8 липня у Києві відбулась Третя щорічна еко-конференція в межах Ініціативи з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні (EPAIU). Цього разу центральною темою події стало екологічне мислення та екологічна культура в громадах.
“Насамперед нам слід визнати, що питома вага питання довкілля нестримно зростає. Навіть не зважаючи на те, що у нас завжди були серйозні підстави думати про екологію: у нас був Чорнобиль, була і частково залишається базована на старих технологіях важка промисловість, та багато інших факторів, які завжди змушували нас думати про довкілля, та останні роки дають нам не менш серйозний поштовх для екологічного мислення. Можемо говорити, що питання захисту й відновлення довкілля стануть ядром політики як на глобальному, так і на національному й регіональному рівнях”, – поділився думками під час конференції Олександр Сушко, виконавчий директор Фонду “Відродження”.
Про які сталі екологічні практики можна говорити в Україні? Та який досвід Швеції можемо перейняти ми? Чи відносяться громади до захисту довкілля стратегічно та як відбувається таке планування? Чи виконуються місцеві екологічні програми, в чому проблеми та яким чином громадськість може впливати на це? Що робити громадам з великими промисловими забруднювачами на місцевому рівні? Та зрештою – наскільки громадам близьке “еко-мислення” та від чого залежить запит місцевих мешканців на чисте довкілля?
Про все це говорили учасники конференції, які представляли найрізноманітніші еко-організації з різних регіонів: Полтави, Маріуполя, Одеси, Ужгорода, Вознесенська, Львова, Кривого Рога, Чернігова, Луцька, та звісно Києва.
“В основу цієї конференції було покладено очікування, що потужні дієві організації громадянського суспільства і громади мають дуже важливу роль у тому, щоб довкілля в Україні ставало більш дружнім та безпечним. Щоб політики могли трансформуватися у практики. А на рівні повсякденного життя – щоби громади могли якомога краще використовувати можливості, які для них відкриваються через реформи, через децентралізацію”, – зазначила Інна Підлуська, заступниця виконавчого директора Фонду “Відродження”.
Формулюючи програму конференції, організатори вирішили поглянути як на систему, так і на те, як взагалі поводяться самі мешканці громад: і у великих містах, і в невеликих селищах.
Тому перший блок конференції був присвячений стратегічним підходам до збереження довкілля. Зокрема говорили про цілі Європейського Зеленого Курсу для громад; залучення фахівців-екологів до процесу стратегування; забезпечення інфраструктури у громадах, яка унеможливлює забруднення довкілля: ефективний менеджмент відходів, прозорий генплан розвитку населеного пункту тощо.
Другий великий блок стосувався саме просвітницької діяльності і те, як формується “екологічне мислення” і “екологічна культура”: З чого починати «поширювати» еко-культуру і еко-мислення в громаді? Як переорієнтовувати шкідливі для довкілля і здоров‘я мешканців традиції, що склалися в громаді? Якою є просвітницька діяльність ІГС у співпраці з громадою? Та багато іншого.
“Як називається наша конференція? Еко-культури та еко-мислення. І культура, і мислення – це системні підходи. Ви не можете бути культурними півтори години в день. Ви не можете бути культурними три роки із свого життя. Якщо ви дійсно мислите, якщо ви дійсно культурна людина – це системний підхід. І формування цієї культури та мислення теж має бути системним. Я закликаю усі організації, щоб вони у свої роботі, яка б вона не була – глобальна чи локальна, підходили системно”, – поділився Максим Стравінський з ГО “Екопарк Осокорки”.
Тетяна Кухаренко, менеджерка Екологічної Ініціативи, розповіла про ідею цьогорічної конференції:
“Третю щорічну конференцію ми запланували саме таким чином, щоб звернути увагу на громадськість і на кожного із нас: що можемо ми, щоб поліпшити стан довкілля навколо нас?
Сама ідея виникла з розмов з колегами про те, що ми багато покладаємося на політичну волю влади та законодавство України, маючи на увазі системний підхід до збереження нашої природи. Тим не менше, як ми уже потім побачили на прикладі багатьох проєктів, дуже багато залежить саме від впровадження екологічного мислення, екологічної культури, зміни нашого, зокрема, традиційного мислення та підходів до використання природних ресурсів. Тут йдеться про те, як ми взагалі поводимося в побуті та які наші екологічні звички? Адже вони повинні бути видиміу повсякденному житті, і над ними треба працювати буквально кожного дня. Якщо дитина з самого малечку буде бачити і в сім’ї, і в своєму оточенні підходи, які є дбайливими щодо довкілля, то потім буде легше впроваджувати будь які закони у цілому суспільстві. Тому має бути певний запит на зміну систем не лише зверху, а й знизу, від людей, від самої громади. Якщо цей процес буде зустрічним,тоді ми спільно з владою досягнемо потрібнихрезультатів”.
