Уряд хоче змусити всіх повірити в те, що я є ворогом угорського народу. Ніщо не може бути більш далеким від правди.
Джорж Сорос: Провальна кампанія брехні уряду Угорщини
У жовтні уряд Угорщини направив поштою всім чотирьом мільйонам домогосподарств країни анкети, щоб з’ясувати думку громадян про мій уявний план наповнити Європу (і, зокрема, Угорщину) мусульманськими мігрантами і біженцями. Уряд сам сформулював цей так званий “План Сороса” у вигляді семи тверджень. Все і кожне з цих тверджень я спростував, посилаючись на власні публічні заяви або, навпаки, на відсутність будь-яких публічних заяв, які могли б підтвердити дані інсинуації.
Зараз уряд опублікував якісь результати цих “загальнонародних консультацій” з приводу мого фантомного плану, оголосивши їх безпрецедентним успіхом. Угорське суспільство саме повинно вирішити, чи дійсно та до якої міри опубліковані цифри – 2 301 463 учасників опитування (при чисельності населення в 9,8 млн чоловік) – є роздутими. Повинна бути можливість перевірити списки учасників і з’ясувати, чи дійсно вони взяли участь у цьому опитуванні. Але замість цього я б хотів зосередитися на суті даної кампанії.
Загальнонародні консультації і публікація їх результатів стали новітнім елементом розгорнутої владою Угорщини масштабної пропагандистської кампанії, яка фінансується за рахунок угорських платників податків. Вона вигідна цьому абсолютно корупційному уряду, який намагається відвернути увагу від своєї нездатності задовольнити законні сподівання угорців, особливо в сфері освіти й охорони здоров’я. Кампанія почалася цього літа, коли публічний простір заповнили плакати з великим зображенням мого усміхненого обличчя з написом: “Не дозволимо Соросу сміятися останнім”.
На інших плакатах мене зображували у вигляді ляльковода опозиційних політиків. Багато хто звернув увагу на те, що вся ця кампанія має безсумнівний присмак антисемітизму.
Уряд хоче змусити всіх повірити в те, що я є ворогом угорського народу. Ніщо не може бути більш далеким від правди. Я відкрив свій перший благодійний фонд в Угорщині в 1984 році, коли країна ще перебувала під контролем СРСР. З тих пір фонд надав більше $400 млн на зміцнення і підтримку країни, в якій я народився.
У 1990-х роках, коли пересічні угорці зіткнулися з труднощами при переході від комунізму до ринкової економіки, фонд фінансував поставки безкоштовного молока дітям початкових шкіл у Будапешті, а також привіз перші апарати УЗД в угорські лікарні. Більше 3200 угорців отримували навчальні стипендії фонду. Багато з них завершили навчання і займалися науковими дослідженнями в Центрально-Європейському університеті (CEU), який я заснував в Будапешті на початку 1990-х. ЦЄУ зараз входить до числа 100 кращих університетів світу в категорії “суспільні науки” – і це вражаюче досягнення для новачка в сфері освіти.
Іншим елементом пропагандистської кампанії стало спотворення значення терміна “відкрите суспільство”. Дозвольте мені пояснити, що я маю на увазі, коли використовую цей термін. Я не маю на увазі відкриті кордони або масову міграцію, яка повинна зруйнувати передбачувану християнську ідентичність Угорщини, як стверджує уряд.
Відкрите суспільство засноване на ідеї, що ніхто не володіє істиною в останній інстанції. Для того щоб мирно жити всім разом, ми повинні поважати меншини і думку меньшинств. Однак, в першу чергу, відкрите суспільство – це суспільство, яке спирається на критичне мислення й активні громадські дебати з питань державної політики. Саме тому сьогодні мій фонд (як і багато інших організацій, включаючи Євросоюз) підтримує такі групи, як Угорський союз громадянських свобод і Угорський Гельсінську спілку, що захищають і просувають цінності і принципи, на яких був заснований ЄС.
Уряд також стверджує, ніби я контролюю європейські установи в Брюсселі і використовую цей контроль, щоб нав’язати мерзенний “План Сороса” країнам ЄС. Це маячня. Рішення про те, як справлятися з міграційним кризою, приймають країни ЄС, в тому числі уряд Угорщини. Вигадувати інше – значить ображати інтелектуальні здібності угорського народу.
У мене є тверде переконання з приводу того, як саме Європа і решта країн розвиненого світу повинні реагувати на кризу біженців, і я активно відстоюю ці переконання. Вони народжені моїм особистим досвідом. У 1947 році я приїхав до Британії з Угорщини як біженець. І я б ніколи не порадив іншим ставати біженцями. Мої батьки – разом з ще 200 тисячами угорців – покинули країну після розгрому революції 1956 року, вони отримали притулок в США.
Вперше я опублікував свої ідеї з приводу кризи біженців у вересні 2015 року; згодом я їх переглянув, бо реальні факти змінилися. У 2015 році я писав, що країни розвиненого світу повинні мати можливість приймати, як мінімум, мільйон біженців в рік; пізніше я знизив цю глобальну цифру до 500 тисяч, з яких, на мою думку, Європа може приймати 300 тисяч.
Мій головний принцип полягає в тому, що розміщення біженців всередині ЄС має відбуватися виключно добровільно. Країни ЄС не можна змушувати приймати небажаних для них біженців, а біженців не можна змушувати селитися в тих країнах, в яких вони не хочуть жити.
Країни ЄС, які відмовляються приймати біженців, можуть внести необхідний внесок безліччю інших способів. Проте, криза біженців – це загальноєвропейська проблема, тому вона потребує загальноєвропейського вирішення, а не 28 індивідуальних рішень. Такий набір моїх політичних рекомендацій, які угорський уряд свідомо спотворив і охрестив “Планом Сороса”.
На жаль, ЄС не прийняв мої ідеї, а отруйна політична атмосфера, створена Угорщиною (і Польщею), зменшила можливості Європи з прийому та інтеграції біженців. Я не звинувачую угорський і польський уряди в тому, що вони відмовляються приймати небажаних їм біженців; але я вважаю, що саме вони несуть основну відповідальність за появу перешкод на шляху загальноєвропейського рішення.
Я пам’ятаю, що сталося під час Другої світової війни, коли інша група населення була оголошена винною в проблемах Європи. Рани цього минулого залишили глибокі шрами, вони так і не зажили, а зараз відкрилися знову. Дійсна мета пропагандистської кампанії уряду Угорщини – порушити страх і ненависть в угорському народі, змусити його бути байдужим до страждань інших.
Я радий повідомити, що пропагандистська кампанія уряду обернулася повним провалом. Незважаючи на цілеспрямовані зусилля влади, їм не вдалося обдурити суспільство. Мій короткий виступ на угорському телебаченні привернув увагу більше мільйона телеглядачів, а платформи соціальних мереж заповнилися виразами симпатії і підтримки.
Я дуже натхнений цією реакцією. Я клянусь присвятити решту років мого життя підтримці свободи думки і слова, академічної свободи, а також захисту меншин і думок меншин – і не тільки в моїй рідній Угорщині, але й в усьому світі.
Оригінальний текст англійською мовою: https://goo.gl/MQtBWH
