За словами фахівців, громадськості відведено важливу роль у реалізації Національного превентивного механізму (НПМ) в Україні, і з часом ця роль буде тільки зростати
Громадськості відведено важливу роль у реалізації Національного превентивного механізму (НПМ) в Україні, і з часом ця роль буде тільки зростати. Про це заявили учасники робочої зустрічі моніторів НПМ, яка відбувалася 19-21 липня в Києві. Захід провела Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціація УМДПЛ), Асоціація незалежних моніторів місць несвободи, Харківський інститут соціальних досліджень (ХІСД) і Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження”.
Як зауважив під час зустрічі голова Асоціації незалежних моніторів Андрій Черноусов, НПМ – це передусім нові можливості для громадянського суспільства реально запобігати тортурам і жорстокому поводженню в місцях несвободи. Ці можливості громадськість отримала після ухвалення 2012 року закону “Про внесення змін до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»” щодо Національного превентивного механізму.
Суть НПМ полягає в регулярних візитах без попередження до місць несвободи, які здійснюють представники Омбудсмана спільно з громадськими активістами (така модель отримала назву “Омбудсман+”).
“Це означає, що адміністрація будь-якого з 6 тис. місць несвободи може очікувати незалежних ревізорів у будь-який момент. Такий підхід має превентивну функцію і дає змогу запобігати застосуванню тортур чи нелюдському поводженню”, – пояснює Юрій Бєлоусов, представник Уповноваженого з прав людини з питань реалізації Національного превентивного механізму.
За словами Романа Романова, директора програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження”, надзвичайно важливим є той факт, що громадськість уперше отримала можливість безперешкодно контролювати дотримання прав людини в місцях несвободи. “Якщо раніше відповідальність за перебування людей було покладено на відповідну установу, на Міністерство, якому ця установа підпорядковується, а контрольна функція належала прокуратурі, то сьогодні Національний превентивний механізм передбачає те, що ми всі – громадяни України – можемо на власні очі пересвідчитися, чи дотримують права наших співгромадян у місцях несвободи” – стверджує він.
“Моніторинг дає нам змогу подивитися на світ “із-за ґрат”, як це бачать люди, яких там утримують”, – сказав виконавчий директор Асоціації УМДПЛ Вадим Пивоваров. Тому, на його думку, монітори є своєрідним “рупором” в озвученні проблем, про які адміністрація місць несвободи не наважувалася говорити, і в донесенні цих проблем до державних органів і суспільства.
За словами директора Харківського інституту соціальних досліджень Дениса Кобзіна, особливість Національного превентивного механізму в тому, що це не контрольний чи каральний орган, а радше такий, що допомагає та сприяє розвитку й роботі того чи іншого закритого закладу. “Це поштовх до інновацій у систем місць несвободи, в тому числі на законодавчому рівні”, – сказав він.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська під час зустрічі зауважила, що система Національного превентивного механізму вже зарекомендувала себе як дієва. До роботи Офісу Уповноваженого в цьому напрямі долучаються нові активні представники громадськості, регулярно відбуваються моніторингові візити до місць несвободи, а повторні візити доводять, що від відвідувань є суттєвий позитивний ефект.
“З часом роль “плюсів”, тобто громадськості, буде тільки зростати. Думаю, років за десять ця система еволюціонує від моделі “Омбудсмен+” до “+Омбудсмен”. І тоді громадські активісти зможуть відвідувати місця несвободи самостійно, без представників Уповноваженого”, – наголосила Валерія Лутковська.
Нагадаємо, 2006 року Україна ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. Завдяки цьому запрацював Національний превентивний механізм – система регулярних відвідувань місць несвободи, які здійснюють незалежні органи задля недопущення катувань і жорстокого чи принизливого поводження з людьми, яких там утримують.
Існують мінімальні стандарти утримання, які перевіряють монітори. Це, наприклад, площа в кімнаті, яка припадає на одну людину, вентиляція, можливість вийти на свіже повітря, освітлення, стан вбиралень тощо. Монітори місць несвободи мають право віч-на-віч спілкуватися з людьми, які перебувають у місцях несвободи.
Контакти:
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини
в діяльності правоохоронних органів
umdpl.association@gmail.com
***
Мета програми “Верховенство права” – підтримати ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на захист прав людини й основоположних свобод, сприяти підвищенню правової свідомості та громадської активності на центральному та місцевому рівнях.