Як зазначив Олександр Сушко:
“На сьогодні навіть немає дискусії про те, а чи треба займатись екологічними питаннями. Якщо кілька років тому була така дискусія між тими, хто був занепокоєний проблемамидовкілля і тими, хто був більш легковажний до цього, то зараз вже не треба доводити, що це важливо. Але в той же час не так очевидним є, що саме треба робити. Тому що якихось універсальних рецептів, заздалегідь виписаних і перевірених практикою, людство ще не напрацювало. І навіть найкращі практики не завжди автоматично переносяться на інше середовище, особливо з досвіду багатих країн – на досвід бідніших країн. Ми розуміємо, що впровадження серйозної і дієвої екологічної політики не є дешевим, воно вимагатиме величезних ресурсів та високої якості планування”.
Крім того, під час останньої панельної дискусії, присвяченої саме екологічному мисленню, Максим Стравінський, зауважив, що на одному з нещодавніх засідань РНБО, Президент України Володимир Зеленський звернувся до членів РНБО, окресливши три головні виклики та загрози для нашої країни, до яких треба докласти максимальних зусиль. Це війна, корупція та екологічна загроза. За результатами цього засідання був підписаний Указ Президента №111.
Разом з тим, ми розуміємо, яку важливу роль для подолання викликів мають міцні партнерства.Тому не випадково, що саме Швеція підтримує цю Екологічну Ініціативу, в межах якої відбулась конференція. Адже у сфері захисту довкілля Швеція має найкращі практики.
Під час конференції Надзвичайний та Повноважний Посол Швеції в Україні Тобіас Тиберг розповів про те, як Швеція досягла таких результатів у сфері захисту довкілля та які секрети:
“Говорячи про ситуацію у Швеції і те, як ми досягли таких результатів, я хочу в першу чергу погодитись зі словами Олександра Сушка, що не можна так просто взяти і перекласти досвід однієї країни на іншу. Я не впевнений, чи наша модель на сьогодні підходить Україні. Та я можу поділитись кількома спостереженнями, над якими цікаво подумати. Говорячи про Швецію, є три визначальні речі. Перше – це сильне громадянське суспільство. І тут я не кажу про конкретні організації й інституції, тут радше мається на увазі “звичка до колективних дій”. Друге – це організоване політичне середовище, яке має сильні політичні партії та може занепокоєння громадськості перетворювати в політичні дії й політики. Крім того, ще з 70-тих у нас існує екологічна партія, яка просуває питання довкілля. Третім важливим компонентом є освіта та обізнаність”.
На завершення хочемо поділитися враженнями учасниці конференції Ірини Гайдучик з Волинського інституту права у м. Луцьк, про подію:
“Ця конференція є дуже хорошою можливістю почути та дізнатись про еко-ініціативи інших територіальних громад, організацій та їхні практики, які можна переймати, як в побутовому плані, так і для професійної діяльності. Вважаю, що такі конференції потрібно частіше організовувати та підіймати актуальнітеми, тому що екологія сьогодні – це вже не тренд, а необхідність.”
Відео-трансляцію події можна проглянути тут.
Ми почали з дуже короткої розповіді про те, як пройшла Третя щорічна конференція EPAIU. Тому незабаром очікуйте більше цікавих матеріалів про подію, яка виявилась дуже насиченою.
* «Ініціатива з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні» (Environmental Policy and Advocacy Initiative for Ukraine (EPAIU) є чотирирічним проектом, який виконується Міжнародним фондом «Відродження» (МФВ) з 2019 року за фінансової підтримки Швеції. Метою Ініціативи є сприяння сталому розвитку громадських організацій – інституційно спроможних, з доброчесним управлінням, підзвітних та визнаних в екологічній спільноті – які зможуть сприяти реформам в Україні через впровадження екологічних політик і здійснення адвокаційних заходів на захист довкілля.
