Експерти переконані, що Євросоюз не є панацеєю для внутрішніх проблем України, але пропонує важелі впливу громадян на ситуацію у країні
Євросоюз не є панацеєю для внутрішніх проблем України, але пропонує важелі впливу громадян на ситуацію у країні. Про це заявили учасники круглих столів “Україна та ЄС: від партнерства до асоціації”, які відбувалися з 30 травня до 3 червня в Луганську, Запоріжжі, Сімферополі, Миколаєві й Одесі. Заходи організувала Європейська програма спільно з програмою “Схід-Схід: партнерство без кордонів” Міжнародного фонду “Відродження”. Партнерами були Агентство стійкого розвитку Луганського регіону та Східноукраїнський національний університет імені Владіміра Даля, Запорізький благодійний фонд “Єдність за майбутнє” та Запорізький національний університет, Інститут громадянського суспільства Сімферополя та Кримська універсальна наукова бібліотека імені Івана Франка, Фонд розвитку міста Миколаєва та Чорноморський державний університет імені Петра Могили, Центр міжнародних досліджень Одеського національного університету імені Іллі Мечнікова.
Участь у круглих столах брали:
· Сюзан Стюарт, дослідниця фонду “Наука та політика” (“Stiftung Wissenschaft und Politik”) (Німеччина);
· Ґжеґож Ґромадскі, незалежний експерт (Польща);
· Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва (Україна);
· Микола Рябчук, есеїст і політолог (Україна);
· Ірина Солоненко, директор Європейської програми Міжнародного фонду “Відродження” (Україна).
До обговорення долучилися понад 200 людей – представники університетів, громадських організацій, ЗМІ, студенти, дослідники, підприємці.
Важливим тлом для дискусій стала висока ймовірність того, що до кінця року Україна та ЄС можуть оголосити про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію (що передбачатиме створення зони вільної торгівлі), яка означатиме початок якісно нового періоду у взаєминах між Україною та ЄС, а також оприлюднення Євросоюзом наприкінці травня оновленого бачення Європейської політики сусідства, у межах якої Україна та ЄС співпрацюють із 2005 року.
Одним із лейтмотивів усіх заходів стало зосередження уваги на внутрішніх перетвореннях в Україні як основному чиннику європейської інтеграції України. За словами експертів, сьогодні європейська інтеграція для багатьох активних громадян – це внутрішні реформи, а не питання зовнішньої політики, як було раніше.
На думку Миколи Рябчука, чи не найбільшою проблемою України й ознакою, яка відрізняє її від європейських країн, є відсутність “гри за правилами”, або верховенства права. За його словами, така ситуація створює середовище непевності для самих політиків, для громадян, а також для зовнішніх інвесторів, що не сприяє реформам. Микола Рябчук відзначив, що проблемою України (на відміну від, наприклад, Болгарії та Румунії, які мали ті самі системні проблеми, що й Україна) є амбівалентність політиків і суспільства щодо цивілізаційного вибору на користь Європи. Він підкреслив, що за умов відсутності напряму руху про однозначний вибір на користь проєвропейських реформ говорити важко.
Ішлося також про насичений порядок денний самого ЄС – як внутрішній (криза зони євро), так і зовнішній (т. зв. арабська весна), що створює тло для відносин з Україною. Так, на думку Сюзан Стюарт, події на півночі Африки змусили ЄС приділити більше уваги демократизації, що чітко видно з нещодавно оприлюдненої нової стратегії Європейської політики сусідства “Нова відповідь на зміни у країнах-сусідах”.
Також, за словами експерта, насиченість і багатоплановість політики ЄС щодо України (наприклад, Порядок денний асоціації між Україною та ЄС містить широкий спектр пріоритетів, починаючи від конституційної реформи і завершуючи питаннями транспорту, охорони здоров’я тощо) свідчить про стратегічний і далекоглядний підхід ЄС до України, який передбачає великі зміни, але повільно й маленькими кроками. Вона зауважила, що такий підхід часто не знаходить розуміння в Україні, де переважає короткострокове мислення та прагнення отримати швидкі результати.
