Юридична клініка – місце, де вчаться лікувати суспільство         На схоластичність навчання в юридичних ВНЗ давно вже скаржаться не тільки студенти-двієчники. Навіть найбільшим відмінникам, які були "на ти" із теорією, доводиться переживати невеличкий шок, коли вони починають на практиці застосовувати здобуті знання. Клієнти – живі люди із неповторними характерами, які створюють безліч ситуацій, що потребують негайного і кваліфікованого втручання фахівця. Проте таємничість стосунків із ними для багатьох студентів-юристів лишається чимось на зразок загадкової… першої шлюбної ночі.          І Всеукраїнська олімпіада юридичних клінік з інтерв’ювання клієнтів, проведення якої 11-12 лютого ц.р. стало можливим завдяки організаторським старанням працівників Благодійного фонду "Правничі ініціативи", фінансової підтримки Американської асоціації юристів, сприяння Міжнародного фонду "Відродження" та Асоціації юридичних клінік України не випадково відбувалась на базі Національного університету "Острозька академія". І не тільки тому, що тут успішно діє заснована у 2000 р. "Юридична клініка "Pro bono" (з латинської – "заради добра"), що залучає талановитих студентів до якісно нового виду практики через забезпечення ними права на отримання безоплатної правової допомоги найбільш вразливим верствам населення. Втілити цей та цілу низку інших благородних задумів у життя вдалося завдяки зорганізованій під егідою Благодійного Фонду "Правничі ініціативи" напрочуд мобільній групі ентузіастів. Пліч-о-пліч на цій просвітницькій ниві працюють викладачі та студенти – явище в наш час можливе, але, на жаль, рідкісне. Окрім цього, до інших напрямів реалізації місії Фонду належить робота над програмами "Практичне право", науково-практична конференція "Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні, програма "Центр підвищення кваліфікації вчителів права загальноосвітніх шкіл", видання громадсько-політичної газети просвітницького характеру "Правозахисник" тощо.         Власне ідея створення таких клінік не нова: прообрази цих студентських майстерень самовдосконалення з’являються ще у ХІХ ст. Проте, якщо ви хочете наочно переконатися, що все хороше нове – це давно забуте старе, то вам слід хоча б просто подивитися на відроджену "Острозьку академію". Скажу відверто, що для багатьох її гостей проблема полягає у тому, що розповідь про побачене і почуте у її стінах на якомусь етапі стає схожою на емоційні оповіді середньовічних мандрівників про екскурсію "за три моря". Це і бентежить ту публіку, яка виховувалась у мегаполісах і звикла захоплюватись тим, що принаймні є "найбільшим у Європі". Окрім того, на цьому етапі розповіді варто наголосити, що будь-які лестощі дратують і навіть ображають людей, які знають: час, відведений їм для улюбленої справи, надто дорогоцінний, аби дозволити собі витрачати його на брехунів.         Проте не боюсь перебільшити хоча б тому, що сама роль Академії в історії особлива – це, як відомо, перший вищий навчальний заклад східнослов’янських народів, заснований у 1576 р. князем Василем-Костянтином Острозьким. Сучасна Академія є правонаступницею древньої і розміщена у приміщеннях, яким не одна сотня років. Коли у 1994 р., після знаменного Указу Президента України Л. Кравчука, зайшла мова про її відродження, то нагромадження руїн легше було знести і побудувати, як у нас зазвичай ведеться, "пристойний макет" історичної пам’ятки. На щастя, завдяки титанічним зусиллям ентузіастів її було врятовано. Тепер кожен, хто має нагоду перебувати тут, може переконатися, що інколи й мовчазне каміння може чимало повідати тим, хто хоче і вміє слухати. Принаймні учасники олімпіади особисто переконалися у цьому, особливо після екскурсії, яку люб’язно провів ректор Академії, доктор психологічних наук, професор Ігор Пасічник.         Від здобутих вражень довго не можна оговтатись, адже кожен закуток тут має свою цікаву історію: таємничі підвали, галерея картин, безцінні древні рукописи і стародруки, фотографії…усе викликає захоплення і благоговіння подібне до того, яке відчуває людина у храмі. До речі, одне із тутешніх див – знаменита конгрегаційна зала із особливою акустикою. Такий собі храм у храмі науки. Призначення його унікальне: тут проходять церемонії посвячення у спудеї Академії, служба Божа, а також відбуваються інші урочистості. Ініціали фундаторів і жертводавців на відродження святині викарбувані у вітражах: з-поміж шанованих і достойних – три президенти незалежної України. Безумовно, ідея організаторів Всеукраїнської олімпіади юридичних клінік про проведення її саме в м. Острозі знайшла не тільки розуміння, але й захоплення в учасників змагань – студентів юридичних ВНЗ 3-4 рівня акредитації, які є консультантами юридичних клінік. Це переважно стало можливим завдяки організаторським зусиллям менеджера програми "Верховенство права" та "Фонду правової допомоги в Україні" Міжнародного фонду "Відродження" пана Маркіяна Дулеби.         