Громадська ініціатива “Європа без бар’єрів” провела експертний круглий стіл “Візова практика країн ЄС у 2012 році: чи є зміни?”, презентувавши результати щорічного незалежного моніторингу візової практики консульств країн ЄС і Шенгену в Україні
24 вересня в Києві Громадська ініціатива “Європа без бар’єрів” провела експертний круглий стіл “Візова практика країн ЄС у 2012 році: чи є зміни?”, презентувавши результати щорічного незалежного моніторингу візової практики консульств країн ЄС і Шенгену в Україні. Моніторинг підтримують Європейська програма та програма “Схід-Схід: партнерство без кордонів” Міжнародного фонду “Відродження”.
Активісти опитали 1380 респондентів у Києві та 900 – в інших містах України (загалом 2280 осіб) – заявників 23 консульських служб країн ЄС і Шенгену. Моніторинг здійснювали біля консульств Греції, Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Бельгії, Фінляндії, Австрії, Швеції, Данії, Нідерландів, Португалії, Словенії, Польщі, Чехії, Литви, Латвії, Естонії, Словаччини, Угорщини, а також “нешенгенських” Великої Британії, Румунії та Болгарії.
За словами експертів, незважаючи на спільну законодавчу базу ЄС щодо візових процедур, деякі країни запроваджують більш жорсткі чи, навпаки, більш спрощені норми та вимоги до візових заявників.
Керівник ГІ “Європа без бар’єрів” Ірина Сушко зауважила, що більшість країн Центрально-Східної Європи (Польща, Угорщина, Словаччина, країни Балтії) демонструють відносно приязну візову практику впродовж усього періоду спостережень – з моменту їх вступу до Шенгенської зони наприкінці 2007 року. Більш суворими традиційно є візові вимоги країн Західної Європи. Водночас, за словами експерта, практика окремих країн нерідко зазнає змін, внаслідок яких країна може суттєво коригувати як формальну візову статистику, так і сприйняття своєї політики візовими заявниками. Так, наприклад, останніми роками змінилася в позитивний бік візова практика Греції та Іспанії.
Провідний експерт “Європи без бар’єрів” Олександр Сушко, характеризуючи ситуацію з багаторазовими та довгостроковими візами, звернув увагу на те, що одноосібне лідерство за кількістю виданих довгострокових багаторазових віз зберігає Угорщина (58,1% віз терміном дії понад півроку, включно з рекордними 22,5% віз із терміном 365+, тобто переважно на 2, 3 і 5 років). Торік (2011) Угорщина також тримала першість за цим параметром, видавши 57,2% віз терміном дії понад півроку.
Мар’яна Кузьо, керівник проектів громадської ініціативи, додала, що по категорії віз 365+ лідерами, окрім Угорщини (22,5%), є Естонія (15,0%) та Німеччина (10,3%). Також вона відзначила, що рекордний показник Угорщини формується переважно за рахунок особливої візової політики двох її консульств, розташованих у Закарпатті (Ужгород, Берегове) й зорієнтованих значною мірою на місцеву угорську етнічну спільноту.
Олександр Сушко підтвердив, що, згідно з результатами дослідження, кількість як багаторазових, так і довго-/середньострокових віз із року в рік повільно зростає. За інформацією експерта, цього року вперше кількість віз категорії 365+ (тобто переважно з терміном дії 2, 3 та 5 років) вийшла за межі статистичної похибки й нині дорівнює 3,7% (влітку 2011 року – 0,4%).
Водночас, як зауважила Ірина Сушко, при співвідношенні кількості багаторазових і довгострокових віз виявилося, що близько чверті багаторазових віз мають короткий термін дії (до трьох місяців), що суттєво знижує об’єктивну вартість таких віз для заявників і суперечить статті 24.2 Візового кодексу, згідно з якою багаторазові візи слід видавати на термін дії від шести місяців до 5 років.
Найнижчу кількість багаторазових віз (12,5%) експерти зафіксували при дослідженні візової практики Італії. Довгострокові візи терміном дії понад 6 місяців найрідше видають консульства Данії, Греції, Фінляндії, Іспанії та Словенії.
Під час обговорення організатори дослідження вказали на одну з найбільш актуальних проблем візової процедури – важкодоступні документи, що є одним із чинників, який перетворює візу на “бар’єр”. Найменшу кількість додаткових документів вимагають Польща, Німеччина, Фінляндія, Швеція, Словенія, країни Балтії, “нешенгенські” Болгарія та Румунія, найбільшу – Франція, Греція, Португалія, Іспанія, Італія та “нешенгенська” Велика Британія.