Ішлося також про те, що за часи незалежності України ЄС пережив масштабні трансформації шляхом розширення до 27 країн-членів і поглиблення внутрішньої інтеграції. Експерти відзначили, що завдяки цій трансформації політика ЄС щодо східних сусідів теж змінюється.
Як зазначив Ґжеґож Ґромадскі, саме приєднання до ЄС країн Центрально-Східної Європи посилило присутність таких країн, як Україна, на порядку денному ЄС. До “друзів” України в ЄС, на думку польського експерта, належать Польща, країни Скандинавії та Великобританія – ті, які традиційно підтримують розширення ЄС. За його словами, невипадково ініціативу “Східного партнерства” запропонували саме Швеція та Польща. Він підкреслив, що Україна для ЄС уже “не просто сусід, а щось посередині між сусідом і членом сім’ї”.
Значну увагу було приділено інструментам, які ЄС пропонує для здійснення реформ в Україні. Ішлося передусім про зобов’язання, які Україна бере перед ЄС і які може використати громадянське суспільство для адвокації реформ. На думку експертів, насамперед таким інструментом буде Угода про асоціацію, яка за умов її належного виконання допоможе трансформувати Україну в європейську країну, починаючи від судової системи й завершуючи технічними стандартами. Як зазначив Олександр Сушко, ця угода стане “не лише угодою між Україною та ЄС, а, по суті, контрактом між державою Україна та її громадянами”. Він також нагадав, що План дій щодо лібералізації візового режиму, який Україні було надано наприкінці минулого року, також містить низку зобов’язань, виконання яких вимагає моніторингу з боку громадських організацій.
При цьому йшлося також і про перешкоди для євроінтеграції, які існують в Україні. Учасники обговорень відзначали відсутність політичної волі до здійснення реформ як на центральному, так і на регіональному рівнях. Зокрема, за словами учасників обговорення в Луганську, у Луганській обладміністрації було ліквідовано департамент європейської інтеграції, а місцева влада виявляє мало інтересу до теми й майже не підтримує ініціатив місцевих громадських організацій.
За словами учасників із Запоріжжя, у місті екологічні стандарти є дуже низькими, що є проблемою для жителів індустріального міста, при цьому регіональна влада не вважає це проблемою, про що свідчить проект стратегії розвитку регіону, яка не передбачає заходів для покращення ситуації.
У Криму кримськотатарську спільноту турбує відсутність політики як Києва так і влади АРК, яка б відповідала європейським стандартам захисту прав національних меншин. Також ішлося про обмеження свободи слова в автономії та про активну співпрацю з НАТО як українського, так і російського Чорноморських флотів (спільні військові навчання) на тлі замовчування теми співпраці між Україною та НАТО на офіційному рівні.
Учасники обговорень не оминули й питань можливого членства України в ЄС. Чи готовий буде ЄС прийняти Україну навіть за умови здійснення реформ? Чи варто Україні прагнути вступу до ЄС? На думку Ірини Солоненко, такі дискусії мають право на існування, але вони відвертають увагу від основного – від можливостей для реформ, європеїзації України й інтеграції на рівні суспільств, які ЄС пропонує Україні вже сьогодні, тоді як Україна не поспішає їх використовувати. Ідеться, зокрема, про приєднання до спільного авіаційного простору з ЄС, що у перспективі приведе на український ринок дешеві авіалінії, чи про приєднання до різноманітних програм ЄС – науково-дослідних, культурних, освітніх тощо, що збільшить інтегрованість різних професійних спільнот України до європейських.
Контакти: Європейська програма, Ірина Солоненко, solonenko@irf.kiev.ua, (044) 461 95 00
***
Мета Європейської програми – сприяти європейській інтеграції України шляхом фінансової й експертної підтримки громадських ініціатив.