До речі, не тільки юні таланти, але й члени журі приїхали сюди із різних куточків України, що було однією із підстав напрочуд цікавого і щирого спілкування. Окрім того, господарі, як з’ясувалося, виявилися такими невгамовними благодійниками від природи, що показали приклад біблейської гостинності. Завдячуючи викладачу кафедри правосуддя НУ "Острозька академія" Василю Самолюку, президенту благодійного фонду "Правничі ініціативи" Артему Філіп’єву, заступнику міського голови Острога з питань європейської інтеграції Ігорю Волянику, менеджеру по зв’язках із громадськістю благодійного фонду "Правничі ініціативи" Дарії Зінчук, директору юридичної клініки "Pro bono" Олегу Фурманчуку та багатьом іншим ентузіастам гості дійсно почувалися "як удома".        У першому турі на основі жеребкування команди розподілилися на окремі групи по три. Воістину марафонське змагання проходило у вигляді імітування інтерв’ювання в юридичному офісі за участю двох студентів-консультантів та клієнта, якого грає запрошений актор. Отож, юні, але вже такі досвідчені юристи, повинні були з’ясувати необхідну інформацію, дослідити із клієнтом обставини справи та сутність проблеми, і водночас – спрямувати його прагнення на виконання спільної стратегії подальшої роботи. Тобто, як бачимо, знання однієї букви закону дещо замало для того щоб заволодіти "розумом і серцем" вибагливого відвідувача юридичної клініки. З-поміж інших, визначених правилами критеріїв оцінювання, поважне журі брало до уваги й такі: вміння слухати, ставити запитання, аналізувати ситуацію як під час, так і після інтерв’ювання, планувати роботу над справою і успішно взаємодіяти із колегою для досягнення максимальної ефективності командної роботи.        Той ентузіазм, із яким команди-учасники взялися до вирішення конкретних проблем, вартий не лише подиву і захоплення, але хорошого сценарію для фільму про мистецтво бути юристом: від прагнення із максимальною вигодою для усіх організувати простір робочого кабінету, до одночасного надання клієнту не тільки якісної юридичної консультації, а й психологічної реабілітації. Судді змушені були шляхом окремих позначок у нотатках реагувати на кожну якісну зміну у поведінці учасників інтерв’ювання, позаяк вибирати талантів з-поміж талантів – справа не із легких. По завершенні першого туру змагань на тих гостей, які ще не збагнули, що тут полюбляють неординарний підхід в усьому, чекав сюрприз: можливо, десь академії починаються із вішалки, але в Острозі вона починається…театром. Гідні своїх славних попередників спудеї силою мистецтва змусили запрошених забути, що вони просто глядачі. Деякі із них, особливо судді, так замислитися над філософською проблемою вибору, що по завершенні вистави воліли вийти на вулицю і глянути на зоряне небо.        Завдання ж для фінального туру, який відбувався наступного дня, були дещо ускладнені. Інтерв’ювання проводилось за участю англомовного клієнта, та й справа його гідна того, аби над її суттю помізкували досвідчені юристи. До того ж цікавий "попався" клієнт: "міцний горішок", що хоче всього і водночас. Проте на диво учасники змагання виглядали більш впевнено, а командна гра була особливо сильною. Таким чином, ускладнилося завдання і для суддів. Після того, як були зважені всі "за" і "проти", шляхом голосування визначено переможців. Дипломом першого ступеня нагороджено одну із двох команд НУ "Острозька академія", що вийшла до фіналу. Судді одностайно зійшлися на думці, що саме панянки Юлія Березюк та Наталія Загорулько репрезентуватимуть Україну на відповідному міжнародному конкурсі, що згодом має відбуватися у Великій Британії. Дипломи другого ступеня отримали команди: Львівського Національного університету; НУ "Острозька Академія" та Донецького Національного університету.         Прагнення цих людей бути першими завдяки власному таланту, освіченості і наполегливості просто вражає і дає надію на те, що складний і звивистий шлях українського суспільства до побудови правової держави може значно скоротитися. Безперечно, можна погодитись із думкою пана Філіп’єва, що є одним із натхненників студентської юридичної клініки у Острозі: професія лікаря і юриста мають чимало спільного: перший покликаний лікувати людей від хвороб, а другий – суспільство. Певно, за тієї умови, що люди не йтимуть до юридичної контори, як до стоматологічного кабінету – в крайньому випадку і долаючи невпевненість, а навпаки – при найменшій потребі захисту своїх прав та інтересів. А якщо вже наші юні колеги горді усвідомленням того, що вони за професією юристи, але за покликанням – правники, то не складно передбачити за такої умови, що й клієнт для них "уже дозрів"…   Гаращук Микола "Юридична газета" © 2002-2006 Видавнича організація "Юстініан" http://www.justinian.com.ua/narticle.php?id=2055  

