблення політик” [‘policy’ philanthropy]. Ця тема обіцяє стати одним з основних напрямків розвитку благодійництва у країнах з перехідною економікою, у тому числі в Україні. Дійсно, ця дилема “соціальної благодійності” та “благодійності, направленої на вироблення політик”, є основним компонентом філантропічного середовища в Україні.  

Місцеві фонди

В Україні існують дві чіткі категорії благодійних організацій. Більша з них представлена місцевими фондами, створеними за рахунок великих українських приватних капіталів. Їхня діяльність майже повністю зосереджена на підтримці ініціатив у сфері охорони громадського здоров’я, а також у сферах освіти і культури. Прикладами таких фондів є благодійні фонди “Розвиток України” та “Україна 3000”. Перший був заснований Рінатом Ахметовим і тільки цього року виділив 40 мільйонів доларів США на підвищення ефективності лікування онкологічних захворювань у різних регіонах України, а також на підтримку освітніх і науково-дослідних ініціатив. Фонд “Україна 3000” будує сучасну лікарню для тяжкохворих дітей, яку буде оснащено сучасним діагностичним обладнанням. Багато приватних компаній та окремих бізнесменів України у такий спосіб виділяють благодійні кошти на соціальні цілі на місцевому рівні.

Ці фактори вплинули на формування підходів до розвитку благодійництва державними установами та посадовцями найвищого рівня, у тому числі Кабінетом Міністрів і Президентом. Одразу після “Помаранчевої революції” було розроблено проект закону про меценатство (вид соціально-орієнтованої благодійної діяльності, поширений у країнах колишнього Радянського Союзу). Не випадково відповідальність за підготовку цього законопроекту було покладено на Міністерство культури, а не на вище за статусом Міністерство юстиції. Бізнесмени і посадовці розглядають благодійні пожертвування лише як спосіб надання допомоги економічно незабезпеченій частині населення у сферах охорони здоров’я, освіти і культури. 

Міжнародні благодійники

Друга основна група благодійних організацій і програм представлена приватними міжнародними фондами та офіційними програмами розвитку, що здійснюються урядами західних держав. Їхня діяльність головним чином зосереджена на наданні благодійної допомоги у сфері “вироблення політик”, тобто вони підтримують розвиток громадянського суспільства як такого. Надане ними фінансування дозволило багатьом українським неурядовим організаціям посилити і розширити їхню пропагандистську діяльність у таких основних сферах, як участь громадян у процесі прийняття рішень, захист прав людини, моніторинг виборів, гендерні та екологічні питання, а також прозорість і підзвітність уряду. Без цієї підтримки, за визнанням українських та міжнародних експертів, Україна не змогла б досягти свого нинішнього рівня демократизації. Проте тільки один український благодійний фонд, Фонд Віктора Пінчука, фінансує як соціальну благодійну діяльність, так і ту, яка спрямована на вироблення політик. У партнерстві з Міжнародним фондом “Відродження” та Інститутом відкритого суспільства [Open Society Institute], цей фонд сприяє проведенню реформ у сфері захисту прав громадян, які є необхідними для продовження процесу демократизації. Чому ж існує така велика різниця між мотивацією місцевих благодійників, які головним чином здійснюють свою діяльність у соціальній сфері, та мотивацією різних західних фондів та урядових програм розвитку, більшість з яких підтримують громадський активізм? Найпростіша відповідь полягає в тому, що високопосадовці схильні негативно реагувати на громадські ініціативи, які спрямовані на підвищення прозорості та підзвітності державних установ. За невеликим винятком, великий бізнес і політика в Україні тісно пов’язані між собою. У такому контексті здійснюють свою діяльність українські благодійники, і саме цим пояснюється схильність українських донорів займатись благодійництвом головним чином у соціальній сфері. Ця ситуація також чітко демонструє, які завдання постають перед нами.  

Наші дії

До діяльності українських благодійників повинні застосовуватись європейські стандарти донорства. Ці стандарти стосуються багатьох аспектів їхньої щоденної діяльності. Український форум благодійників (УФБ) приділяє особливу увагу питанням прозорості та підзвітності і вимагає від своїх членів дотримання свого етичного кодексу, який наполегливо рекомендує публікувати річні звіти. Проте більшість благодійних організацій в Україні ще не готові послідовно дотримуватись будь-яких, навіть найскромніших вимог. Непрозорість все ще залишається нормою, і процес надання благодійної допомоги в соціальній сфері підлягає серйозному антикорупційному моніторингу. Таке небажання дотримуватись принципів  прозорості та підзвітності прямо пов’язане з відсутністю ефективного законодавства, яке б регулювало порядок надання благодійної допомоги. Ось чому УФБ здійснює колективне лобіювання (на рівні Кабінету Міністрів) законодавства про благодійну діяльність, заснованого на відповідних європейських стандартах, у тому числі у відповідності до Типового статуту благодійного фонду [Model Statute for Public Benefit Foundations], розробленого Європейським центром фондів (EFC). УФБ також виступає за належне донорство як спосіб надання благодійної допомоги у формі грантів для неурядових організацій на реалізацію соціально корисних проектів (а також вимагає встановлення більш високого рівня прозорості процесу надання коштів на спеціальні цілі). Таке донорство передбачає експертний розгляд пропозицій за проектами, а також ретельну розробку бюджету з подальшою підготовкою публічних звітів про використання коштів грантів. Дотримання такої практики автоматично забезпечує вищий рівень прозорості та підзвітності. Для того, щоб досягти такої форми благодійництва, повинна здійснюватись благодійна діяльність, більшою мірою направлена на вироблення відповідних політик, адже в іншому випадку навряд чи є можливим подальший ефективний розвиток системи благодійної допомоги.  

Євген Бистрицький, Міжнародний фонд “Відродження”

			Христина Басілія, менеджер зі зв’язків з громадськістю тел: +380 (44) 461 97 09 | факс: +380 (44) 486 76 29 eлектронна пошта: basiliya@irf.kiev.ua офіс: м. Київ, вул. Артема, 46, кім.1