Коли йдеться про відновлення, громадянське суспільство часто шукає баланс між гідністю кожної людини і відповідальністю перед громадою. Насправді ж, ці дві площини не конкурують, а підсилюють одна одну. До такого висновку дійшли обидві команди експертів громадського сектору на дебатах «Людина чи громада: де шукати ядро стійкості» під час Конференції стійкості 2.0.
Команда Наталії Дроз (ГО «Доброчин») та Дмитра Іванова (ГО «Добробат») представляла фокус громадоцентричності, тоді як Владислав Самойленко (БФ «Гуркіт») і Мар’яна Куземська-Данилюк (CEDOS) захищали позицію людиноцентричності. Дискусію модерував Олександр Солонтай, голова правління – голова Керівного комітету Агенції відновлення та розвитку, керівник програм практичної політики Інституту Політичної освіти.
Спільне і відмінне
Вже на початку дебатів учасники погодилися, що поняття людиноцентричності та громадоцентричності не суперечать одне одному. На думку Наталії Дрозд, експертки з місцевої демократії, це два рівні однієї системи стійкості – індивідуальної та колективної.
«Громадоцентричність – це про колективні дії та спільне прийняття рішень. Громада – це не лише люди, а спільнота, яка живе на певній території, має ресурси й уміє ними демократично управляти. Це про солідарність, взаємодопомогу й горизонтальні зв’язки. Людина не може бути у вакуумі, окремо від інших, тому громадоцентричність – це і про якість управління, і про стійкість, яку вона забезпечує», – зазначає вона.
«Ми точно враховуємо ці поняття як взаємодоповнюючі, а не взаємовиключні», – підсумував модератор дебатів Олександр Солонтай.
Проте попри спільну позицію, ці підходи відрізняються за акцентами. За словами команди Владислава Самойленка і Мар’яни Куземської-Данилюк, людиноцентричність фокусується на довірі, повазі та залученості.
«Довіра – це ключовий інструмент, який склеює індивідуумів у громаду. Залучення – це можливість проявитися індивідуально, принести власну цінність у спільну дію», – сказала Мар’яна Куземська-Данилюк, керівниця відділу урбаністики CEDOS.
Владислав Самойленко, директор БФ «Гуркіт», додав: «Все має базуватися на культурі й повазі. Це складно, але саме з цього починається стійкість».
Натомість, як зазначили Наталія Дрозд і Дмитро Іванов, акцентами громадоцентричності є солідарність, взаємодопомога і системність.
«Громадоцентричність максимально пов’язана з децентралізацією. Це дуже позитивне явище, бо воно дає швидкість прийняття рішень. Громади – це фундамент нашої країни. І люди в громадах», – сказав Дмитро Іванов, виконавчий директор ГО «Добробат».
«Громада – це не лише інфраструктура. Це простір спільного управління», – додала Наталія Дрозд.
В обох підходах ключовим поняттям залишається довіра, зазначають експерти. Вона пов’язує гідність людини з відповідальністю громади. «У перші місяці повномасштабного вторгнення довіра дуже сильно вибудувалася», – наголосила Наталія Дрозд, зауваживши, що наше завдання тепер – зберегти її і зробити системною.
Стійкість народжується з поваги
Під час обговорення команди погодилися, що спільною основою і людиноцентричного, і громадоцентричного підходів є повага. Повага до гідності кожного формує довіру всередині громади, а повага до спільного блага – здатність діяти разом.
Повага починається з простих речей – уміння чути інших, радитися, домовлятися, навіть коли позиції різняться, зазначила Мар’яна Куземська-Данилюк. Вона наголосила, що такі підходи потрібно практикувати постійно: «Ми маємо впроваджувати ці практики як освіту впродовж життя. Чим швидше почнемо, тим ефективніше будемо наближатися до спільних рішень».
Олександр Солонтай зауважив, що жодні інструкції чи регламенти не замінять культури взаємодії: «Жодні нормативні документи не можуть навчити мислити громадою. Це рівень практик і відчуттів, які вибудовуються з досвідом».
У фіналі дискусії модератор підсумував, що команди обговорювали поняття, які збалансовують одне одного і разом розкривають різні аспекти стійкості.
«Це не конкуренція ідей, а їхнє злиття. Людиноцентричність і громадоцентричність – це не два табори, а дві опори, без яких система не тримається», – наголосив Солонтай.
Учасники дійшли згоди, що саме повага, довіра і спільна відповідальність роблять громади стійкими. Там, де ці принципи стають частиною щоденної практики, з’являється реальна здатність до співдії у кризові періоди і в розвитку після них.
