Про що ви думаєте, коли чуєте словосполучення «європейські стандарти для транспорту»? Відремонтовані дороги і безпечні наземні переходи? Або жорсткіші правила дорожнього руху і платні автомагістралі?
Ми у Фонді точно знаємо, що імплементація європейських стандартів – це в першу чергу про безпеку, доступність та врахування потреб громади. Ці стандарти здатні визначати якість доріг, безпеку руху, екологічність, комфорт громадського транспорту і навіть те, як виглядатиме автобусна зупинка.
А ще – це тривалий процес законодавчих змін, їх прийняття громадами і (а як без цього) багато роботи. Про які зміни йдеться і як вони відчуватимуться на практиці мешканками і мешканцями українських громад, пояснювали Анна Юрченко та Оксана Рейтер – експертки громадської організації «We Build Ukraine», під час першого вебінару серії EU Local.Talks.
Про спікерок
- Оксана Рейтер – заступниця міністра інфраструктури України з питань європейської інтеграції (2014-2016), експертка «We Build Ukraine» з транспорту
- Анна Юрченко – заступниця міністра розвитку громад, територій та інфраструктури з питань євроінтеграції України (2021-2024), співзасновниця «We Build Ukraine».
- «We Build Ukraine» – незалежний аналітичний центр, що об’єднує бізнес, експертів, урядові та міжнародні інституції для напрацювання рішень для економічного відновлення України. Задача центру – сприяти впровадженню реформ та залученню інвестицій через супровід інвестиційних проєктів, проведенню досліджень та навчань, публічних секторальних конференцій та адвокаційних кампаній.
Запис вебінару доступний на нашому Youtube, а тут наводимо основні тези експерток, які звучали під час вебінару.
Головні принципи європейського транспорту: якість, безпека, стійкість і доступність
Євроінтеграція у транспорті стосується не лише доріг і автобусів – це цифрові сервіси, прозорість ринку, енергоефективність і логістика. «Безпека – це не другий, а перший пункт», підкреслила Оксана Рейтер. Адже транспорт напряму впливає на життя людей та якість повітря в містах.
Європейські правила також зобов’язують робити транспорт інклюзивним і доступним для всіх груп населення. Йдеться саме про конкретні рішення громад: від безпечних переходів до стандартів пасажирських послуг за Регламентом 1370, який визначає організацію громадських перевезень як публічної послуги. Він дає громадам логіку й інструменти для побудови маршрутів до віддалених районів, сіл, соціальних перевезень. «Почитайте, і ви будете розуміти, як у вашій громаді організувати перевезення на віддалені частини регіону», – радить Оксана.
Міста і громади – ключові агенти змін і рушії модернізації
Саме місцевий рівень першим стикається з інфраструктурними проблемами, вирішує питання мобільності, інклюзивності та якості повітря. Європейська стратегія сталої мобільності* прямо визначає міста ключовими агентами для досягнення кліматичних і транспортних цілей ЄС.
*стратегічний документ ЄС, який має на меті трансформацію транспортної системи Європи до 2050 року, щоб зменшити викиди від транспорту на 90% та зробити міста більш стійкими до майбутніх криз
Ба більше, європейське законодавство працює саме на практичних рішеннях. Побудова пішохідного переходу чи запуск нової мережі автобусів – це вже виконання директив і регламентів ЄС. Енергоощадні зупинки чи освітлення – внесок у кліматичну нейтральність. Євростандарти проявляються у конкретних діях громад, а не тільки у законопроєктах.
Як приклад, Оксана наводить польські та словацькі воєводства, які стали локомотивами транспортної модернізації після вступу в ЄС, отримавши значні інвестиції. Інший приклад – португальські муніципалітети, які першими реалізували концепцію «15-хвилинних міст», орієнтовану на комфорт мешканців.
