Експерт із Ватикану з питань опіки над невиліковно хворими, професор, отець Арнальдо Панґраці заявив, що українська держава має розвивати паліативну допомогу
Українська держава має розвивати паліативну допомогу. Про це заявив експерт із Ватикану з питань опіки над невиліковно хворими, професор, отець Арнальдо Панґраці в інтерв’ю радіо “Свобода”.
За його словами, кожна людина переживає кризу, коли дізнається про важку недугу: вона почувається роздратованою, депресивною, розгубленою, розчарованою, зрадженою, безсилою, її опановують численні страхи – смерті, невідомості, розлуки з рідними, страх бути тягарем для родини. Експерт підкреслив, що такий стан нормальний для особи, яка дізналась про свою хворобу, а тому не потрібно її змінювати, а слід зрозуміти її страждання. На думку професора, важливо, щоб держава розвивала паліативну опіку, яка має забезпечити належне обслуговування та комфорт пацієнта, полегшити страждання людини. Цю допомогу, як зазначив Арнальдо Панґраці, надає група фахівців, у тому числі психологи та священик.
Він поінформував, що Італія виділяє значні кошти для паліативної допомоги, тобто на опіку над хворими вдома, на денні стаціонари та хоспіси. За його словами, сьогодні йдеться про те, щоб дозволити людині помирати вдома, бо серед рідних їй легше пережити перехід у вічний світ.
“Процес умирання вдома – це процес гуманізації вмирання, але це має відбуватися в супроводі медика. В Італії міністр охорони здоров’я 14 років тому дав поштовх розвитку паліативної опіки. У нас є хоспіси та паліативне лікування вдома, коли приходять лікарі, медсестри, психологи. Ці два напрямки ми розвиваємо”, – розповів професор.
“Якби хтось пережив із українських політиків оту межу життя та смерті, то, може б, розвивав паліативну допомогу, дбав про людей, які помирають, проводив реформи в медицині. Українцям потрібно більше говорити на конференціях, на суспільному рівні про людські страждання та про помирання з гідністю. Це б сприяло культурним перемінам у суспільстві. Біль має змінювати людей, їхню поведінку, а якщо не змінює, то для мене це дуже дивно. Тому справедлива реакція українців: коли стаються якісь біди з депутатами, чиновниками, то вони дивуються, чому цей біль залишається стерильним, нічого не навчивши тих людей”, – зауважив отець.
На думку експерта, слід змінити українське законодавство, аби воно гарантувало належні умови для невиліковно хворих, щоб останні дні життя людини проходили не в муках.
В Україні, де спостерігається старіння населення та висока смертність, невиліковно хворих зазвичай виписують зі шпиталів додому. Людина опиняється без медичного й духовного нагляду.
За даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні 60% людей старше 60 років не можуть вести самостійний спосіб життя, тобто майже 1,5 млн. людей потребують медичної та медико-соціальної допомоги. Сьогодні в Україні працює 9 стаціонарних хоспісів та понад 650 хоспісних ліжок. Країна потребує 4 тис. хоспісних ліжок.
Арнальдо Панґраці є автором численних книг про опіку над важкохворими, кілька з них перекладено українською мовою. Вони вчать медиків доглядати за людьми, які мають невиліковну недугу. Отець сам працює з важкохворими, багатьом допомагав аж до моменту смерті.
***
“Паліативна допомога” – це один із компонентів програми “Громадське здоров’я” Міжнародного фонду “Відродження”. Він спрямований на захист прав паліативних пацієнтів в Україні шляхом підтримки та розвитку потенціалу громадських організацій і професійної медичної спільноти, а також на впровадження провідних практик адекватного знеболення, які відповідають міжнародним стандартам, згідно з принципами доказової медицини.
