За словами фахівців, Державна програма щодо запобігання та протидії корупції на 2011-2015 роки потребує суттєвого оновлення
Затверджену урядом Державну програму щодо запобігання та протидії корупції на 2011-2015 роки органи влади реалізують неефективно, і вона потребує суттєвого оновлення. Про це 24 липня в Києві заявили учасники прес-конференції “Результати моніторингу виконання антикорупційної держпрограми вартістю у 820 млн. грн.”. Громадський моніторинг виконання програми здійснює “Transparency International Україна” спільно з Антикорупційною радою України, Українським інститутом публічної політики, Фундацією “Відкрите суспільство”, Центром політико-правових реформ, ГО “Філософія серця” й Інформаційно-правовим центром “Наше право” за підтримки програми “MATRA” Посольства Королівства Нідерландів і програми “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”.
Олексій Хмара, виконавчий директор “Transparency International Україна”, повідомив, що прогалини в боротьбі з корупцією змусили уряд відновити посаду державного уповноваженого з протидії корупції. “Є всі шанси, що з осені Андрій Богдан як Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики забере під свою координацію антикорупційну держпрограму, і це може дати результат. Адже підготовка проекту й координація самої програми з боку Мін’юсту виявилася провальною. Вже зараз ми наполягаємо на тому, щоб процес оновлення держпрограми охопив також зміну її пріоритетів і передбачав реальне фінансування на втілення заходів. Дуже важливо розробити зрозумілу процедуру оцінювання результативності антикорупційної держпрограми”, – зазначив експерт.
Він додав, що процес зміни антикорупційної держпрограми, який нарешті розпочався, має бути максимально прозорим і відбуватися за активною участю громадськості. За його інформацією, червнева координаційна нарада головних виконавців програми, присвячена її оновленню, вкотре пройшла “за зачиненими дверима”. За словами Олексія Хмари, це сумна традиція в ситуації, коли ще свіжими є спогади про фактичне розроблення програми без залучення громадськості й експертів, що призвело до наявності в документі цілої низки прогалин і технічних помилок.
Зі свого боку, Богдан Якимюк, голова правління Антикорупційної ради України, нагадав, що загальний бал виконання антикорупційної держпрограми за два роки склав 2,7 із 5 можливих. “Успішне виконання Україною рекомендацій Групи держав Ради ЄС проти корупції (GRECO) в частині здійснення антикорупційних реформ є однією з головних передумов підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом”, – нагадав він.
Експерт наголосив, що основними причинами неефективного виконання антикорупційної програми є відсутність належного фінансування більшості заходів, чітких індикаторів виконання завдань, належної координації дій виконавців, обмеженість їхніх можливостей, невідповідність окремих завдань запланованим заходам, низька виконавча дисципліна, покладання відповідальності за реалізацію антикорупційних заходів на органи, вражені корупцією.
Як повідомив Богдан Якимюк, до кінця 2012 року мало бути реалізовано понад 100 заходів антикорупційної держпрограми, але наразі повністю не виконано жодного її розділу. Він наголосив, що програма досі не є цільовою, тож не передбачає окремого фінансування, а більшість заходів розпорядники мають виконувати в межах наявних у них бюджетних коштів. Крім того, за словами експерта, у розподілі фінансування держпрограми є суттєвий дисбаланс, коли 95% (803 млн. грн.) було заплановано виділити не за призначенням – на запровадження МОЗ електронних медичних карток, що не має прямого стосунку до боротьби з корупцією. У підсумку грошей так і не виділили.
Богдан Якимюк наголошує, що суттєвим недоліком антикорупційної держпрограми є те, що її дія поширюється лише на органи виконавчої влади, хоча значну частину публічних послуг надають органи місцевого самоврядування. Натомість 3/4 регіональних антикорупційних програм, які ухвалили місцеві органи влади, не уніфіковано з урядовою держпрограмою та не передбачають фінансування взагалі.
Крім того, за словами експерта, сама держпрограма не має чіткого зв’язку з реформами (адміністративною та судовою, системи публічних фінансів, правоохоронних органів тощо), що значно послаблює її роль як дорожньої карти з запобігання та протидії корупції.
Як відзначили громадські експерти, єдиним досягненням у виконанні держпрограми є ухвалення кількох важливих антикорупційних законів, на ухваленні яких наполягала GRECO.
Водночас, як нагадують фахівці, міжнародна експертиза програми в березні 2012 року вказала на відсутність чіткого розмежування відповідальності між її виконавцями, нечіткість заходів і їх недостатню орієнтованість на результат. Виконання деяких завдань, на думку експертів, потребувало встановлення більш тривалих часових рамок або ж їх скорочення. Це стосується, наприклад, виконання рекомендацій GRECO в частині вдосконаленого регулювання фінансування політичних партій і виборчих кампаній, про що український уряд мав поінформувати GRECO до кінця квітня 2013 року.
Громадські експерти розробили цілу низку рекомендацій для вдосконалення антикорупційної програми. Однак ані результатів міжнародної експертизи, ні висновків і рекомендацій громадського моніторингу, які неодноразово передавали до уряду, враховано не було. Фахівці наголошують, що внаслідок цього під загрозою зриву опинилася вже Національна антикорупційна стратегія на 2011-2015 роки, на виконання якої й було ухвалено державну програму протидії корупції.
Щоб привернути увагу глави держави до цієї проблеми, громадські активісти провели вуличну акцію “Пробий стіну бюрократії” під стінами Адміністрації Президента й публічно вручили примірник моніторингового звіту її представнику. Вони наполягають на розгляді результатів моніторингу на засіданні РНБО щодо проблем корупції, яке має відбутися найближчим часом.
Контакти:
Антикорупційна рада України
Богдан Якимюк
094 926 48 28
(044) 361 78 28
pr@ti-ukraine.org
***
Мета програми “Громадянське суспільство та належне врядування” – сприяти участі об’єднань громадян у здійсненні моніторингу діяльності органів публічної влади, захисті й лобіюванні спільних інтересів різних соціальних груп, а також забезпечувати їх залучення до процесу вдосконалення та впровадження нормативно-правових актів на загальнодержавному й місцевому рівнях.
