Для українських громадських екологічних організацій з усіх міжнародних правових документів, під якими поставили свої підписи високопосадовці нашої держави, найбільше важить конвенція "Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля". Цю конвенцію, яку ще називають Оргуською, Україна ратифікувала однією з перших у Європі — ще 1999 року.
Для українських громадських екологічних організацій з усіх міжнародних правових документів, під якими поставили свої підписи високопосадовці нашої держави, найбільше важить конвенція “Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля”. Цю конвенцію, яку ще називають Оргуською, Україна ратифікувала однією з перших у Європі — ще 1999 року. Втім, складається враження, що ніхто з наших зверхників не має наміру втілювати дух і букву Оргусу в практику діяльності владних структур. Різні відомства й досі продукують акти з протизаконними грифами “Не для друку”, непрозорим є використання бюджетів, чиновники нерідко чинять всілякі перепони мас-медіа, громадськості в доступі та зборі інформації про реальну картину суспільного здоров’я і його залежність від недоброякісних харчових продуктів, забруднених води й повітря, від наслідків чорнобильської катастрофи. Тоді як один із найперших обов‘язків чиновників у країнах з демократичними традиціями — підготовка й поширення інформації для громадян з усіх питань стану довкілля, екологічної політики. Така практика є нормою не лише Оргуської конвенції, а й усієї системи державного управління в Європейському союзі. Для повноцінного втілення вимог Оргуської конвенції в Україні необхідно внести зміни до десятків законів, сотень підзаконних актів, тисяч посадових інструкцій, змінити практику правозастосування. Лише тоді запрацює механізм екологічної демократії. Та, схоже, при ратифікації згаданої конвенції ні у Верховній Раді, ні в уряді України не задумувались над тим, що міжнародні зобов’язання треба буде виконувати, що й наші співвітчизники хочуть знати про реальні екологічні ризики, які загрожують здоров’ю їхньому та їхніх дітей. Аби похитнути сумнозвісну практику засекречування або ж недбалого оприлюднення чиновниками інформації про стан довкілля і його взаємозв’язки зі станом здоров’я людей, робоча група українських природоохоронних та правозахисних організацій почала працювати над проектом “Реалізація права на доступ до екологічної інформації”, який підтримав міжнародний фонд “Відродження”. Представником цієї робочої групи на Івано-Франківщині є Яремчанська міська екологічна громадська організація “МАМА-86-Яремче”. Проектом передбачено дослідити можливості доступу до екологічної інформації на центральному та регіональному рівнях. Це дослідження поєднуватимемо з активними діями, аби припинити незаконну практику обмеження доступу до екологічної інформації, подаватимемо пропозиції для налагодження механізмів такого доступу, а також проводитимемо інформаційно-освітні заходи для громадськості. У разі порушення прав громадян на доступ до екологічної інформації створюватимемо прецеденти судового оскарження таких порушень. Щодо цього учасники проекту матимуть змогу отримати консультативну допомогу фахового адвоката Вячеслава Якубенка. Ми переконані: чиновники, які ревно охороняють службові таємниці, буцімто переймаючись нашим з вами спокоєм, діють не в наших інтересах. Адже ключі доступу громадян до екологічної інформації водночас є ключами і до ефективної демократії в українському суспільстві. Вікторія НОВАК. Представник проекту “Реалізація права на доступ до екологічної інформації” в Івано-Франківській області
