З 24 лютого Львівський медіафорум розпочав Програму невідкладної підтримки медіа. Разом із донорами й партнерами організація допомагає українським редакціям та окремим журналістам отримати прихисток, робоче місце, психологічну допомогу, ІТ-консультації та техніку, аби мати змогу продовжувати свою справу і бути очима, голосом України у цій війні.
Міжнародний фонд «Відродження» став одним із донорів, які долучились до реалізації планів Львівського медіафоруму, зокрема допоміг створити шелтер-хаб для журналістів і їх сімей, яким довелося покинути дім та місце роботи через бойові дії.
Можливість запустити комплексну Програму підтримки для медіа у перший же день повномасштабної війни зʼявилась не випадково. Це результат тривалого планування та обговорень, які ЛМФ розпочав за півтора місяця до перших тривожних повідомлень про початок нової фази російсько-української війни. Як їм це вдалося?
Львівський Медіафорум почав готуватись до повномасштабного нападу росії ще на початку січня. На той момент ще не було ніяких «точних дат», або навіть певності, що це дійсно станеться. Втім, для команди було важливо підготуватись до цієї війни і бути певними, що в потрібний момент вони матимуть спроможність реагувати швидко і якісно. Як каже виконавча директорка ЛМФ Ольга Мирович: «Краще не реалізувати якісь плани, ніж якщо війна застане нас непідготовленими».
Їхній план дій базувався на тодішніх прогнозах щодо сценаріїв повномасштабного вторгнення, яке логічно мало розпочатись на півночі, сході та півдні країни. Львів мав би стати, щонайменше, своєрідним пунктом переправи для журналістів та їхніх родин із зон ризику, що виїжджатимуть закордон. Але команда ЛМФ розуміла, що деяким доведеться лишитись у Львові. Тому до «тривожного плану» організації одразу входило створення умов для прихистку таких журналістів. Оскільки офіс організації обладнаний усім необхідним для тимчасового проживання, було вирішено зробити його пунктом збору. Разом з донорами, серед яких був і Фонд «Відродження», ЛМФ проговорили цей план і попросили розповсюдити серед партнерських редакцій та журналістів відповідну інформацію. Паралельно організація винайняла додаткове приміщення на 200 м2 та декілька квартир, аби мати змогу прихистити якомога більше журналістів, зокрема і з сімʼями.
Команда також розробила графік цілодобового чергування, аби у потрібний момент в офісі була людина, навіть якщо місто буде позбавлене звʼязку. Кожен і кожна знали свої задачі, тому вже о шостій ранку 24 лютого Львівський медіафорум був готовий приймати журналістів. Того ж дня Ольга Мирович опублікувала на своїй ФБ сторінці відповідну інформацію, а запити про допомогу приймали на пошту та цілодобову гарячу лінію. Їх виявилось так багато, що майже одразу стало зрозуміло — винайняти додаткове приміщення заздалегідь було правильною думкою. Тому за підтримки партнерів і донорів, зокрема і фонду «Відродження», ЛМФ почав закупати обладнання та меблі для великого шелтер-хабу.
Хаб
За задумом, у нього було три функції — помешкання, коворкінг та складське приміщення для засобів захисту і медіатехніки. Зрозуміло, що місце розташування шелтеру та імена його резидентів не розголошуються з міркувань безпеки. У ЛМФ розуміли, що така концентрація журналістів може легко стати ціллю ворога, який воліє приховати свої злочини та заглушити голос правди. Тому навіть резиденти шелтеру проходили перевірку, перш ніж туди потрапити. Аналітичний відділ медіафоруму перевіряв кожен запит про допомогу, який надходив до організації, аби забезпечити максимальний захист для усіх резидентів.
З 24 лютого у шелтері отримали прихисток майже 200 журналістів, медійників та членів їхніх сімей. Ольга Мирович розповідає, що деякі журналісти звертались із проханням тимчасово прихистити їхніх рідних. І, звичайно, такі запити команда ЛМФ намагалась виконувати, бо це допомагало медійникам продовжувати свою професійну дільність знаючи, що їх найдорожчі у безпеці.
Серед резидентів шелтеру є журналісти, які виїхали з окупованих територій Херсонської області. Є ті, кому вдалося вирватись з Маріуполя після двох місяців ізоляції. Для таких людей шелтер став місцем постійного проживання. Додатково ЛМФ допомагають їм шукати окреме житло, а тим хто цього потребує — допомагають з його оплатою. Та є й ті, для кого шелтер став місцем перепочинку перед подальшою подорожжю. Журналісти, які превентивно виїжджали з Києва у перші тижні повномасштабної війни, або приїздили з інших, відносно безпечних областей України, вже за кілька днів резиденції в шелтері рушали далі закордон, або винаймали собі окреме житло.
