Минуло тридцять місяців з початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, а стійкість української держави та суспільства ще досі сприймається політиками, експертами та громадськістю в усьому світі як само собою зрозуміле явище та часто вживається як синонім до абстрактних «незламність» чи «потужність».
Крім цього, часто стійкість суспільства сприймається як даність та фактор, що залишається з Україною завжди та не потребує вимірювання й політик посилення. Таке ставлення неправильне й може призвести до проблем, адже стійке суспільство на початку повномасштабного вторгнення не ідентичне тому, що пережило майже три роки постійних шоків. Більш того не всі громади й на початку повномасштабного вторгнення були повноцінно підготовлені до шоків війни, проте вдало реагували та адаптувались.
У цьому матеріалі ми показуємо, що стійкість має конкретні компоненти, від яких може залежати майбутня реакція суспільства на шоки. Також ми починаємо дискусію про необхідність розробити методологію вимірювання стійкості на основі опитування жителів громад.
На основі опитування 2 662 респондентів із 12 громад із семи областей ми побачили, які соціальні групи мають гіршу оцінку стійкості, які компоненти стійкості суспільства є найбільш проблематичними та що може впливати на довіру респондентів до місцевої влади як на один із найважливіших компонентів успішного реагування на шоки війни.
Опитування репрезентативне для цих громад, використаний метод багатоступеневої вибірки з квотним відбором на останньому етапі. Опис вибірки є в додатку 1. Дослідження проведене в межах проєкту «Посилення спроможності громад для відбудови через пілотування їхньої взаємодії з університетами», який реалізується Альянсом українських університетів за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». В рамках опитування кожен університет дослідив одну громаду за єдиною методикою та анкетою. Повний звіт за результатами цього дослідження доступний за посиланням.
Джерело: Vox Ukraine
