Олексій Орловський, директор програмної ініціативи “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”, запропонував закріпити в Основному Законі форми безпосередньої (місцевої) демократії
Олексій Орловський (на фото), директор програмної ініціативи “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”, на парламентських слуханнях із питань внесення змін до Конституції запропонував закріпити в Основному Законі форми безпосередньої (місцевої) демократії.
Виступ Олексія Орловського на відкритому парламентському засіданні у формі громадських слухань із питань внесення змін до Конституції України
(29 квітня 2014 року)
Шановний пане Голово, шановні народні депутати України, шановні присутні! Сьогодні з цієї трибуни вже багато чого було сказано про реформування місцевого самоврядування та децентралізацію. Але ми не повинні забувати, що місцеве самоврядування не обмежується тільки реалізацією певних повноважень органами місцевого самоврядування – відповідними радами та їх виконавчими органами.
Важливу увагу тут необхідно також приділити так званим формам безпосередньо демократії. Адже сьогодні Конституція закріплює, що право на місцеве самоврядування здійснюється, перш за все, якраз безпосередньо членами територіальних громад, а вже в другу чергу – через органи місцевого самоврядування. Більше того, Європейська хартія та додаткові протоколи до неї визнають невід’ємне право членів територіальних громад на здійсненні місцевого самоврядування.
На жаль, відповідні положення ще сьогодні не озвучувалися з цієї трибуни і, наскільки я знаю, поки не знаходять відображення на рівні відповідних законопроектів.
Я хотів би звернути вашу увагу на те, що зміни, які відбуваються сьогодні, надзвичайно підкреслюють важливість розвитку саме форм безпосередньої, місцевої, чи локальної демократії, як її ще інакше називають. Необхідно на рівні конституційних норм закріпити орієнтовний, але невичерпний (підкреслюю це слово “невичерпний”) перелік форм місцевої демократії. Йдеться, зокрема, про такі форми, як загальні збори членів територіальної громади за місцем проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання, можливість здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб тощо.
В той же самий час, сьогодні виникає надзвичайно велика потреба у розвитку системи органів самоорганізації населення. Адже сьогоднішній правовий статус органів самоорганізації на рівні 140 статті Конституції України є недостатнім. Сьогодні треба ставити питання в контексті адміністративно-територіальної реформи започаткування одноособової форми самоорганізації населення, гарантування прав, створення технічних, фінансово-організаційних та інших можливостей для членів територіальних громад на утворення органів самоорганізації населення. Фактично органи самоорганізації як представницькі органи мають перерости в реальну систему вираження інтересів членів територіальних громад на місцевому рівні.
І наостанок. Я б дуже хотів би, щоб на майбутнє подібні обговорення та підготовка конституційної реформи здійснювалися із максимальним залученням представників інститутів громадянського суспільства, а не лише тільки членів спеціальної комісії, яка була створена на рівні парламенту, до складу якої входять тільки народні депутати України. Також дуже важливо, щоб ми не загубили те, що було напрацьовано за попередні роки. Наприклад, півтора роки відповідна комісія Конституційної асамблеї працювала над удосконаленням розділу 9, 10 та 11 Конституції України. Очевидно, що є чимало питань щодо напрацьованих Конституційною асамблеєю пропозицій щодо внесенні змін до інших розділів Конституції України. Однак Концепція змін до вказаних трьох розділів знайшла консенсус у науковому і політичному середовищі. Тому я хотів би, щоб ці напрацювання ми не загубили і враховували їх в подальшому при удосконаленні конституційних норм.
Дякую.
Контакти:
“Демократична практика”
Олексій Орловський
(044) 461 95 00
orlovsky@irf.ua
