Розповідь про успішну інформаційну кампанію, метою якої було "відкрити" реанімацію для близьких хворих. Голивний результат - Наказ Міністерства охорони здоров’я України про відкритий допуск до пацієнта 24/7.
Катерина Булавінова (ЮНІСЕФ), Ірина Литовченко (БФ «Таблеточки»), Ірина Кудінова, Анастасія Леухіна, Анна Карашівська (ГІ «Бути поруч»), Ксенія Шаповал (МФВ), Анна Янченко (МОЗ).
Важливим компонентом роботи громадських активістів є інформаційні кампанії. Від якості їх проведення, часом, залежить до 90% успіху проекту чи ініціативи. І це колись добре сформулював Чак Паланік в романі «Вцілілий»: «Тебе просто не існує, якщо тебе не показують по телевізору».
Ефективна комунікаційна кампанія має велику кількість елементів і чітку послідовність дій, які приводять до успіху. Це: формулювання цілі кампанії, визначення цільової аудиторії, вибір джерел поширення інформації, пошук ресурсів та партнерів тощо. Слід зауважити, що цілі інформаційної кампанії можуть бути абсолютно різними – від продажу товару чи послуги, і аж до зміни ладу в країні.
Теорія на практиці
Рік тому низка громадських активістів з різних організацій: ГІ «Бути поруч», Асоціація батьків передчасно народжених дітей, БФ «Таблеточки», БФ «Лікар.Інфонд», МФ «Відродження» та ін. об’єдналися навколо болючої теми – відсутність доступу близьких до хворих, які знаходяться у відділеннях інтенсивної терапії. Ціль активістів була простою – відкрити двері реанімації.
В чому проблема?
В Україні де-юре не заборонено відвідувати і бути з хворими у реанімації. Проте, де-факто все залежить від головного лікаря чи окремих лікарів, які приймають рішення «впускати» чи «не впускати» і на скільки часу.
Основними аргументами противників «відкритої» реанімації є дві тези: «щоб було чисто» і «близькі заважають працювати лікарю». Проте активісти були переконані, що це відмовки й проблема, насправді, полягає у відсутності прозорості й підзвітності дій персоналу. Це стосується, з одного боку, співвідношення кількості необхідних для пацієнта ліків, і кількості, яку лікарі змушують близьких купувати. З іншого, закритість позбавляє відповідальності, адже близькі не знаю, що насправді відбувається з хворим. Ці дві обставини формують відсутність довіри до лікарів і до системи охорони здоров’я загалом.
Натомість активісти стверджують:
- Лікують не тільки ліки, але турбота й увага близької людини.
- Родичі мають право знати і розуміти дії медичного персоналу.
- Доступ родичів до реанімації є фактором підвищення дисципліни медиків.
Кроки до успіху
За рік роботи кампанія #пуститевреанимацию пройшла довгий шлях пошуку й використання різних методів впливу на ситуацію.
- Активісти залучили декількох народних депутатів, аби завдяки процедурі «звернення народного депутата» актуалізувати проблему і її вирішення у профільному міністерстві.
- Спричинення широкого суспільного розголосу, залучаючи журналістів та розповідаючи про історії конкретних людей, для яких «закрита» реанімація стала фатальною.
- Залучення міжнародних партнерів, зокрема ЮНІСЕФ, яка може давати закладам охорони здоров’я статус «Лікарня, доброзичлива до дитини» (таких за документами в Україні 465), але спільне перебування матері й дитини в реанімації практикуються лише в поодиноких закладах.
- Пошук аргументів у законодавстві. «Закрита» реанімація суперечить статті 9-й Конвенції ООН про права дитини (ратифікована Україною в 1991 р.); статті 6 Основ законодавства України про охорону здоров’я; статті 287 Цивільного кодексу України.
- Залучення юристів до спільної роботи над документом, який би враховував результати громадського обговорення та міг бути взятий за основу Міністерством охорони здоров’я України для подальшого напрацювання і набуття чинності.
Результат
29-го червня 2016 набув чинності Наказ Міністерства охорони здоров’я України №592 «Про затвердження Порядку відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії.
|
Було |
Стало |
|
|
Що далі?
На жаль, в Україні набуття чинності документу ще не означає його виконання. Тому активісти приступають до другого етапу кампанії #пуститевреанимацию, але вже спільно із МОЗ України
- Проінформувати всі ОДА та Управління охорони здоров’я про Наказ;
- Розробити та розіслати в медичні заклади всіх рівнів інформаційні матеріали. Для відвідувачів – про правила допуску і перебування в реанімації. А для медперсоналу – про алгоритм реалізації Наказу на практиці.
- Запуск веб-сайту reanimation.in.ua, на якому буде розміщено текст Наказу, усі інформаційні матеріали на цю тему, перелік контактів та «гарячих ліній» обласних управлінь охорони здоров’я, а також можливість консультації для пацієнтів, їхніх близьких, лікарів та представників адміністрації лікарень.
- Розробка моніторингу дотримання Наказу в медичних закладах.
Замість висновків
Успішна інформаційна кампанія – це вибудовування стратегії і тактики, які не дають миттєвих результатів. Проте, при правильному підході та послідовності дій, абсолютно реально досягти по сутнісних змін в країні, навіть у найскладніших сферах.
