“Ми ходимо з тобою одним містом, а, можливо, навіть однією вулицею, інколи я чую твої плітки, уривки фраз..”
Освітній центр прав людини у Львові провів інтерактивний тренінг, де через прямі ефіри та інтерактивні сторіз розповіли про ромську спільноту в Україні – про їхню історію, традицію співіснування ромів та українців ще до Другої Світової Війни та сьогодення ромів та ромок, історії яких як надихають, так і бувають трагічними.
Це 5-тиденний тренінг, до якого досі може долучитись абсолютно кожен просто зайшовши на Instagram сторінку Освітнього центру. На ній доступні записи ефірів, наприклад з Наталею Радіоновою, юристкою, яка розповіла про правові ньюанси, що стосуються життя ромів, а також 6 блоків у хайлайтс. Дуже зручний формат!
З якими викликами стикається ромська спільнота в Україні, якими були передумови “відгородження” від українського суспільства, чому для них багато прав є недоступними, та яким і чому є насправді суспільне становище ромів?
Це лише короткий список питань, на які ви знайдете відповіді на Інстаграм сторінці.
Як пишуть організатори цього інтерактивного проєкту у себе на сторінці: “Суспільство про ромів знає не так вже й багато, але натомість наші голови забиті стереотипами та страхами. За тиждень проєкту ми не змушуємо нікого любити ромів, зрештою навіть поважати навряд чи когось змусимо. Ми інформуємо, хто такі роми, як вони живуть, і пояснюємо, що незнання та інакшість не можуть ставати основою ненависті”.
З досвіду роботи Центру вороже ставлення до окремих суспільних груп або до дражливих тем найчастіше зумовлене тим, що воно сформоване на голому стереотипі. Відверто кажучи, швидше за все більшість мешканців та мешканок Львова не відразу зрозуміють, хто такі роми, а коли зрозуміють, про кого йдеться, то усі знання та асоціативний ряд зводитимуться до “Привокзальний, тримати гаманець при собі, заважають на літніх терасах, душевно співають”.
Не дивно, що так багато ромів лишається дуже відстороненими від української спільноти. Хоча колись до Другої Світової існувала гарна й доволі плідна традиція співіснування: влітку роми вели кочовий спосіб життя, а в зимній холодний період українці часто ділили з ними власну оселю, за що роми допомагали українським селянам орати грунт навесні.
Можна ще дуже багато розповідати, що ми самі наслухалися й начиталися в Інстаграмі Освітнього центру про ромів, та краще буде вам самим зайти і на власні вуха почути історії від юристок, які працюють з ромами, чи то від самих ромок, які добряче можуть вас здивувати.
Втім, однією історією від Наталії Родіонової ми не можемо не поділитися, оскільки вам точно буде важко лишитись байдужими до неї.
Уявіть – ви народжуєтесь в ромській сім’ї. Пологи відбулись в поселенні, адже звертатись до лікарні складно, особливо коли ти без документів і не можеш їх отримати. І ось ви, маленька людина, народжуєтеся і ростете без документів, без такого необхідного свідоцтва про народження. Якось вам навіть вдається один день відвідати школу. Але на тому все завершується, адже на вас просто всі кричать, кепкують і ніхто її не захищає. Навряд чи ви б хотіли в таку школу ходити з власної волі. А далі, в таких життєвих умовах, якесь казкове продовження, щасливий фінал є майже неможливими. Власне, у 16 років вас, ромську дівчину, вже вагітну, затримують за дрібну крадіжку і дають 6 років неволі.
Це лише одна з дуже багатьох історій, в яких ми намагаємось відразу обвинувачувати саме таку людину, ромку, і навіть не хочемо спробувати поставити себе на її місце. Адже елементарно відсутність документів, що засвідчують особу, відбирають можливості, якими вони могли скористатись роми – чи то соціальні виплати, для тих як ця майже осиротіла дівчина, чи то навіть можливість працевлаштування. А отже – можливість мати можливість купувати собі їжу та одяг.
Тому може відкинемо стереотипи й краще познайомимось? Тисни сюди і гортай по порядку.
