Ольга Настіна, координаторка Центру правової інформації та консультацій у місті Біла Церква (Київська область), опублікувала на порталі "Правовий простір" статтю про те, як юристи Центру допомогли жінці оформити чорнобильське посвідчення 4-ї категорії
Ольга Настіна, координаторка Центру правової інформації та консультацій у місті Біла Церква (Київська область), опублікувала на порталі “Правовий простір” статтю про те, як юристи Центру допомогли жінці оформити чорнобильське посвідчення 4-ї категорії. Роботу Центру координує ГО “Правова єдність” за підтримки програмної ініціативи “Права людини та правосуддя” Міжнародного фонду “Відродження”.
Хто має бажання, той шукає можливість
Ольга Настіна
Не секрет, що люди дуже не люблять збирати купу довідок, навіть для того, щоб полегшити собі життя. Найчастіше можна почути, що краще так перетерпіти, без доплат, чи пільг, ніж бігати по всіх інстанціях, збиваючи ноги. Таку позицію, на жаль, вибирає більшість.
А коли люди зустрічаються з тим, що чиновники кажуть, що потрібний папірець отримати неможливо, то взагалі опускають руки та лише сваряться на бюрократичну машину. Та зустрічаються й справжні бійці за свої права, яким вдається зробити те, що здавалося нереальним.
Валентина Семенівна Коротка* дізналася, що те, що вона жила у місті Біла Церква 6 років після Чорнобильської аварії, дає їй право на отримання посвідчення особи, постраждалої від катастрофи, 4 категорії. Отже, вона вирішила врешті оформити це посвідчення, щоб вийти на 5 років раніше на пенсію.
Коли жінка почала збирати документи, виявилося, що необхідна довідка про реєстрацію місця проживання в Білій Церкві у ті роки. Але отримати її було неможливо: Валентина Семенівна жила тоді у місті без прописки. Інша людина, можливо, на цьому б зупинилася і сумлінно би працювала ще 5 років, лаючи всі “заморочки” нашої системи. Та ця жінка вирішила боротися за свою правду. Вона звернулася до Центру правової інформації та консультацій в місті Біла Церква, де розповіла, що жила весь цей час у батьків, з родиною та дітьми.
Запропонований юристом Центру Мариною Лисич вихід в даній ситуації був лише один – подавати заяву до суду про встановлення факту проживання у визначеному місті.
Для того, щоб підвередити факт свого проживання у Білій Церві, Валентина Семенівна знайшла не тільки свідків, які згодилися підтвердити у суді, що тоді вона жила з батьками, а й згадала, що її діти були на обліку у місцевій лікарні, отже, є й необхідні записи про це.
Після того як були зібрані всі необхідні докази, було підготовано відповідну заяву до суду.
Через два місяці розгляду вказаної заяви судом було прийнято рішення про встановлення факту проживання Валентини Семенівни на території посиленого радіологічного контролю, а саме в Білій Церкві.
А це значить, що вона зможе отримати, те що хотіла – оформити чорнобильське посвідчення 4 категорії. Сподіваємося, що його видача не затягнеться і в найближчому майбутньому Валентина Семенівна зможе вийти на пенсію за віком.
Отже, це гарний приклад боротьби за гарантовані державою права, який тепер легко наслідувати й іншим.
*Ім’я героїні змінено з етичних міркувань
Контакти:
ГО “Правова єдність”
(04563) 7 44 38
pravova.ednist@yandex.ru