Рівень відмов у середньому становить 2,05%, тоді як за останніми даними статистики ЄС (за 2011 рік) – 3,3%. Ці показники засвідчують, що Україна практично досягла неофіційного “безпечного” рівня за показником відмов (таким вважається рівень у 3%).
Втім, як і раніше, за словами експертів, ситуація в консульствах різних країн суттєво різниться. У консульствах Італії, Чехії та Нідерландів (найпроблемніша група), відсоток відмов відносно високий (понад 5%). У консульствах Польщі, Угорщини, Франції, Словенії, Словаччини, Австрії, Данії, Греції, Литви (найкраща група за цим показником) зафіксовано низький відсоток відмов (до 2,5%). До цієї групи належать також “нешенгенські” Румунія та Болгарія.
Цього року, систематизувавши отримані дані, експерти вирішили не визначати одноосібних лідерів та аутсайдерів, а згрупувати консульські служби ЄС у чотири умовні “корзини”, виокремивши “дружні”, “нейтральні” та “проблемні” консульські практики. В окрему категорію виділено “контрастну” (суперечливу) консульську практику.
Кошик 1. “Дружня” візова практика: Угорщина, Польща, Словаччина, Естонія.
Кошик 2. “Нейтральна” візова практика: Латвія, Литва, Іспанія, Фінляндія, Швеція, Австрія, Португалія, Данія.
Кошик 3. “Контрастна” (суперечлива) візова практика: Німеччина, Франція, Бельгія, Фінляндія, Греція, Словенія, Нідерланди.
Кошик 4. “Проблемна” візова практика: Італія, Чехія, Велика Британія.
Консульські служби, які потрапили в категорію “дружніх”, демонструють найкращий сукупний результат за всіма важливими складовими візової практики: якісні характеристики виданих віз (термін дії та перебування), кількість відмов, кількість безкоштовних віз, тривалість візової процедури, кількість документів, які вимагають у заявників. Відповідно “проблемними” вважаються консульські установи, які мають найгірший сукупний результат за цими параметрами.
“Контрастна”, тобто суперечлива, візова практика фіксується у тому разі, коли “плюси” в одних елементах компенсуються “мінусами” в інших. Прикладом “контрастної” країни є Франція, яка найшвидше обробляє візові заявки, відмовляє зрідка, але при цьому вимагає найбільшу кількість документів. Подібна ситуація в консульстві Португалії. З іншого боку, Словенія та Фінляндія, вимагаючи відносно небагато документів, видають украй мало довготермінових віз. Греція суттєво скоротила відсоток відмов, покращила атмосферу спілкування з заявниками, але також має незначну кількість багаторазових і довгострокових віз.
“Нейтральною” назвали таку візову практику, де немає наближення до крайніх (найкращих чи найгірших) показників.
Також експерти виокремили “лідерів прогресу” та “лідерів занепокоєння”.
“Лідери прогресу”. Останнім часом найбільший поступ у бік більш дружніх стандартів консульської практики продемонстрували Іспанія та Греція. Із нижньої частини рейтингу ці країни перемістилися відповідно до кошику “нейтральних” і “контрастних” і мають потенціал переходу до категорії “дружніх”. Експерти відзначають значне збільшення кількості виданих віз консульством Іспанії (вдвічі щороку впродовж двох останніх років), а також різке скорочення кількості відмов у консульствах Греції. Окрім впливу економічної кризи, що об’єктивно спонукала до більшої “відкритості” цих країн, фахівці констатують також позитивне реагування на критику, що прозвучала стосовно цих країн у попередніх моніторингах.
“Лідери занепокоєння”. З шенгенських країн найбільше нарікань викликає Італія. Сукупність часу й зусиль, необхідних для отримання італійської візи, є найбільшою. Серед інших прикладів – Чехія, яка провадить візову політику, нетипову для країн Центрально-Східної Європи: насамперед це стосується неприродно низької частки віз із тривалим терміном дії, відносно високим рівнем відмов. Окреме занепокоєння стосується “нешенгенської” Великої Британії, яка уникає спрощення візової практики, проводить найбільш закриту й непрозору візову політику з-поміж країн ЄС.
Контакти:
Громадська ініціатива “Європа без бар’єрів”
Ірина Сушко
(044) 238 68 43
iryna_sushko@ukr.net
***
Мета Європейської програми – сприяти європейській інтеграції України через поєднання зовнішнього тиску Європейського Союзу з внутрішнім тиском українського громадянського суспільства для утвердження цінностей відкритого суспільства в Україні.
Мета програми “Схід-Схід: партнерство без кордонів” – розвивати довготривале стратегічне партнерство між представниками міжнародної громадськості для вирішення соціальних і соціально-економічних проблем, які виникли в перехідний період після розпаду Радянського Союзу та соціалістичної системи.