Acquis communitaire, переговорні рамки і скринінг
Дуже часто, коли мова йде про зміни, необзідні для вступу в ЄС, звучать такі терміни як Acquis communitaire і переговорні рамки. У загальних рисах, acquis communitaire – це весь масив права ЄС. У транспорті він складається з директив (які можна адаптовувати) та регламентів (які впроваджуються дослівно). Це як технічні стандарти, так і правила конкуренції, управління, судового захисту тощо.
Переговорні рамки (розділи) – це структура переговорів, яка визначається самим ЄС з кандидатом, а також принципи і умови, за яких процес може рухатися або зупинятися. Головний принцип – верховенство права: без незалежних судів і боротьби з корупцією жоден переговорний розділ не відкриється.
І у цих процесах велику роль відіграє скринінг, тобто перевірка виконання. Станом на 2025 рік, Україна пройшла технічний скринінг усіх 35 розділів acquis.
Три стовпи транспортного законодавства ЄС
Європейське транспортне законодавство щодо всіх видів транспорту (авто, залізниця, авіація, морський і річковий транспорт) тримається на трьох базових блоках:
- соціальні стандарти;
- технічна сумісність (interoperability);
- та безпека, включно з екологічними вимогами.
Саме через ці три призми варто читати директиви та регламенти ЄС, коли громади планують свої проєкти.
Перша частина «соціального» блоку – це умови праці робітників сфери транспорту. ЄС жорстко регламентує робочий час, нічну роботу, перерви на відпочинок і контроль за допомогою тахографів. Йдеться одночасно і про безпеку руху, і про захист прав людей, які працюють у транспортній сфері.
Технічна сумісність – це серце європейської транспортної політики і здатність транспортних систем працювати разом: потяги, автобуси, судна, інформаційні системи мають спільні технічні стандарти. Оксана Рейтер пояснює, що єдині правила для всіх країн-членів ЄС дозволяють поєднати їхні мережі в один простір мобільності (TEN-T). Для громад це означає, що будь-який проєкт – від ремонту дороги до закупівлі автобусів – має відповідати європейським технічним нормам, якщо вони розраховують на підтримку з боку ЄС.
Щодо безпеки, європейське право вимагає проводити аудити безпеки до будівництва інфраструктурних проєктів. На прикладі дороги Одеса – Ізмаїл Оксана пояснює, як виглядають «антистандарти»: ліві повороти на трасі, пішохідні переходи посеред автостради, різкі гальмування на великій швидкості. У ЄС такі речі просто неможливі – пішоходи та розвороти організовані через тунелі, естакади й розв’язки, а не «через дві суцільні».
Європейська транспортна мережа TEN-T та Connecting Europe Facility
Іще один важливий момент у темі – це мережа доріг, залізниць і річкових шляхів, які утворюють єдину систему мобільності ЄС, яка називається TEN-T. Вона поділена на основні коридори і маршрути, що підключають інші регіони до «каркасу» мережі. У 2023 році Україну офіційно включили до оновленої карти TEN-T, і такі міста як Київ, Львів, Одеса, Харків, і навіть Маріуполь розглядаються як вузли європейської транспортної системи.
Мережа TEN-T забезпечує так звану мультимодальність, коли подорож поєднує кілька видів транспорту. Регіональний транспортний хаб – це, наприклад, залізничний вокзал, до якого «пришита» автостанція, зручні пересадки, єдиний або пов’язаний квиток і нормальна пішохідна інфраструктура. Те саме стосується й вантажів.
Connecting Europe Facility – це головний інструмент фінансування транспортних проєктів ЄС, який може підтримувати не лише великі коридори, а й регіональні хаби, місцеві дороги, логістичні центри, порти, велоінфраструктуру та міську мобільність.
Громади, розташовані вздовж коридорів TEN-T, отримують додатковий шанс на економічний розвиток за рахунок логістики та туризму. Але туризм неможливий без доріг і нормального доїзду: «Якщо у вас є щось цікаве, але люди не можуть туди доїхати, про який туризм ми можемо казати?», – наголошує Оксана.