Юридична клініка – місце, де вчаться лікувати суспільство

        На схоластичність навчання в юридичних ВНЗ давно вже скаржаться не тільки студенти-двієчники. Навіть найбільшим відмінникам, які були “на ти” із теорією, доводиться переживати невеличкий шок, коли вони починають на практиці застосовувати здобуті знання. Клієнти – живі люди із неповторними характерами, які створюють безліч ситуацій, що потребують негайного і кваліфікованого втручання фахівця. Проте таємничість стосунків із ними для багатьох студентів-юристів лишається чимось на зразок загадкової… першої шлюбної ночі.

         І Всеукраїнська олімпіада юридичних клінік з інтерв’ювання клієнтів, проведення якої 11-12 лютого ц.р. стало можливим завдяки організаторським старанням працівників Благодійного фонду “Правничі ініціативи”, фінансової підтримки Американської асоціації юристів, сприяння Міжнародного фонду “Відродження” та Асоціації юридичних клінік України не випадково відбувалась на базі Національного університету “Острозька академія”. І не тільки тому, що тут успішно діє заснована у 2000 р. “Юридична клініка “Pro bono” (з латинської – “заради добра”), що залучає талановитих студентів до якісно нового виду практики через забезпечення ними права на отримання безоплатної правової допомоги найбільш вразливим верствам населення. Втілити цей та цілу низку інших благородних задумів у життя вдалося завдяки зорганізованій під егідою Благодійного Фонду “Правничі ініціативи” напрочуд мобільній групі ентузіастів. Пліч-о-пліч на цій просвітницькій ниві працюють викладачі та студенти – явище в наш час можливе, але, на жаль, рідкісне. Окрім цього, до інших напрямів реалізації місії Фонду належить робота над програмами “Практичне право”, науково-практична конференція “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні, програма “Центр підвищення кваліфікації вчителів права загальноосвітніх шкіл”, видання громадсько-політичної газети просвітницького характеру “Правозахисник” тощо.

