У виданні "Буковинське віче" опубліковано інтерв'ю Лесі Воронюк із соціальною працівницею в Італії Світланою Ткачук про роботу будинків для престарілих у цій країні
У виданні “Буковинське віче” опубліковано інтерв’ю Лесі Воронюк із соціальною працівницею в Італії Світланою Ткачук про роботу будинків для престарілих у цій країні. Матеріал підготовано за підтримки Європейської програмної ініціативи Міжнародного фонду “Відродження”.
Геріатричні пансіонати Італії: all inclusive
Леся Воронюк
Про стандарти в будинках для пристарілих розповідає італійський соціальний працівник Світлана Ткачук.
– Як геріатричні пансіонати функціонують в Італії?
– В Італії є пансіонати трьох типів: державні, напівдержавні та приватні. Державні – це такі, які утримує селищна чи міська рада. Напівдержавні будинки для пристарілих – працюють завдяки благодійним внескам. Організації, які відкривають такі заклади, не мають права отримувати прибуток з діяльності пансіонату. Напівдержавними вони називаються тому, що держава компенсує частину витрат на утримання, але щоб держава компенсувала, установа повинна відповідати стандартам якості як Італії, так і Європейського Союзу. Якщо ж порушується бодай один пункт, наприклад, якість оснащення кімнат чи якість роботи когось із персоналу, компенсації втрачаються. Приватні будинки для пристарілих – це як бізнес. Як правило, вони – для багатої верстви населення. Я працюю у напівприватному пансіонаті. Тут є президент, громадська рада, комітет родичів, які стежать за діяльністю закладу. Окрім того, щороку проводяться анонімні опитування задоволеності установою. Потрапити сюди на роботу будь-ким досить складно. На працівників оголошують тендер у спеціальних кооперативах людей. Виграє кооператив, який може надати найбільш кваліфікованих працівників. Мені з моїми двома вищими українськими освітами довелося перевчатися. Загалом я пройшла тисячу годин! 550 годин теорії та 450 практики. З останніх – половину в повноцінній лікарні, половину – в пансіонаті для пристарілих.
– Які найкращі пансіонати з цих трьох типів?
– Якщо розглядати їх за формулою – якість-вартість, то найкращими є напівприватні. Тут витримуються державні вимоги, але разом з тим, додаються заходи, яких не вимагає держава. Наприклад, у нас добре організоване дозвілля людей старшого віку. З ними працює чимало волонтерів, аніматорів, які влаштовують концерти, вечірки, прогулянки, походи до церкви. Також працює перукар. Ви розумієте, тут перебувають люди старшого віку, але в них цілком такі потреби, як в нас з вами – гарно виглядати, спілкуватися, мати коло друзів, займатися улюбленим хобі…
– Чи є безплатні пансіонати?
– Хіба що державні. Але вони теж не зовсім безплатні. За людину частину коштів оплачує громада.
– А в напівдержавних?
– В установі, де я працюю, перебування у кімнаті з 2 ліжками коштує 1350 євро на місяць.
– До речі, як виглядають ці кімнати?
– Це ніби номер в готелі. Затишний. З телевізором, ванною кімнатою.
– А якщо людина хоче жити одна?
– Хто хоче жити один в кімнаті, платить на 250 євро більше.
– Це недешево…
– Не дешево, але і не дорого. Це не вся сума вартості перебування. Решту доплачує держава у вигляді дотацій. У приватному пансіонаті місячне перебування – взагалі 2-3 000 євро коштує.
– Родичі пристарілих оплачують? Пенсіонер може заплатити за себе сам?
– У нас є пенсіонери, які отримують, наприклад, швейцарську пенсію, вони оплачують самі. Якщо людина хвора, то отримує ще доплату від держави по інвалідності. Іноді доплачують родичі. Люди, які не мають родичів, але мають житло, живуть в пансіонаті в рахунок ціни житла, тобто житло бере у свою власність утримувач. Якщо людина не має родичів, ніколи не працювала, не має житла, її перебування оплачує комуна – селищна чи міська рада. Нікого на смітник не викидають. Безхатченків в Італії немає. У нас був такий гість (ми не називаємо людей хворими чи пристарілими), який все життя не працював, і коли опинився тут, його утримувала держава.
– А яка середня пенсія в пенсіонера?
– Дуже різні пенсії. Є соціальна пенсія – люди, які ніде не працювали, після 65 років отримують 350 євро.
– Це ж зовсім мало як для Італії та ЄС?
– Це небагато, але такі особи отримують безкоштовне житло! 450-650 євро отримують ті, хто має невеликий стаж. Одна моя знайома медсестра пішла на пенсію в 42 роки і отримує 900 євро. Це пристойно! Хто працював на заводах і підприємствах, мають по 1200-1500. Професор, скажімо, отримує 1600 євро. На разі в Італії проходить пенсійна реформа: пенсія нараховуватиметься не від кількості відпрацьованих років, а від того, скільки громадянин сплатив податків – «скільки сплатив, стільки й повернемо».
– Повернімося до пансіонатів для пристарілих. З якого віку люди потрапляють в пансіонат?
– Ще кілька років тому заклад був для справді пристарілих, тих кому 70-90 років. Протягом 7-8 років ситуація змінилась – потрапляють ті люди, які не можуть ходити, це особи тільки-но пенсійного віку. В нас навіть розподіл гостей ввели: на тих, які пересуваються самі, і які самі не пересуваються.
– Чи я якась статистика, скільки діє пансіонатів на 1000 пенсіонерів?
– Такої статистики немає, адже не всі люди похилого віку автоматично стають підопічними таких закладів. Скажу інше – на разі спостерігається тенденція розширення кількості пансіонатів. Це і для того, щоб збільшити кількість робочих місць, і для того, щоб забезпечити людей похилого віку нормальними умовами перебування.
– Хіба на разі пансіонатів не вистачає?
– Ні, не вистачає. Існують навіть черги, щоб потрапити в пансіонат. Це пов’язано з кількома факторами. По-перше, італійки все активніше працюють, раніше часто було так, що в родині працював лиш чоловік, а жінка доглядала дітей і батьків, по-друге, італійці зрозуміли, що винаймати сиділок додому – дорожче, ніж оплачувати перебування родича в пансіонаті. У нашому пансіонаті триває будівництво нового блоку, за його рахунок планується розширення на 60-70 місць. На разі є 150 місць, їх реально не вистачає.
– Гості перебувають в пансіонаті цілодобово і до кінця життя?
– Так, до кінця життя. Були люди, які жили тут по 20 років. Проте не всі перебувають тут постійно. Порівняно нещодавно з’явилась нова послуга – щось на зразок денного стаціонару на 30 місць. Це як дитячий садок. Мікроавтобус збирає вранці людей похилого віку по домівках, вони цілий день проводять в пансіонаті, з ними працюють медсестри, аніматори, священники, а ввечері їх знову розвозять додому.
– Який раціон в пансіонаті?
– Раціон – водночас смачний, збалансований і корисний. На сніданок – хлібці, цукати, варення, чай. На обід – перше, друге, фрукти і солодощі. На полуденок – легкий перекус. На вечерю – перше, друге, фрукти. До речі, в закладі годують і персонал. Це важливо.
– Чи бувають перебої з ліками та харчами?
– Ні. Скільки я працюю, таких випадків не було. Медицина і соціальна сфера в Італії досить захищені.
Контакти:
“Буковинське віче”
Леся Воронюк
050 261 57 40
lesiavoroniuk@gmail.com