Відбудова та її фінансування
В умовах війни, яка супроводжує усю поточну євроінтеграційну роботу, для змін у транспортній системі є одна ключова перешкода – росія. Масштаби руйнування української інфраструктури щомісяця збільшуються, і навіть те, що держава і міжнародні партнери встигають відбудувати, залишається під загрозою повторного руйнування. Чи це значить, що ми маємо чекати закінчення війни, аби відбудовувати? Звісно, ні. Особливо це стосується логістичних шляхів. Анна Юрченко наголошує на тому, що поточна відбудова має бути інтегрована в логіку європейських стандартів і джерел фінансування ВЖЕ.
Серед найбільш постраждалих секторів – портова інфраструктура та цивільні аеропорти. Закрите небо означає не лише відсутність рейсів, а й складні рішення про те, коли та як відбудовувати аеропорти, щоб це було безпечно для людей й економічно виправдано для держави. До цього моменту треба готуватися вже зараз – через планування і приведення правил до стандартів ЄС.
Але щоб не тільки відбудовувати, а й розвивати транспортну інфраструктуру, Україна має навчитися працювати з інструментами ЄС. Мова про те, щоб приводити проєкти у відповідність до директив і регламентів. Адже фінансування з Євросоюзу йде за тими, хто розуміє логіку ЄС – від рівня міністерств до конкретних громад.
Анна пояснює, що «ЄС не фінансує «ямковий ремонт під євростандарти. Просто полатати асфальт і назвати це транспортним проєктом – не спрацює». Європейський Союз не буде закривати очі на формальний підхід і відсутність системності. Чим швидше ми це приймемо, тим швидше почнемо відбудовуватися якісно, а не «для галочки».
Але ЄС готовий фінансувати транспортний сектор через Ukraine Facility, програми МФО, а також напряму через окремі країни-члени. До цього фінансування можуть долучатися громади, центральні органи влади, державні підприємства транспорту і приватний бізнес. Але умова одна: проєкти мають відповідати стандартам ЄС – від змісту до процедур.
Спершу спроможність, доброчесність і стратегія, потім – фінансування
Щоб залучати фінансування, громади мають прокачувати спроможність: навчати команду, формувати проєкти, розуміти логіку ЄС і мислити стратегічно. Донори дивляться не лише на сам проєкт, а й на те, чи громада системно планує, прозоро приймає рішення і не діє хаотично. Прозорість і стратегічне планування – це окремий і дуже важливий пункт євроінтеграційного процесу. Громади мають починати з реальних стратегій, а не документів заради дедлайнів і «галочки» перед міністерством. Стратегія – це спосіб розширити можливості громади, а не просто формально виконати вимогу закону. Якщо стратегія формальна, жоден донор не сприйматиме громаду як серйозного партнера.
Часто європейські інституції готові фінансувати інфраструктуру, але «немає готових проєктів, або ці проєкти не відповідають вимогам». Завдання громад – формувати команди, працювати з технічною допомогою, шукати різні джерела фінансування і готувати якісні проєктні пропозиції. Ресурс є, але він дістається тим, у кого є зрозумілий, якісний, «європейський» проєкт.
Не останню роль у цьому відіграє доброчесність процесів. Коли проєкт уже профінансований і починається реалізація, ідеться не лише про технічну відповідність стандартам ЄС, а й про інституційні зміни: прозорі контракти, чесна конкуренція, зрозумілі ролі публічного замовника і приватної компанії. Анна підкреслює, що цю систему взаємовідносин нам доведеться освоювати, якщо ми хочемо грати за правилами.
Міста – для людей
Анна підсумовує: у місті має бути інфраструктура для життя людей, а поза містом – національна мережа для транзиту. В українській практиці ці рівні часто змішані, що шкодить і безпеці, і якості життя. Європейські стандарти дають чітку рамку, як ці два рівні розвести, не жертвуючи ані мобільністю, ані комфортом мешканців. І що важливо – передбачають залучення мешканців у планування.