У хабі також є коворкінг. Робоча зона відділена від житлової, і якщо не зважати на обставини її появи та стоси коробок із броніками й касками, можна було б спокійно припустити, що це звичайний львівський коворкінг. До речі, ще до початку нової фази війни ЛМФ планував створити такий простір для закордонних журналістів. У рамках гранту від фонду «Відродження» мала зʼявитись програма резиденції для журналістів що працюють в умовах загрози.
«Звісно, першочергові уявлення про такий коворкінг відрізнялись від того, що ми зробили. Якщо раніше він був орієнтований на закордонних журналістів, то після 24 лютого стало очевидно, що він потрібніший українським, які були змушені покинути свої домівки та редакції, але хочуть і мають сили продовжувати працювати» — пояснює Ольга Мирович.
Аби робочі місця виконували свою функцію, ЛМФ допомагає резидентам хабу із пошуком роботи. Завдяки великій мережі партнерів вони виступають своєрідним посередником між журналістами та закордонними редакціями, які потребують людей для збору матеріалів, верифікації даних та написання статей. ЛМФ також допомагає їм шукати фіксерів, репортерів, перекладачів тощо. Це не повноцінна заміна роботи, але навіть такі тимчасові рішення дозволяють журналістам «тримати себе у формі» та отримувати кошти для облаштування свого побуту.
Допомога редакціям
Підтримка резидентів хабу займає вагоме місце у поточній роботі ЛМФ, проте організація також робить усе можливе, аби допомагати редакціям та журналістам по всій Україні — фінансово, матеріально і професійно. Аналітичний відділ не лише перевіряє запити які надходять, але й моніторить потреби українських медіа. Ольга Мирович розповідає, що деякі редакції потребують професійних послуг психологів, або IT-підтримки, наприклад перенесення серверів чи налагодження цифрової безпеки. Якщо ЛМФ не може закрити якийсь запит, вони підключають партнерів. Наприклад, разом з Інститутом масової інформації вони налагодили постачання захисного обладнання, необхідного журналістам під час виконання репортажів — броніків, касок, балістичних окулярів, аптечок тощо. Отримати його може будь-яка українська редакція, що подасть запит на допомогу, проте перевага надається тим медіа, що працюють у регіонах близьких до бойових дій, або охоплених війною.
Втім, найбільшою потребою залишається фінансова допомога. «З початком повномасштабних бойових дій ринок реклами практично «впав». Моделі монетизації, які базували на продажі реклами чи контенту, — перестали працювати. Через це деякі медіа опинились під загрозою закриття, і майже всі українські редакції відчувають фінансові труднощі.» — пояснює Ольга Мирович.
Запити на операційну фінансову підтримку надходять щодня, проте на рішення щодо підтримки суттєво впливає репутація медіа. ЛМФ залишає за собою право відмовляти у фінансовій допомозі тим медіа та фахівцям, які до 24 лютого не працювали за усіма професійними та етичними стандартами журналістики. Аналітичний відділ перевіряє кожен запит, і найчастіше відмовляють саме тим редакціям, які раніше працювали виключно на інтереси власника, займались дезінформацією, або публікували неперевірену інформацію чи використовували гайпові заголовки для накрутки трафіку. Словом, мають неоднозначну, або однозначно «зашкварну» репутацію. Так само аналітичний відділ займається верифікацією інформації для міжнародних донорів, які підтримують журналістів та медіа.
Ольга Мирович вважає, що завдяки такому відбору українська журналістика зможе вийти з цієї воєнної кризи з якісно новим медійним ринком, а сама криза зробить медіа сильнішими, бо підтримку отримують найкращі.
Втім, це правило діє виключно у площині матеріальної допомоги. Для запитів щодо надання психологічної допомоги чи евакуації з небезпечної зони та порятунок життя, команда Львівського медіафоруму робить винятки.
Зараз Львівський медіафорум активно працює над відкриттям постійного хабу, де можна буде зробити класичний обладнаний коворкінг. У ньому винаймати місце для роботи зможуть як цілі редакції, так і окремі медіафахівці. Щодо шелтеру, його робота триватиме до відкриття нового хабу. Усіх резидентів, які не зможуть знайти більш довгострокові та стабільні рішення щодо житла, ЛМФ передасть під опіку інших партнерів та донорських організацій. Але на випадок ескалації бойових дій чи інших надзвичайних ситуацій, ЛМФ збереже можливість отримати тимчасовий прихисток, аби передихнути і вирішити куди рухатись далі.
Проте надалі вони хочуть зосередитись на системній допомозі редакціям — налагодити редакційні процеси, забезпечити їх технікою і місцем роботи та відновити їх здатність працювати в нових умовах. Міжнародний фонд «Відродження» і далі допомагатиме розвивати Програму невідкладної підтримки медіа. Бо так само як і Львівський медіафорум ми переконані — українська журналістика має не просто вижити під час війни, але вийти з цієї кризи з якісно новим досвідом.
