У середині серпня Перемишль став місцем зустрічі польських та українських письменників, публіцистів і перекладачів, які зійшлися на літературному фестивалі «Місто з рікою». Це нова подія, покликана розповісти світові про прикордонне місто над Сяном, його минуле й сучасність, а також зосередити увагу на польсько-українському діалозі. Міжнародний фонд «Відродження» – один з ключових партнерів фестивалю.
Своїми враженнями і думками після фестивалю ділиться менеджерка програми «Соціальний капітал» Радослава Кабачій.
Народний дім: понад століття культури, пам’яті та солідарності
Неможливо говорити про фестиваль, не згадавши його організаторів та головну локацію – Народний дім у Перемишлі. Ця інституція постала на межі ХІХ-ХХ століть як осередок культури, освіти та самоорганізації місцевої української громади. Ініціатором був відомий громадський діяч Теофіл Кормош, засновник банку «Віра», який запропонував створити товариство для будівництва та утримання дому.
До перших засновників увійшли вчителі, греко-католицькі священики та громадські діячі. Широку підтримку ідеї засвідчувало зростання членства: у 1903 році товариство налічувало вже 117 учасників зі 179 уділами. Статут, укладений 1900 року Олексою Яремою, визначав установу як організацію з господарсько-прибутковим характером, що дозволяло вести фінансову діяльність і будувати власну інфраструктуру.
Будівництво просувалося надзвичайно швидко: у жовтні 1904 року Народний дім відкрив двері. Для Галичини того часу це було рекордне за темпами зведення громадське приміщення – від задуму до освячення минуло менше ніж п’ять років. Розміри також вражають – 2600 квадратних метрів, 5 поверхів разом з підвалами. Технологічно будинок був найбільш сучасною спорудою того часу у Перемишлі. Уже на початку ХХ століття його сцена стала знаковою для української культури: тут співала Соломія Крушельницька, тут Іван Франко читав свого «Мойсея».
Втім, історія Народного дому нерозривно пов’язана і з потрясіннями ХХ століття. У вересні 1939 року, з початком Другої світової війни, у приміщенні розмістилися польські прикордонники, а товариство припинило діяльність. Коли ж Сян перетворився на кордон між нацистською Німеччиною та СРСР, будівлю зайняла Червона армія, і всі культурні заходи були згорнуті. Після повоєнних депортацій 1944-1951 років українська громада фактично втратила можливість користуватися домом, а будинок став національною власністю у ПНР.
Від 1956 року розпочалася тривала боротьба за повернення будівлі. Її вело Українське суспільно-культурне товариство, після 1989 р. реорганізоване в Об’єднання українців у Польщі. Цей процес розтягнувся на десятиліття й часто зустрічав спротив місцевої влади. Лише у березні 2011 року Народний дім знову передали українській громаді, ОУП купило будинок за 1% вартості.
У новітній час Народний дім знову став відкритим простором для діалогу. Тут виступають і дискутують українські та польські митці, інтелектуали, історики й науковці. А після 24 лютого 2022 року дім набув нового значення: він перетворився на прихисток для людей, які рятувалися від війни.
«У часи Перших Визвольних змагань Народний дім став прихистком для сотень дружин і дітей воїнів УНР, а нині через 100 років, на жаль, історія повторюється: ми знову приймали жінок і дітей, ця театральна зала [в 2002 році] стала шелтером з десятками ліжок. Лише за перші пів року понад п’ять тисяч українців знайшли тут дах і підтримку», – говорить Ігор Горків, Голова Правління Перемиського відділення Об’єднання українців у Польщі, проводячи екскурсію будівлею для учасників фестивалю.
Нині Народний дім перебуває під опікою Об’єднання українців у Польщі – організації, яка вже понад 35 років розвиває освіту й культуру української громади та водночас формує простір діалогу з польським суспільством. І сьогодні, коли війна триває, Народний дім знову виконує свою головну місію – залишатися місцем культури, пам’яті та людської солідарності.
«Місто з рікою»: як література перетворює кордон на місце зустрічей
«Місто з рікою» – новий фестиваль на літературній мапі Польщі, що покликаний створити простір для діалогу та розповіді історій про цю частину світу. Подія відбулася у Перемишлі – місті на кордоні, фестивальне містечко було розташоване по обидва боки річки Сян, яка в історії частіше розділяла, ніж об’єднувала.
Головна ідея першого фестивалю звучить як «Край, перетин та прохід» – різні погляди на кордон, який є важливою частиною ідентичності міста. Розмови з авторами зосереджені на темах криз, складних перетинів та пошуках уяви майбутнього.
«Цей фестиваль має бути літературним мостом між поляками та українцями. Наша річка, так історично склалось, бувала кордоном. Тому ми говоримо про кордони, у різному сенсі. Перемишль – це місто, яке сильно потребує добрих зустрічей», – каже Катерина Комар-Мацинська, членкиня Правління Перемиського відділення Об’єднання українців у Польщі та директорка фестивалю «Місто з рікою».
Фестиваль є частиною проєкту «Місто, річка, дім – літературні простори в Перемишлі». Співфінансується Міністерством культури та національної спадщини Польщі з Фонду сприяння культурі – державного цільового фонду. Наш Фонд також підтримав фестиваль, зокрема приїзд українських учасників.
«Для нашого Фонду участь у підтримці фестивалю – це не лише питання ресурсів чи партнерства між організаціями. Це спосіб показати, що між українським і польським суспільствами існує спільне поле цінностей. Відкритість до діалогу, взаємна підтримка, солідарність і громадянська активність – саме вони створюють підґрунтя для довіри й співпраці. Фестиваль у Перемишлі демонструє, як культура може поєднувати людей і ставати простором взаєморозуміння навіть у непрості часи», – зазначає Радослава Кабачій, менеджерка програми «Соціальний капітал» Міжнародного фонду «Відродження».
Фестиваль проходив 14-17 серпня, програма фестивалю передбачала:
- Зустрічі за участю як польських, так і українських авторів – зокрема Анджея Стасюка, Вітольда Шабловського, Павела Решки, Малґожати Лебди тощо, а також українських письменників – Андрія Любки, Анастасії Левкової, Тамари Горіха-Зерня тощо.
- Шість локацій: програма охоплювала різноманітні місця – від самого Народного дому до відкритих просторів уздовж річки Сян, кав’ярня «Kawa i Zabawa» тощо.
- Програма була двоповерховою – для дітей і для дорослих: передбачені спеціальні майстер-класи та зустрічі для дитячої аудиторії, а також дискусії та читання для дорослих.
- Окрім літературної програми, фестиваль пропонував низку супутніх заходів: перформативні читання, зокрема постановка за мотивами роману Анастасії Левкової «За Перекопом є земля»; ранкова йога біля річки Сян; «кава з письменниками»; велопрогулянка довкола міста; міські прогулянки з історіями (ранкові та вечірні, тематичні); окрема зона для дітей і сімей, із інтерактивними заняттями, майстер-класами, читаннями тощо.
«Найбільше мене вразила поліфонічність програми фестивалю, яка покривала дуже різні за жанром і стилем запити. Організація була на рівні найкращих європейських фестивалів. Для подальшого росту фестивалю потрібно більше інвестувати у комунікацію з польською аудиторією міста та регіону», – підкреслює Андрій Любка, письменник, поет, перекладач та волонтер.
Фото: Adam Jaremko