Анна звертає увагу, що в Україні (поки що) громадські слухання й обговорення часто робляться «для галочки». Як наслідок – у нових мікрорайонах люди ходять зовсім не так, як «намалювали» планувальники, бо їхні повсякденні маршрути ніхто не вивчав. Якщо не питати людей, як вони реально пересуваються, інфраструктура буде йти врозріз з життям, а не працювати на нього.
Плани сталої міської мобільності: європейська логіка для українських міст
Плани сталої міської мобільності (SUMP) – це неформальні стратегічні документи, які доповнюють генплани, а не замінюють їх. Вони фокусуються саме на мобільності як ключовому елементі розвитку, а не на екстенсивному розширенні вулиць і площ. Єврокомісія ще у 2011 році рекомендувала містам їх розробляти й регулярно аналізує, як країни-члени виконують ці плани. Для українських громад це гнучкий інструмент, що дозволяє поступово підготувати місцеву інфраструктуру до стандартів ЄС.
Наявність якісного SUMP робить місто зовсім іншим партнером для Європейського інвестиційного банку, ЄБРР та інших інституцій. Львів завдяки такому плану зміг залучити кошти ЄІБ на реконструкцію вулиць і кварталів, Вінниця – отримати електротранспорт і інфраструктуру для його роботи, Житомир – профінансувати закупівлю електробусів.
Анна прямо говорить про свою мрію: щоб кількість таких міст, від великих до маленьких, постійно зростала. Тоді донори й інституції ЄС не будуть концентруватися лише на кількох «звичних» локаціях, де зручно працювати. З’являться нові громади, які готові до співпраці, а відбудова та розвиток стануть більш рівномірними по всій країні.
Хто і що має робити, аби усе це стало реальністю?
Протягом всього вебінару червоною ниткою проходила теза експерток про те, що євроінтеграція в сфері транспорту відбувається не лише на рівні уряду. Це й працівники громад, і ГО, які працюють на місцях, і транспортні моделісти, і мешканці, які приходять на громадські слухання. Навіть звичайна людина, що порушує питання безпеки пішоходів на своїй вулиці чи доступності проходу до місцевої лікарні, теж робить свою частину євроінтеграційної роботи.
Оксана Рейтер прямо звертається до громад: не обов’язково чекати, поки уряд і Верховна Рада ухвалять усі потрібні акти. Європейські директиви та регламенти відкриті: громади можуть самі читати, перекладати, орієнтуватися на них і закладати ці норми у свої місцеві програми та проєкти. Це підвищує шанси отримати фінансування з європейських фондів.
Анна Юрченко наголошує, що громади мають самі готувати проєктну документацію, а не «чекати гроші». Логіка однакова для транспорту, зеленої енергетики, соціальної інфраструктури: якщо є якісний проєкт, зрозумілі цілі і відповідність стандартам ЄС – є шанс на фінансування. Якщо немає проактивності – можливості проходять повз.
Анна підкреслює: ключові транспортні норми ЄС в Україні формально імплементовані ще з 2016 року. Проблема в тому, що коли у громаду приходить європейська інституція з готовністю фінансувати проєкт, місцеві все ще хочуть «протягнути магістраль через центр міста» і побудувати трирівневу розв’язку. Часто це пояснюють бажанням «зекономити» або страхом перед питанням, чому обрали дорожче, але більш людяне рішення.
Натомість європейська логіка вчить ставити життя і безпеку людей вищими за будь-які локальні заробітки й зручні, або швидкі рішення. І ця логіка, безперечно, має сенс.
***
EU local.Talks – це новий формат відвертих розмов про те, що рухає українські громади до ЄС. Серія вебінарів з експертками та практиками євроінтеграції для громад та локальних організацій, щоб простими словами пояснити, як майбутнє членство в ЄС вплине на життя на місцях і які можливості відкриває для місцевого розвитку.
Вебінари серії EU Local.Talks відбуваються у співпраці з Європейським Союзом у межах проєкту «Вступаємо у ЄС разом: посилення ролі громадянського суспільства у вступі України до ЄС», який реалізує Міжнародний фонд «Відродження».