        Власне ідея створення таких клінік не нова: прообрази цих студентських майстерень самовдосконалення з’являються ще у ХІХ ст. Проте, якщо ви хочете наочно переконатися, що все хороше нове – це давно забуте старе, то вам слід хоча б просто подивитися на відроджену “Острозьку академію”. Скажу відверто, що для багатьох її гостей проблема полягає у тому, що розповідь про побачене і почуте у її стінах на якомусь етапі стає схожою на емоційні оповіді середньовічних мандрівників про екскурсію “за три моря”. Це і бентежить ту публіку, яка виховувалась у мегаполісах і звикла захоплюватись тим, що принаймні є “найбільшим у Європі”. Окрім того, на цьому етапі розповіді варто наголосити, що будь-які лестощі дратують і навіть ображають людей, які знають: час, відведений їм для улюбленої справи, надто дорогоцінний, аби дозволити собі витрачати його на брехунів.

        Проте не боюсь перебільшити хоча б тому, що сама роль Академії в історії особлива – це, як відомо, перший вищий навчальний заклад східнослов’янських народів, заснований у 1576 р. князем Василем-Костянтином Острозьким. Сучасна Академія є правонаступницею древньої і розміщена у приміщеннях, яким не одна сотня років. Коли у 1994 р., після знаменного Указу Президента України Л. Кравчука, зайшла мова про її відродження, то нагромадження руїн легше було знести і побудувати, як у нас зазвичай ведеться, “пристойний макет” історичної пам’ятки. На щастя, завдяки титанічним зусиллям ентузіастів її було врятовано. Тепер кожен, хто має нагоду перебувати тут, може переконатися, що інколи й мовчазне каміння може чимало повідати тим, хто хоче і вміє слухати. Принаймні учасники олімпіади особисто переконалися у цьому, особливо після екскурсії, яку люб’язно провів ректор Академії, доктор психологічних наук, професор Ігор Пасічник.

        Від здобутих вражень довго не можна оговтатись, адже кожен закуток тут має свою цікаву історію: таємничі підвали, галерея картин, безцінні древні рукописи і стародруки, фотографії…усе викликає захоплення і благоговіння подібне до того, яке відчуває людина у храмі. До речі, одне із тутешніх див – знаменита конгрегаційна зала із особливою акустикою. Такий собі храм у храмі науки. Призначення його унікальне: тут проходять церемонії посвячення у спудеї Академії, служба Божа, а також відбуваються інші урочистості. Ініціали фундаторів і жертводавців на відродження святині викарбувані у вітражах: з-поміж шанованих і достойних – три президенти незалежної України. Безумовно, ідея організаторів Всеукраїнської олімпіади юридичних клінік про проведення її саме в м. Острозі знайшла не тільки розуміння, але й захоплення в учасників змагань – студентів юридичних ВНЗ 3-4 рівня акредитації, які є консультантами юридичних клінік. Це переважно стало можливим завдяки організаторським зусиллям менеджера програми “Верховенство права” та “Фонду правової допомоги в Україні” Міжнародного фонду “Відродження” пана Маркіяна Дулеби.

        До речі, не тільки юні таланти, але й члени журі приїхали сюди із різних куточків України, що було однією із підстав напрочуд цікавого і щирого спілкування. Окрім того, господарі, як з’ясувалося, виявилися такими невгамовними благодійниками від природи, що показали приклад біблейської гостинності. Завдячуючи викладачу кафедри правосуддя НУ “Острозька академія” Василю Самолюку, президенту благодійного фонду “Правничі ініціативи” Артему Філіп’єву, заступнику міського голови Острога з питань європейської інтеграції Ігорю Волянику, менеджеру по зв’язках із громадськістю благодійного фонду “Правничі ініціативи” Дарії Зінчук, директору юридичної клініки “Pro bono” Олегу Фурманчуку та багатьом іншим ентузіастам гості дійсно почувалися “як удома”.

