Наталя Козаренко, активістка Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров'я, опублікувала на порталі "Правовий простір" статтю про те, як матері допомогли захистити права дитини
Наталя Козаренко, активістка Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я, опублікувала на порталі “Правовий простір” статтю про те, як матері допомогли захистити права дитини. Допомогу жінці надав Центр правової інформації та консультацій у Херсоні, роботу якого координує Фонд милосердя та здоров’я за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження”.
Херсонські юристи захистили права матері та немовляти
Наталя Козаренко
Іноді законодавець, бажаючи максимально захистити інтереси однієї зі сторін правового конфлікту, створює для неї масу незручностей. Завдання юриста полягає у тому, щоб допомогти людині, знайти варіант вирішення проблеми за будь-яких обставин.
До Центру правової інформації та консультацій при Херсонському обласному Фонді милосердя та здоров’я, створеного за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження», звернулася херсонка Марина. Жінка розповіла, що офіційно перебувала у шлюбі в той момент, коли завагітніла від іншого чоловіка, з яким щасливо жила. Перед народженням дитини розлучення було оформлене. Але сталося горе – біологічний батько дитини помер, не встигнувши оформити потрібні для визнання батьківства документи. Марина потрапила в складну ситуацію.
Сімейний кодекс України передбачає, якщо дитина народжується у жінки, яка перебуває в офіційному шлюбі, то її батьком записується тільки чоловік. Шлюб з попереднім чоловіком був розірваний, але дитина народилася протягом 10 місяців після розлучення. Тобто батьком все одно вважається колишній чоловік. Тим більше, що справжній батько дитини в силу трагічних обставин вже не може боротися за визнання батьківства. Думку матері в цьому випадку законодавець не враховує. І в цьому полягає суть проблеми.
Таким чином, в момент реєстрації у відділі реєстрації актів цивільного стану батьком дитини записали колишнього чоловіка, пославшись на положення ст. 133 Сімейного Кодексу України.
Як бути, що робити, якщо «паперовий» батько дитини з Мариною відносин не підтримував, допомагати не збирався? Ситуація тупикова – звертатися за аліментами жінка в силу своєї порядності не планувала, отримувати державну допомогу не могла, так як офіційно у дитини є батько. Але навіть не матеріальне питання найбільше хвилювало Марину. Вона хотіла, щоб справжній батько дитини значився в документах. Тут питання в моралі, в пам’яті…
Та колишній чоловік на всі прохання Марини відмовитися від батьківства лише відмахувався, йому ці життєві проблеми були не цікаві. Сама ж Марина не могла ініціювати таку судову справу – законодавець обмежив її у правах.
Справа в тому, що згідно положень ст. 136 СК України, оспорити батьківство може особа, записана його батьком або біологічний батько. Мати дитини може бути ініціатором позову про оскарження батьківства, але тільки якщо хтось одночасно подає заяву про визнання його батьком. Пункт 2 ст. 138 СК встановлює категоричну вимогу: позов матері про виключення запису про її чоловіка, як батька дитини з актового запису про народження дитини, може бути задоволений лише у разі подання іншою особою заяви про його батьківство.
Юристи Центру, вивчивши питання, запропонували Марині такий ініціювати позов про стягнення аліментів на дитину з колишнього чоловіка. Розрахунок був на те, що небажання платити гроші на утримання чужої дитини підштовхне його подати позов про оскарження батьківства. Нажаль, іншого законного шляху вирішення проблеми матері та дитини не має. Й дійсно, колишній чоловік подав позов, Марина визнала його в повному обсязі, актовий запис про встановлення батьківства був виключений.
Безумовно, кажуть юристи, випадок, з яким вони зіткнулися – винятковий, але навряд чи поодинокий. Шкода, що закон не може врахувати всі нюанси. Чому законодавець фактично позбавив матір дитини права оспорювати батьківство, поставивши настільки категоричні умови?
Контакти:
Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров’я
(0552) 265 039
uapravokherson@gmail.com
***
Мета програми “Верховенство права” – підтримати ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на захист прав людини й основоположних свобод, сприяти підвищенню правової свідомості та громадської активності на центральному та місцевому рівнях.
