16 травня, під час урочистої церемонії, що відбулася в Києві, Міжнародний фонд «Відродження» оголосив лавреатів першої Премії Відкритого Суспільства – першої нагороди, що відзначатиме видатних особистостей, організації та проєкти, які своїми діями змінюють країну, зміцнюють демократичні цінності та сприяють розвитку Відкритого Суспільства задля вільної України.
Премія вручалася у двох номінаціях, в кожній з яких журі обрало одну організацію та одну персоналію.
У номінації «Творці Відкритого Суспільства» Фонд відзначав тих, хто зробив тривалий внесок у розвиток демократичних інституцій, реформування державних процесів та впровадження сталих механізмів участі громадськості за останні 35 років.
Лавреатом у номінації «Творці Відкритого Суспільства» в категорії організацій стало видання «Українська правда» – суспільно-політичне медіа, засноване Георгієм Гонгадзе у 2000 році. Сьогодні, трансформувавшись в інтернет-ЗМІ, має 7 дочірніх проєктів. Головною редакторкою є Севгіль Мусаєва.
Журі відзначили стійку, принципову й багаторічну роботу на захисті демократії, свободи слова та права суспільства знати правду. Під час війни УП продовжує інформувати суспільство, не опускаючись до пропаганди чи маніпуляцій, зберігаючи вірність принципам відкритості, чесності та професіоналізму. Нагороду від імені видання отримувала головна редакторка УП Севгіль Мусаєва.
В короткому списку номінантів у цій категорії були також Українська Гельсінська спілка з прав людини, Ukraїner, Повернись живим, PEN Ukraine, Центр протидії корупції та Голоси дітей.
Лавреатом у номінації «Творці» в категорії персоналій став Мирослав Маринович. Він є членом-засновником Української Гельсінської групи (1975), дисидентом та дослідником-релігієзнавцем. Почесним Президентом PEN Ukraine та Інституту Релігії та Суспільства УКУ. З 2008 року й до початку 2025 був віце-ректором з питань призначення та місії Українського католицького університету.
Журі відзначили його багаторічну й послідовну діяльність на захист прав людини, свободи слова та гідності людини, яка стала моральною опорою для громадянського суспільства в Україні. Його мужність перед радянськими репресіями, а також подальша праця у сфері міжконфесійного діалогу, громадянської освіти та духовного лідерства стали прикладом незламності, принциповості та глибокої відданості цінностям Відкритого Суспільства.
В короткому списку номінантів у цій категорії були також Віталій Портников, Євген Глібовицький, Ольга Айвазовська, Віталій Шабунін, Олександра Матвійчук, Максим Буткевич.
Номінація «Голоси Відкритого Суспільства» вручалась ініціативам, які у 2024 році стали гучними голосами змін та ефективно працювали над вирішенням актуальних викликів.
Лавреатом у номінації «Голоси» в категорії організацій став благодійний фонд «Повернись Живим». Це найбільший український благодійний фонд компетентної допомоги армії, а також громадська організація, яка сприяє посиленню сфери безпеки та оборони України. БФ «Повернись живим» діє з 2014 року. За 11 років роботи Фонд зібрав на потреби Сил оборони України понад 16 мільярдів гривень.
Журі відзначили їх системну роботу в умовах повномасштабної війни та здатність об’єднувати суспільство навколо цінностей гідності, відповідальності й прозорості. Фонд став найбільш ефективним і масштабним неурядовим оператором допомоги Силам оборони. Його публічні кампанії, аналітичні звіти, виступи експертів і робота зі ЗМІ формують свідоме, доросле ставлення суспільства до війни, безпеки й оборони.
Нагороду від імені ПЖ отримував Олег Карпенко, заступник директора фонду “Повернись живим”.
В короткому списку номінантів у цій категорії були також Платформа пам’яті «Меморіал», Центр громадянських свобод, SuperHumans, Жіночий ветеранський рух, PEN Ukraine та Зла мавка.
Лавреатом у номінації «Голоси» в категорії персоналій став Масі Найєм. Він є співзасновником Правозахисного центру для військових «Принцип», ветераном російсько-української війни. Був адвокатом і захисником свідків у справі про вбивство Катерини Гандзюк, представляв інтереси Дениса Бігуса у «справі Гладковського». Сьогодні займається правовою допомогою ветеранам та військовим російсько-української війни.
Журі відзначили його принципову, публічну та незламну позицію у справі захисту прав людини, гідності військовослужбовців і верховенства права навіть у часи війни. Як правозахисник, ветеран, і юрист, Масі Найєм говорить про найскладніше — про права військових, про межі повноважень держави у воєнний час, про необхідність зберігати людське в нелюдських обставинах. Нагороду від імені Масі Найєма отримувала Любов Галан, співзасновниця і виконавча директорка Правозахисного центру для військових «Принцип».
В короткому списку номінантів у цій категорії були також Тарас Чмут, Наріман Джелял, Євген Глібовицький, Леся Литвинова, Тетяна Терен та Максим Буткевич.
Як відбувалось визначення переможців?
Ми звернулись до 50 громадських організацій, установ, лідерів думок з проханням номінувати по 1 людині чи організації в кожній з 4 номінацій. Звісно, не можна було номінувати себе або ж пов’язані організації.
Таким чином утворився довгий список, який складався, в середньому, з 25-30 номінантів у кожній з категорій. Номінантів було менше, ніж тих, хто номінував, адже часто імена людей / назви організацій повторювались.
Фонд не впливав на те, яким буде список номінантів.
Ми укладали список з членів журі і домовлялися з ними ще до того, як отримали остаточний список номінантів. Звісно, оскільки членами журі ми обирали людей, які самі зробили значний внесок у розвиток громадянського суспільства в Україні, то їх імена, а також організації, які вони представляють, могли бути серед номінантів.
Для того, що уникнути конфлікту інтересів, журі не могли голосувати за себе, своїх безпосередніх колег або ж організації, які вони представляють.
Кожен з членів журі надали свій рейтинг з 10 номінантів у кожній з категорій, яких вони вважали найбільш достойними премії. Той, кого член журі розмістив на 10 місці отримував 1 бал, 9 місці – 2 бали тощо. Той, кого член журі розміщував на 1 місці – отримував 10 балів. Усі члени журі голосували анонімно, окремо одне від одного і до завершення оцінки не знали, хто іще входить до складу журі.
Після завершення оцінки ми рахували середній бал від членів журі, тобто ділили загальну кількість балів на 7, якщо усі журі могли голосувати відповідно до конфлікту інтересів, або, наприклад, на 6, якщо хтось не міг голосувати відповідно до політики конфлікту інтересів.
Працівники Фонду не впливали на оцінку, проте двоє членів Правління Фонду входили до складу журі.
До журі Премії увійшли:
- Володимир Єрмоленко – філософ, голова Правління Міжнародного фонду «Відродження», головний редактор UkraineWorld;
- Олександра Матвійчук – правозахисниця, очільниця Центру громадянських свобод, лавреатка Нобелівської премії миру;
- Максим Буткевич – правозахисник, журналіст, військовослужбовець;
- Леонід Фінберг – дослідник культури, директор Центру юдаїки та головний редактор видавництва “Дух і літера”;
- Ольга Айвазовська – експертка з виборчих процесів, голова правління Громадської Мережі «ОПОРА»;
- Олеся Островська-Люта – культурна менеджерка, директорка Мистецького арсеналу;
- Євген Бистрицький – філософ, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» у 1998-2017 роках.