       У першому турі на основі жеребкування команди розподілилися на окремі групи по три. Воістину марафонське змагання проходило у вигляді імітування інтерв’ювання в юридичному офісі за участю двох студентів-консультантів та клієнта, якого грає запрошений актор. Отож, юні, але вже такі досвідчені юристи, повинні були з’ясувати необхідну інформацію, дослідити із клієнтом обставини справи та сутність проблеми, і водночас – спрямувати його прагнення на виконання спільної стратегії подальшої роботи. Тобто, як бачимо, знання однієї букви закону дещо замало для того щоб заволодіти “розумом і серцем” вибагливого відвідувача юридичної клініки. З-поміж інших, визначених правилами критеріїв оцінювання, поважне журі брало до уваги й такі: вміння слухати, ставити запитання, аналізувати ситуацію як під час, так і після інтерв’ювання, планувати роботу над справою і успішно взаємодіяти із колегою для досягнення максимальної ефективності командної роботи.

       Той ентузіазм, із яким команди-учасники взялися до вирішення конкретних проблем, вартий не лише подиву і захоплення, але хорошого сценарію для фільму про мистецтво бути юристом: від прагнення із максимальною вигодою для усіх організувати простір робочого кабінету, до одночасного надання клієнту не тільки якісної юридичної консультації, а й психологічної реабілітації. Судді змушені були шляхом окремих позначок у нотатках реагувати на кожну якісну зміну у поведінці учасників інтерв’ювання, позаяк вибирати талантів з-поміж талантів – справа не із легких. По завершенні першого туру змагань на тих гостей, які ще не збагнули, що тут полюбляють неординарний підхід в усьому, чекав сюрприз: можливо, десь академії починаються із вішалки, але в Острозі вона починається…театром. Гідні своїх славних попередників спудеї силою мистецтва змусили запрошених забути, що вони просто глядачі. Деякі із них, особливо судді, так замислитися над філософською проблемою вибору, що по завершенні вистави воліли вийти на вулицю і глянути на зоряне небо.

       Завдання ж для фінального туру, який відбувався наступного дня, були дещо ускладнені. Інтерв’ювання проводилось за участю англомовного клієнта, та й справа його гідна того, аби над її суттю помізкували досвідчені юристи. До того ж цікавий “попався” клієнт: “міцний горішок”, що хоче всього і водночас. Проте на диво учасники змагання виглядали більш впевнено, а командна гра була особливо сильною. Таким чином, ускладнилося завдання і для суддів. Після того, як були зважені всі “за” і “проти”, шляхом голосування визначено переможців. Дипломом першого ступеня нагороджено одну із двох команд НУ “Острозька академія”, що вийшла до фіналу. Судді одностайно зійшлися на думці, що саме панянки Юлія Березюк та Наталія Загорулько репрезентуватимуть Україну на відповідному міжнародному конкурсі, що згодом має відбуватися у Великій Британії. Дипломи другого ступеня отримали команди: Львівського Національного університету; НУ “Острозька Академія” та Донецького Національного університету.

        Прагнення цих людей бути першими завдяки власному таланту, освіченості і наполегливості просто вражає і дає надію на те, що складний і звивистий шлях українського суспільства до побудови правової держави може значно скоротитися. Безперечно, можна погодитись із думкою пана Філіп’єва, що є одним із натхненників студентської юридичної клініки у Острозі: професія лікаря і юриста мають чимало спільного: перший покликаний лікувати людей від хвороб, а другий – суспільство. Певно, за тієї умови, що люди не йтимуть до юридичної контори, як до стоматологічного кабінету – в крайньому випадку і долаючи невпевненість, а навпаки – при найменшій потребі захисту своїх прав та інтересів. А якщо вже наші юні колеги горді усвідомленням того, що вони за професією юристи, але за покликанням – правники, то не складно передбачити за такої умови, що й клієнт для них “уже дозрів”…

Гаращук Микола

“Юридична газета”

© 2002-2006 Видавнича організація “Юстініан”

http://www.justinian.com.ua/narticle.php?id=2055

			Ліана Мороз, менеджер програми “Верховенство права” тел: +380 (44) 482 03 63 | факс: +380 (44) 486 76 29 eлектронна пошта: moroz@irf.kiev.ua офіс: м. Київ, вул. Артема, 44, кім. 1